Справа № 132/1324/20
2/132/395/20
Ухвала
Іменем України
12 травня 2020 року Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Павленко І.В.
розглянувши позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування вартості предметів речового майна, строки яких не закінчилися з урахування часу зносу,
06 травня 2020 року командир Військової частини НОМЕР_1 звернувся до Калинівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування вартості предметів речового майна, строки яких не закінчилися з урахування часу зносу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби забезпечувався речовим майном за рахунок державних коштів. Після звільнення ОСОБА_1 вартість виданих йому предметів речового майна строк носіння яких не закінчився з урахуванням зносу в сумі 6430,22 грн не відшкодував.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що у відкритті провадження у справі слід відмовити, виходячи з наступного.
Згідно матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія гранатометного відділення взводу бойового забезпечення 2 розвідувальної роти.
Згідно довідки №37 у військовій частині НОМЕР_1 за солдатом ОСОБА_1 рахується заборгованість за речове майно, строки носіння яких не закінчились з урахуванням зносу в розмірі 6430,22 грн.
Матеріали справи свідчать, що спір між сторонами виник під час проходження відповідачем військової служби.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, зазначені норми прямо зазначають, що військова служба є публічною службою.
Таким чином, відповідач, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, як матеріально відповідальна особа, спричинив шкоду державі в особі військової частини шляхом за недонос речового майна.
В свою чергу, встановлення правомірності дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадової особи здійснюється виключно в межах адміністративного судочинства в силу приписів ст.19 КАС України, якою охоплюються спори щодо прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Згідно з п.17 ч.1 п.1 ст.4 КАС публічна служба-це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів,військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Частиною 4 ст.5 КАС України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Таким чином, даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питанням реалізації правового статусу особи, яка перебуває на публічній службі, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди (збитків), навіть якщо притягнення такої особи до відповідальності шляхом подання відповідного позову про відшкодування такої шкоди (збитків) відбувається після її звільнення з державної служби.
Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати від 5 грудня 2018 року у справі №11-892апп18, від 12 грудня 2018 року у справі №14-481цс18 та від 13 лютого 2019 року у справі №636/93/14-ц.
Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 636/93/14-ц (провадження №14-524цс18) зроблено висновок, що «у разі якщо до прийняття рішення про стягнення матеріальної шкоди винну в її заподіянні особу було звільнено в запас чи у відставку або така особа вибула з військової частини, командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди. У випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас встановлення правомірності дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця передбачене в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби. Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 грудня 2018 року у справі № 11-892апп18 та від 12 грудня 2018 року в справі № 14-481цс18 і підстав для відступу від вказаної правової позиції не вбачається».
Підстав для відступу від вказаних правових позиції не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи ту обставину, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись ст.ст.186, 255, 259, 268, 374, 377, 381-384 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування вартості предметів речового майна, строки яких не закінчилися з урахування часу зносу.
Копію ухвали разом із позовними матеріалами надіслати Військовій частині НОМЕР_1 .
Роз'яснити позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Копію позовної заяви залишити в суді.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Роз'яснити Військовій частині НОМЕР_1 , що відповідно до Закону України від 30.03.2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину.
Суддя: