Справа № 135/508/20
Провадження № 2-о/135/25/20
про відмову у відкритті провадження у справі
24.04.2020 м. Ладижин.
Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Корнієнко О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме - факту наявного трудового стажу в Колективному підприємстві «Ладижинбудмонтаж» за період з 09.10.2000 по 07.10.2002. Також, просив зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області внести зміни до відомостей Реєстру застрахованих осіб в його облікову картку.
У поданій заяві зазначив, що Пенсійний фонд України не зараховує йому до страхового стажу період роботи в Колективному підприємстві «Ладижинбудмонтаж», при цьому даний факт підтверджується доказами: записами в трудовій книжці, архівними довідками. Із поданої заяви видно, що встановлення даного факту заявнику необхідно для призначення пенсії. При цьому з матеріалів справи вбачається, що заявник звертався із заявою про зарахування в трудовий стаж роки роботи в КП «Ладижинбудмонтаж» за період з січня 2001 по листопад 2002, однак, йому було відмовлено в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Певні періоди роботи заявнику не зараховано до страхового стажу у зв'язку з тим, що у 28.12.2009 КП «Ладижинбудмонтаж» було ліквідовано за рішенням суду. Також, відомості до системи персоніфікованого обліку роботодавцем подані з січня 2001 по жовтень 2002 на невірний реєстраційний номер облікової картки платників податків, а саме - НОМЕР_1 .
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною 1 статті 315 ЦПК України передбачено перелік категорій справ, які розглядає суд про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Зокрема, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без, по батькові, місце і час народження якої, що значиться в документі, збігається з прізвищем, ім'ям та по батькові цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина 2 статті 315 ЦПК України).
Отже, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц (провадження № 14-139цс18).
Отже, за положеннями зазначених норм процесуального права встановлення факту, що має юридичне значення, який не зазначено в частині 1 статті 315 ЦПК України, можливе виключно за умови, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).
Відповідно до Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункти 1, 2 Порядку).
Пунктом 18 Порядку передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Таким чином, вказаним Порядком передбачено, що підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України, а не судами.
У пунктах 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.
Вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту.
Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
У кожному разі суддя зобов'язаний перевірити підвідомчість даної заяви суду. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви, а коли справу вже порушено - закриває провадження в ній.
Крім того, Верховний Суд України у листі від 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначив, що не можуть бути встановлені в судовому порядку, зокрема, факти щодо трудового стажу (для призначення пенсій та допомоги по тимчасовій непрацездатності, нарахування надбавок та інших пільг).
Ураховуючи наведене, судом встановлено, що заявлені ОСОБА_1 питання про встановлення факту перебування в трудових відносинах з юридичною особою не можуть бути встановлені у порядку, визначеному ЦПК України для розгляду справ в окремому провадженні, так як існує іншій, позасудовий порядок їх встановлення, та їх віднесено до компетенції органів Пенсійного фонду України.
Тобто, заявлене питання може бути вирішено шляхом звернення до органів Пенсійного фонду України, а у разі відмови, дії останнього можуть бути оскаржені до суду в позовному провадженні.
Такі висновки суду відповідають і практиці Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постанові від 03.07.2019 року по справі № 433/3/16-ц. У вказаній справі Верховний Суд дійшов висновку, що суд помилково відкрив провадження у цивільній справі та розглянув питання по суті.
Крім того, заявлена вимога ОСОБА_1 про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області внести зміни до відомостей Реєстру застрахованих осіб в його облікову картку не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Тому необхідно відмовити у відкритті провадження у даній справі, оскільки подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає розгляду в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. 186, 293, 315 ЦПК України,
Відмовити у відкритті провадження в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі разом із заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати заявнику.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя