Комінтернівський районий суд м.Харкова
Номер провадження №1-кп/641/112/2020 Справа №641/4360/18
12 травня 2020 року м. Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
за участі прокурорів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_7 ОСОБА_8
обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комінтернівського районного суд м. Харкова матеріали кримінального провадженнґя за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 187 КК України,-
В провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова перебувають обвинувальні акти відносно ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 187 КК України.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.03.2020 року відносно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 16.05.2020 року.
У судове засідання з'явились прокурори, захисники обвинувачених адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_10 доставлені конвоєм.
У судовому засіданні прокурором ОСОБА_5 заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК УКраїни.
Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_7 проти продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, просили змінити обраний запобіжний захід на домашній арест.
Обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник ОСОБА_8 проти продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували та просили застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження в рамках заявлених клопотань, приходить до наступного висновку.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Так, вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_9 , суд враховує дані про особу обвинуваченого, який не одружений, не має офіційного місця роботи та доходу, раніше вчиняв злочини.
З огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність діяння, а також тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого обвинувачується останній та обставини вчинення злочину, що інкриміновано, а саме, із погрозою застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала напад, суд прийшов до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України: можливість переховування від суду, можливість незаконного впливу на потерпілих і свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_10 , суд враховує дані про особу обвинуваченого, який не одружений, не має офіційного місця роботи та доходу, не має місця реєстрації у м. Харкові та Харківської області.
З огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність діяння, а також тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого обвинувачується останній та обставини вчинення злочину, що інкриміновано, а саме, із погрозою застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала напад, суд прийшов до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України: можливість переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих і свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Виходячи з викладеного, враховуючи характер та фактичні обставини інкримінованих обвинуваченим злочинів, що в сукупності вказує про підвищену суспільну небезпеку як самого діяння, так і осіб які обвинувачуються у його вчиненні, а також те, що один із інкримінованих обвинуваченим злочинів віднесено згідно статті 12 КК України до особливо тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років із конфіскацією майна, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог частини першої статті 197 КПК України, обраний відносно обвинувачених запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діяння, яке їм інкримінується, а разом з іншим, допомагає уникнути виникненню ризиків, існування яких доведено, тому колегія суддів приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинувачених строком на 60 днів.
Судом враховано аргументи, які наводилися обвинуваченими та їх захисниками у своїх клопотаннях, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинувачених і виконання процесуальних рішень по справі.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що на даний час відсутні підстави вважати, що запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, а тому є необхідним продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою.
Разом з тим, виходячи з принципів, закріплених в ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, суд, продовжуючи ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запобіжний захід, обраний в ході досудового розслідування, вважає за необхідне періодично, але не рідше, ніж раз на два місяці переглядати питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою.
Керуючись статтями 177, 194, 199, 331, 371-372 КПК України, суд, -
Клопотання адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Клопотання адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 5 ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 10 липня 2020 року.
Продовжити ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 10 липня 2020 року.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду на протязі семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому ухвали суду.
Головуючий суддя- ОСОБА_1
Судді - ОСОБА_3
ОСОБА_2