"13" травня 2020 р.
Справа № 642/1934/20
Провадження № 2/642/861/20
13 травня 2020 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Шрамко Л.Л., з участю секретаря - Бондаренко В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про розірвання шлюбу, зареєстрованого 18 липня 2015 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне проживання з відповідачкою припинено з березня 2020 року у зв'язку з відсутністю взаєморозуміння. Вони не змогли знайти порозуміння з питань місця спільного проживання, облаштування побуту та планування відпочинку. Збереження шлюбу є неможливим. Дитина проживає з відповідачкою.
Ухвалою суду від 13 квітня 2020 року відкрито провадження, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позивач подав заяву з проханням шлюб розірвати, справу розглянути у його відсутності.
Відповідачка подала заяву про визнання позову, також просила справу розглянути у її відсутності,
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню на підставі наступного.
Сторони зареєстрували шлюб 18 липня 2015 року в Ленінському відділі реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції м.Харкова, актовий запис № 431.
Мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено, що сторони внаслідок відсутності взаєморозуміння фактично припинили шлюбні відносини, проживають окремо: позивач проживає в Львівській області, а відповідачка - в м.Харкові.
Дитина проживає з відповідачкою.
Обидва сторони наполягають на розірванні шлюбу, вважають неможливим поновлення шлюбних стосунків.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з ч.3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до положень ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Як зазначено у ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Визнання позову відповідачкою не порушує прав та законних інтересів інших осіб.
За вищенаведених обставин суд приходить до висновку, що шлюб сторін існує лише формально, поновлення шлюбних відносин є неможливим, подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін та їхньої дитини, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідачці слід залишити їй шлюбне прізвище - ОСОБА_4 .
Керуючись ст. ст. 4,5, 89, 200, 206, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 110, 112 СК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), зареєстрований 18 липня 2015 року в Ленінському відділі реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції м.Харкова, актовий запис № 431.
Після розірвання шлюбу відповідачці залишити шлюбне прізвище - ОСОБА_4 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 13 травня 2020 року.
Суддя Л.Л. Шрамко