2/134/140/2020
Справа № 134/512/20
Іменем України
06 травня 2020 року Крижопільський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого-судді: Зарічанського В.Г.
з участю секретаря: Балух О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні в залі суду в смт. Крижопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
Позивач звернувся з позовом до суду та свої вимоги мотивує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності (розпорядженням Нацкомфінпослуг №2606 від 27.10.2015 зареєстровано в реєстрі фінансових установ за №16103225). 18.02.2017 між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 140491 в електронній формі. За умовами п. 1.1. укладеного між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 договору позики, позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі 1500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Пунктом 1.3. Договору позики встановлено, що позика надається строком на 12 днів. Відповідно до п. 1.4. Дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний Позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення Договору позики між Позичальником і Позикодавцем. ТОВ «ВЕЛЛФІН» в порядку встановленому п. 1.4. Договору позики на картковий рахунок ОСОБА_1 була перерахована сума позики в розмірі 1500 грн, що підтверджується повідомленням від ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно Договору про організацію переказу грошових коштів №ВП-180516-3 від 18.05.2016. Таким чином, ТОВ «ВЕЛЛФІН» належним чином виконані умови Договору позики, в той час як ОСОБА_1 отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за Договором позики зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів. Відповідно п. 1.1, 1.5 Договору позики, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ВЕЛЛФІН» станом на 05.03.2020 становить 64128 грн. 75 копійок, з яких: - 1500 грн. - основний борг; - 15646,50 грн. - заборгованість по відсоткам; - 46982,25 грн. -заборгованість за простроченими відсотками. У зв'язку з цим просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованість за договором позики в розмірі 64128,75 грн. та судові витрати в сумі 2102 грн. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги позивача не визнає, просить відмовити у їх задоволенні, крім того зазначив, що ТОВ «ВЕЛЛФІН» пропустило строк позовної давності, а тому просив застосувати положення щодо пропуску позовної давності. Суд, дослідивши наявні докази по справі, дійшов до такого висновку. Судом встановлено, що 18.02.2017 ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 уклали договір позики №104961 в електронній формі. За умовами п. 1.1. укладеного Договору позики Позикодавець надає Позичальникові грошові кошти в сумі 1500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у п.1.5. цього договору. Пунктом 1.3. строк позики за цим Договором складає 12 днів, позика має бути згідно Графіку розрахунків до 02.03.2017. Позивачем в порядку встановленому п. 1.4. Договору позики на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 1500 грн (а.с.25). Встановлено, що позивач ТОВ «ВЕЛЛФІН» свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач приєднався до Правил надання грошових коштів у вигляді позики, розміщених на сайті ТОВ «ВЕЛЛФІН», оформив заявку та отримав грошові кошти у вигляді позики на платіжну картку від ТОВ «ВЕЛЛФІН», які не повернув у строк та в порядку, що встановлені договором. З матеріалів справи, а саме з наданої позивачем довідки щодо заборгованості вбачається, що станом на 05.03.2020 за ОСОБА_1 обліковується прострочена заборгованість на суму 64128,75 грн., з яких 1500 грн. основний борг; 15646,50 грн. заборгованість по відсоткам; 46982,25 грн. заборгованість за простроченими відсотками. Із змісту ч. 1 ст. 526 ЦК України вбачається, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Тобто вимога позивача є обгрунтованою, однак відповідачем подано заяву про застосування позовної давності та відповідно на цій підставі в задоволенні позову слід відмовити. Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Крім цього, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна скорочена позовна давність в один рік. Законодавець встановив, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України) . Про застосування позовної давності представник відповідача заявив у своєму письмовому відзиві. Відповідно до п. 7.8 договору позики №140491 від 18.02.2017 до правовідносин за цим договором встановлюється загальний строк позовної давності, що визначений ст. 257 ЦПК України, у три роки. Згідно із ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. З матеріалів справи вбачається, що договір позики було укладено 18.02.2017 строком на 12 днів, тобто строк кредитування визначено з 18.02.2017 до 02.03.2017. Саме в цей проміжок часу відповідач повинен був незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість. Сторони домовились, що сума позики має бути повернута 02.03.2017, тому у зв'язку із недотриманням позичальником такої домовленості, про порушене право позивач був обізнаний, а тому позовна давність для захисту порушеного права сплила 02.03.2017. Даний позов було направлено поштою, однак із позовної заяви встановлено, що у ній відсутня дата, але вказано вихідна дата без номера, а саме 12.03.2020. Також, у матеріалах справи відсутній графік розрахунку. При цьому, позивачем не наведено обставин та підстав, за яких ним було пропущено строк загальної позовної давності та не наведено поважності причин пропуску такого строку. Із заявами про поновлення такого строку ТОВ «ВЕЛЛФІН» також не зверталося. Таким чином суд, вважає за необхідне застосувати до позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь заборгованості строк позовної давності. Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за основним боргом, процентами та простроченими процентами не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском строку позовної давності. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити. Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: