Справа № 137/1620/19
"30" квітня 2020 р.
Літинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Гопкіна П.В.,
за участю секретаря Іванової І.О.,
представника позивача-адвоката Слободяник Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Літині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дашковецької сільської ради Літинського району Вінницької області про припинення права власності на житловий будинок у зв'язку з його знищенням, визнання права власності на спадковий житловий будинок,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Літинського районного суду Вінницької області із вказаним позовом мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дашківцях Літинського району Вінницької області померла її мати, ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на все майно, яке належало спадкодавцю на час відкриття спадщини. Позивач є дочкою померлої і за наявними даними в Літинській державній нотаріальній конторі - єдиним спадкоємцем за законом, яка прийняла спадщину, так як заявила своє право на спадщину в межах строку визначеного ст. 1270 ЦК України. Позивач зазначає, що до кола спадкового майна мав би бути включений і житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 , на який вона також претендує, але отримала відмову державного нотаріуса Літинської державної нотаріальної контори у здійсненні правочину по оформленню спадщини, так як за інформацією, яка міститься в технічному паспорті на садибний житловий будинок, виготовленому КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» 16.09.2015 зазначено про знищення житлового будинку літ. «А» та побудову житлового будинку літ. «Г», на який відсутні правовстановлюючі документи. У зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вищевказане спадкове майно, відсутні законні підстави для видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину і рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх майнових прав та інтересів.
Таким чином ОСОБА_1 просить припинити право власності на житловий будинок літ. «А» по АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю ОСОБА_2 , у в зв'язку зі знищенням майна; визнати за позивачем право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, позначеному на плані літерою «Г», що розташовані по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27.03.2020 представником позивача - адвокатом Слободяник Л.І. уточнені позовні вимоги, відповідно до яких остання просить врахувати викладені уточнення до позовної заяви і постановити рішення, яким: припинити право власності на житловий будинок літ. «А» по АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю ОСОБА_2 , в зв'язку зі знищенням майна; визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, позначеному на плані літерою «Г», що розташовані по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 57-61).
Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилась. ЇЇ представник адвокат Слободяник Л.І. у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача Дашковецької сільської ради Літинського району Вінницької області до судового засідання не з'явився надавши на адресу суду заяву, відповідно до якої сільська рада просить розгляд справи проводити у відсутність представника сільської ради, позов визнають (а.с. 47).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Так, відповідно до свідоцтва про народження (а.с. 13) підтверджується наявність родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_2 , як між донькою та матір'ю. Відповідно до свідоцтва про смерть (а.с. 14) ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 15) ОСОБА_1 являється спадкоємцем після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Листом Літинської Державної нотаріальної контори за № 108/02-14 від 03.02.2016 (а.с. 19) ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, зокрема на спірний будинок розташований по АДРЕСА_1 по причині відсутності правовстановлюючих документів на нерухоме майно (а.с. 19). Технічним паспортом (а.с. 20-25) зазначається технічна характеристика будинку літера «Г» 1991 року побудови, котрий розташований по АДРЕСА_1 . Відповідно до інформаційної довідки до житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 26 зв.) на житловий будинок літера «А» необхідно припинити право власності в звязку зі знищенням майна, згідно ст. 349 ЦК України. Також у вказаному документі міститься інформація, що житловий будинок літера «Г» не є самочинно збудованим, але відсутні правовстановлюючі документи. Відповідно до свідоцтва про право власності на домоволодіння від 18.05.1990 (а.с. 27) ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 належить цілий житловий будинок з надвірними побудовами. У довідці Дашковецької сільської ради Літинського району Вінницької області за № 1664 від 11.10.2019 (а.с. 28) зазначається, що у користуванні ОСОБА_2 1941 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебували земельні ділянки: 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку; 0,30 га - для ведення особистого селянського господарства. Відповідно до довідки Дашковецької сільської ради Літинського району Вінницької області за № 1665 від 11.10.2019 (а.с. 29) ОСОБА_2 , 1941 року народження, дійсно була власником будинковлодіння в АДРЕСА_1 , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як зазначено у довідці Дашковецької сільської ради Літинського району Вінницької області за № 1663 від 11.10.2019 (а.с. 30) на день смерть ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею проживали та буди зареєстровані: дочка - ОСОБА_1 , 1968 року народження, внучка - ОСОБА_3 , 2000 року народження, внучка - ОСОБА_4 , 2005 року народження.
За змістом статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог ст.ст.77,81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином вбачається ситуація, при якій ОСОБА_2 належав житловий будинок по АДРЕСА_1 під літерою «А» котрий був зруйнований та на місці якого було побудовано у 1991 році будинок під літерою «Г», але не зареєстровано право власності. Відтак позивач звернулася у суд з позовом про припинення права власності на зруйнований будинок та визнання за нею в порядку спадкування за законом права власності на новостворений будинок.
Позивач обґрунтовує свій позов тим, що згідно ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Також позивач посилається на аналіз положень Конституції України та Цивільного кодексу України з яких вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року").
Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (у даному випадку позивача).
Суд не ставить під сумнів дані положення та повністю погоджується з їх змістом та використовує їх у практиці. Однак не вважає дані положення такими, що підлягають застосуванню у даній справі, оскільки позиція сторони позивача побудована на тому, що спірний будинок побудовано до виникнення обов'язку проведення реєстрації будинку у 1991 році. У свою чергу на підтвердження року побудови будинку надано технічний паспорт від 16.09.2015 на житловий будинок по АДРЕСА_1 , замовником якого являється позивач (а.с. 20-25), де зазначено рік побудови житлового будинку «Г» у 1991 році (а.с. 25).
Однак суд ставиться критично до цього посилання та вважає його неналежним доказом, оскільки відповідно до п. 2 розділу IX «Інвентаризаційні роботи» Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», № 127 від 24.05.2001, у разі відсутності у замовника відповідної документації матеріали конструктивних елементів та рік спорудження будинків, допоміжних (господарських) будівель і споруд зазначає замовник, що відображається в абрисі (ескізі) та засвідчується його підписом. Таким чином, посилання на відомості у технічному паспорті не слід розцінювати належним доказом, оскільки вони зазначаються зі слів замовника інвентаризації.
Оскільки, ні позивачем під час звернення до суду із позовною заявою, ні представником позивача в ході судового розгляду не надано переконливих доказів чи відповідної документації, котра підтверджує рік спорудження будинку, відтак суду не надано доказів дотримання вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил при спорудженні будинку.
Як передбачено ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Зі змісту статті випливає, що для того, щоб будівництво не було самочинним, необхідною є наявність таких вимог: земельна ділянка повинна бути відведена для зведення житлового будинку, будівлі, споруди або іншого нерухомого майна; повинен бути належним чином оформлений дозвіл на забудову або належно затверджений проект; при забудові не були здійснені істотні порушення будівельних норм і правил.
Згідно з п.п.6 п. б ч.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування у Україні» вирішення спорів з питань містобудування належить до повноважень органів сільських, міських рад та їх виконавчих органів. Тобто загальною процедурою вирішення справ щодо самочинного будівництва є адміністративна процедура, а компетентними органами для її здійснення є органи місцевого самоврядування.
Для здійснення правомірного будівництва та набуття на нього права власності забудовник має отримати певну кількість дозволів та виготовити ряд документів.
Законом України «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 року передбачено, як одержання суб'єктом забудови дозволу на будівництво, так і одержання дозволу на виконання будівельних робіт.
Фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів рад дозвіл на будівництво.
Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Дозвіл на будівництво не дає право на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу Державної архітектурно - будівельної інспекції України або її територіальних органів.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
Разом з тим стороною позивача не надано суду рішення компетентного органу про надання земельної ділянки, акт про відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості); документ, що посвідчує право на земельну ділянку, її державну реєстрацію (Державний акт про право власності на землю або договір оренди); висновки відділу містобудування і архітектури на предмет можливості визнання права власності за самовільну забудову; висновки відповідних державних органів: відділу архітектури та будівництва, органів пожежного та санітарного нагляду, органів енергонагляду тощо з питань відповідності самочинно збудованого будівництва майна державним нормам та стандартам, вимогам пожежної безпеки, санітарним та іншим нормам.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з вимогами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. 9 Закону України від 20 травня 1999 року «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій».
Отже, визнання судом права власності на самочинно побудоване (реконструйоване) нерухоме майно можливе у тому разі, якщо в прийнятті такого об'єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, необхідних для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Як роз'яснено в п.8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України, право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК), землекористувачі (стаття 95 ЗК), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 1021 ЗК) або з інших передбачених законом підстав. Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством. Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26 - 32 Закону № 3038-VI.
У пункті 9 вказаного вище Пленуму зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до ст. 26 Закону № 2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.
Право власності на придбане до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його придбання, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.
Аналогічну правову позицію було висловлено ВСУ у постанові від 13 червня 2012 р. у справі № 6-54цс12, яка є обов'язковою для врахування судами України.
Відповідно до ч.ч. 3, 5ст. 376 ЦК України та п. 3.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» право власності на об'єкти самочинного будівництва може бути визнано за спадкоємцем, якщо має право вимагати визнання такого права, виключно за умови наявності документів про право власності на землю або про право користування земельною ділянкою, що видані на ім'я спадкодавця або спадкоємця, та актів введення будівлі в експлуатацію, якщо їх наявність необхідна до вимог законодавства, чинного на час завершення будівництва.
Відповідно до листа ВССУ від 16.05.2013 року за № 24-753/0/4-13Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А.3.1-3-94 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз'яснюється:оформлення свідоцтва на право власності на об'єкти, які були закінчені будівництвом після 5 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними;по об'єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 5 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.
Виходячи зі змісту наведених норм актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 5 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.
За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК, ч.1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Визнання ж права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року № 6-159 цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 30.03.2012 № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" роз'яснено, що судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, враховуючи відсутність даних про момент знищення будинку під літерою «А» та доказів побудови будинку під літерою «Г» спадкодавцем ОСОБА_2 , відсутність доказів належності спадкодавцю ОСОБА_2 на праві власності земельної ділянки під будинком, котрий є предметом розгляду, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині припинення права власності та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
При ухваленні рішення судом надано оцінку довідці за № 1664 від 11.10.2019 (а.с.28) про те, що ОСОБА_2 користувалась земельною ділянкою де розташоване спірне нерухоме майно. Будь-які відомості котрі підтверджують перебування зазначеної земельної ділянки чи новоствореного будинку «Г» у власності спадкодавця, ким та яким чином побудовано спірний будинок, дата завершення його будівництва, чи зверталися до уповноваженого органу із заявою про реєстрацію спірного будинку стороною позивача суду не надано.
Технічний паспорт та звіт на підтвердження позовних вимог не містить висновку про технічний стан будинку по АДРЕСА_1 , а лише зазначається його ринкова вартість та технічні характеристики.
Також суд критично ставиться до довідки за № 1665 від 11.10.2019 (а.с.29) про належність спадкодавцю житлового будинку, оскільки вказаною довідкою не конкретизовано про який будинок йдеться: чи про новозбудований під літерою «Г» чи про будинок під літерою «А», котрий вже був зруйнований.
При розгляді справи представником відповідача-сільської ради надано заяву, відповідно до якої сільська рада позов визнає. У свою чергу Пленумом Верховного Суду України у п. 24 постанови № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» висловлена правова позиція, згідно з якою, ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з визнанням його відповідачем можливе у разі, якщо таке визнання є безумовним, не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача).
Ураховуючи фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, а також досліджені судом під час розгляду справи докази, підстав для задоволення позову через визнання такого відповідачем, суд не убачає у зв'язку з відсутністю для того законних підстав.
Таким чином, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, отже у його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 13, 19, 76-82,258-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 16, 328, 349, 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1268 ЦК України, суд,
У задоволенні позову, ОСОБА_1 до Дашковецької сільської ради Літинського району Вінницької області про припинення права власності на житловий будинок у зв'язку з його знищенням, визнання права власності на спадковий житловий будинок, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя : Гопкін П. В.