Якимівський районний суд Запорізької області
іменем України
Справа № 330/677/20
2-а/330/12/2020
"12" травня 2020 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Федорець С.В.,
при секретарі Шеліповій Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) до поліцейського Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого сержанта поліції Індика Олександра Сергійовича (адреса робочого місця: Україна, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гетьманська, буд. 83) про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за наступними підставами.
07.04.2020 року відповідачем по справі відносно позивача було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. Відповідно до змісту постанови, позивач 07.04.2020 року о 10 годині 28 хвилин на 417 км дороги Харків-Сімферополь рухався з вимкненим ближнім світлом фар, чим порушив вимоги п. 9.8 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст. 122 КУпАП України. Позивач вважає, що порушень ПДР України не допускав, дії співробітника поліції вважає незаконними, а винесену постанову такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
На підставі викладеного позивач просить скасувати постанову серії ЕАК № 2352596 від 07.04.2020 року щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді накладення штрафу в розмірі 425 гривень, а справу - закрити.
У судове засідання позивач не з'явився, надав на адресу суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, зазначивши, що на задоволенні позову наполягає з підстав, наведених у позовній заяві.
До судового засідання відповідач не з'явився, повідомлявся належним чином у відповідності до вимог статті 268 КАС України.
Згідно до положень ч. 3 статті 268 КАС України, неприбуття до судового засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.
Враховуючи це, на підставі положень статті 268 КАС України, суд вважає відповідача повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, та приходить до висновку про те, що у даному разі його неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно до вимог статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, оскільки у даному разі оскаржується рішення суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності цього рішення законодавством покладено на відповідача.
Однак, відповідач цього обов'язку не виконав, до судового засідання не з'явився, жодних пояснень чи заперечень проти доводів позивача до суду письмово не надав.
Позивач зазначає, що він дійсно 07 квітня 2020 року керував автомобілем, однак зазначає, що ближнє світло фар було увімкнено. Під час руху він був зупинений відповідачем, який повідомив, що відповідно до п. 9.8 ПДР з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. При цьому позивач повідомив, що світло було увімкнено та попросив надати докази порушення ним вимог ПДР. Відповідач повідомив, що було здійснено відеозйомку, але демонструвати її позивачу відмовився, мотивуючи це тим, що відеозйомку порушення позивачем ПДР України він надасть тільки за запитом суду у разі оскарження постанови та демонструвати її під час винесення постанови не зобов'язаний.
ч.2 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів.
Проте, згідно підпункту Г пункту 9.1 ПДР, увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби є попереджувальним сигналом. В той же час диспозиція ч.2 ст. 122 КУпАП передбачає притягнення до відповідальності водіїв транспортних засобів за порушення правил користування попереджувальними сигналами саме при початку руху чи зміні його напрямку.
Відповідно до ст. 125 КУпАП інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, тягнуть за собою попередження.
Водночас статті 121-128, частини перша і друга статті 129, статті 139 і 140 КУпАП не містять положень про встановлення відповідальності за таке порушення ПДР як не увімкнення ближнього світла фар з 1 жовтня 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами. З огляду на це, у разі порушення позивачем вимог п. 9.8 ПДР України, відповідач мав притягнути позивача до відповідальності саме за ст.. 125 КУпАП.
Тому, відповідачем було невірно кваліфіковано дії позивача та помилково притягнуто позивача до відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, а не за ст. 125 КУпАП, що є прямим порушенням принципу законності, встановленого ст.7 КУпАП.
Окрім того, у постанові, яку оскаржує позивач та копія якої додана до матеріалів позову, також не вбачається, що особі, яка притягається до відповідальності, роз'яснювалися її процесуальні права та обов'язки, встановлювалися обставини, що мають значення при визначенні розміру стягнення (матеріальне становище місце роботи, дохід, інформація щодо складу сім'ї правопорушника, наявність на його утриманні непрацездатних осіб).
Крім того, з тексту постанови не вбачається, що були з'ясовані усі обставини справи. Так, не вказано про проведення відеозйомки, не зазначено жодного доказу на підтвердження скоєння правопорушення чи про наявність свідків правопорушення.
Таким чином, в ході розгляду справи, на думку суду, встановлено, що відповідачем не доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122 ч. 2 КпАП України.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо наявності суттєвих порушень при винесенні відповідачем відносно нього постанови про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 122 КУпАП від 07.04.2020 року.
Згідно до вимог статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Підставами для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у відповідності до статей 284 та 247 КпАП України є, зокрема, відсутність події та складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, оскільки у судовому засіданні було встановлено те, що з оскаржуваної постанови не вбачається наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності, а відповідачем жодного доказу на підтвердження цього (як на правомірність прийнятого рішення) надано не було, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 241 246, 250, 268, 286 КАС України, ст. ст. 122, 247, 284 КпАП України суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) до поліцейського Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого сержанта поліції Індика Олександра Сергійовича (адреса робочого місця: Україна, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гетьманська, буд. 83) про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити повністю.
Скасувати постанову серії ЕАК № 2352596 від 07.04.2020 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП у вигляді накладення штрафу в розмірі 425,00 гривень.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП закрити на підставі ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Згідно до п.3 Розділу ХІІ прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України строк подання апеляційної скарги продовжується на строк дії карантину коронавірусної хвороби (COVID-19), встановленого Кабінетом Міністрів України.
Суддя: