Справа № 336/6941/19
Пр. № 2/336/669/2020
7 квітня 2020 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого - судді Щасливої О.В.,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітньої дитини,
Позивач звернулася до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В позові зазначила, що відповідач, який є батьком ОСОБА_3 , перебував з позивачем у фактичних шлюбних стосунках, які припинені в 2014-2015 роках. З означеного часу сторони проживають окремо, донька сторін мешкає з позивачем, відповідач повністю усунувся від участі у вихованні та утриманні дитини, не відвідує її, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, з вказаного часу взагалі не цікавиться життєвими обставинами доньки. Позивач повністю утримує доньку, створює необхідні для її гідної життєдіяльності умови.
У зв'язку з безтурботним ставленням відповідача до виконання своїх батьківських обов'язків і цілковитою байдужістю до життя дівчинки просить позбавити його батьківських прав.
Позивач до суду не з'явилась, надавши письмове звернення, яке містить прохання про задоволення позову, вирішення справи без її участі, згоду на ухвалення рішення при заочному розгляді справи.
З аналогічною заявою звернувся до суду представник третьої особи.
Вказані обставини в силу ст. ст. 211, 223 ЦПК України є підставою для вирішення справи у відсутність вказаних учасників.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце вирішення справи, до суду не з'явився з невідомих причин. Відзиву на позов, клопотання про вирішення справи без його участі суду не надав.
Зазначені обставини в силу ст. 280 ЦПК України є підставою для вирішення справи при заочному розгляді на підставі згоди позивача, висловленої в її письмовому зверненні.
Вислухавши показання свідка ОСОБА_4 , з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань
В силу ст. ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний, моральний розвиток, утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
Згідно із ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Наведені положення сімейного законодавства, а також законодавства про охорону дитинства свідчать про беззаперечну важливість виховання дитини у формуванні її особистості, значення якого є не меншим, ніж значення утримання дитини, а закон не містить лише рекомендації щодо участі батьків у вихованні дітей, а покладає на них обов'язок вчинення цих дій.
Навмисне невиконання цього обов'язку, про що свідчить ухилення від виховання дитини, тягне за собою наслідки, передбачені статтею 164 СК України.
Як випливає з роз'яснень п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Надані суд фактичні дані, а саме: показання свідка ОСОБА_4 , який в судовому засіданні 6 березня 2020 року підтвердив доводи позову про нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, відсутність образу батька в свідомості дівчинки, яка через відсутність спілкування з ним повністю забула його; висновок органу опіки та піклування, наявність якого в силу ст. 19 СК України є обов'язковою при розгляді справ цієї категорії (а. с. 20) і який містить посилання на повну відсутність проявів батьківського піклування щодо доньки з боку відповідача, який погоджується з перспективою бути позбавленим батьківських прав, а також висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав; нотаріально посвідчена заява ОСОБА_2 про згоду на позбавлення батьківських прав щодо дитини (а. с. 7) та інші - підкріплюють міркування суду щодо можливості вирішення спору на користь позивача, оскільки свідчать про свідоме невиконання батьком своїх обов'язків з виховання сина.
За вказаних обставин у суду немає сумніву в тому, що відповідач не відіграє жодної ролі у життєдіяльності та формуванні особистості дівчинки.
Встановлені судом фактичні обставини також свідчать про те, що відповідач не вчиняє жодних дій з захисту своїх батьківських прав шляхом звернення до органу опіки та піклування або до суду з вимогами про визначення способу участі у вихованні доньки, що не дає підстав для ухвалення рішення на його користь.
Процесуальна поведінка відповідача, за якої він не відвідав жодного з чотирьох призначених в справі засідань, що і зумовило заочний розгляд справи, також беззаперечно свідчить про його байдуже ставлення до інтересів і долі своєї дитини.
Судовий збір, попередньо оплачений позивачем, відповідно до правил цивільного процесуального законодавства має бути стягнутим на її користь з відповідача.
Керуючись ст. ст. 19, 150, 164, 166 СК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 77-81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768 грн. 40 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя О.В. Щаслива