Справа № 583/837/20
2/583/361/20
12 травня 2020 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого - судді Ярошенко Т.О.
з участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження цивільну справу за позовом
ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРОКЕНЕРГІЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію,
Короткий зміст позовних вимог.
06.03.2020 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 10.07.2019 року між ним та відповідачкою було укладено договір №92920 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а також відкрито особовий рахунок. На виконання умов вказаного договору ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРОКЕНЕРГІЯ» вчасно та в повному обсязі надавало послуги з теплопостачання до квартири за адресою АДРЕСА_1 . Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання за договором, надавши відповідачці послуги з теплопостачання.
Однак, відповідачка порушила умови договору щодо сплати за спожиті послуги у встановлені договором строки, внаслідок чого за період з 01.05.2017 року по 29.02.2020 року включно виникла заборгованість за надані послуги з теплопостачання у сумі 15 476, 20 грн. На неодноразові попередження про необхідність погашення існуючої заборгованості відповідач не реагує, станом на 05.03.2020 року відповідачкою борг не сплачено.
Вважає, що строк позовної давності не пропущено, так як 07.02.2020 року позивач звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення боргу з відповідачки. Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26.02.2020 року за заявою відповідачки скасовано судовий наказ №583/478/20 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію, в зв'язку з чим просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 15476,20 грн.
Процесуальні дії у справі.
06.03.2020 року ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а. с. 21).
10.03.2020 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін (а. с. 24).
Відповідачці ОСОБА_1 17.03.2020 року вручено копію ухвали про відкриття провадження в справі з копією позову та доданих до нього документів, про що в справі мається письмове повідомлення (а.с.34).
Короткий зміст відзиву відповідачки.
30.03.2020 року від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі з таких підстав. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , який був власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , в якій на час смерті проживав зі своєю дружиною ОСОБА_3 , а тому на неї продовжували покладатися обов'язки зі сплати за спожиту теплоенергію.
24.01.2017 року ОСОБА_3 звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом, а 03 травня 2017 року звернулася до суду з позовом про визнання заповіту нікчемним, який за її заявою було залишено без розгляду за ухвалою Охтирського міськрайсуду від 20 липня 2018 року. Фактично вказаною квартирою з 07.01.2017 року продовжувала користуватися ОСОБА_3 як член сім'ї особи, який за життя перебував у договірних відносинах із позивачем до моменту її примусового виселення на підставі заочного рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28.01.2019 року.
ОСОБА_1 зазначає, що вона стала власницею квартири за адресою АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, нотаріально посвідченим 02.11.2018 року.
Вона неодноразово зверталася до позивача з проханням надати відповідь, про те, чи рахується заборгованість за квартирою її батька, але їй спочатку відмовили у наданні такої інформації, а потім відповіді не надавали.
09 липня 2019 року після примусового виселення ОСОБА_3 з вказаної квартири останню було знято з реєстрації, а тому відповідачка вважає, що саме з цього часу у ОСОБА_3 припинився обов'язок по сплаті послуг.
10.07.2019 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРОКЕНЕРГІЯ» та відповідачкоюукладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Згідно договору позивач відкрив на ім'я ОСОБА_1 особовий рахунок та надавав послуги з теплопостачання до квартири за адресою АДРЕСА_1 , а відповідачка в повному обсязі виконувала обов'язок щодо сплати за спожиті послуги з теплопостачання у встановлені договором строки.
Відповідачка вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості є необґрунтованими та безпідставними, оскільки фактичним отримувачем послуг з централізованого опалення вищевказаної квартири за період з 07.01.2017 року по 09.07.2019 року є ОСОБА_3 , яка проживала в квартирі та користувалася наданими послугами до її примусового виселення за рішенням суду.
З моменту укладення між ОСОБА_4 та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРОКЕНЕРГІЯ» договору від 10.07.2019 року заборгованість за відкритим на її ім'я особовим рахунком відсутня. Вважає, що обов'язок щодо оплати за послуги з теплової енергії у неї виник лише після усунення перешкод у користуванні квартирою, вільного доступу до неї та зняття з реєстрації колишнього користувача ОСОБА_3 , а саме з 10.07.2019 року з часу укладення договору з позивачем вона стала користувачем вказаних послуг.
Крім того, позивачка з відзивом подала заяву про застосування строку позовної давності та просить суд застосувати шестимісячний строк позовної давності до вимог про стягнення боргу, що утворився за спадкодавцем ОСОБА_2 в розмірі 952,30 грн. з січня по травень 2017 року (а. с. 35-44).
Короткий зміст доводів позивача на відзив позивача.
15.04.2020 року представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРОКЕНЕРГІЯ» надав відповідь на відзив, у якому вказав, що прийнявши спадщину після смерті батька, ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 , успадкувавши також обов'язки спадкодавця по погашенню заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання.
Позивачем подається опалення у квартири будинку по АДРЕСА_3 незалежно від того, уклав споживач договір з підприємством чи ні, оскільки подати тепло у квартиру тільки того споживача, який має договірні відносини технічно неможливо. Позивач вважає, що між ним та ОСОБА_1 був укладений публічний договір про надання послуг, а тому між ними виникли правовідносини щодо надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Щомісяця з 01.05.2017 року по 29.02.2020 року позивач нараховував за особовим рахунком НОМЕР_1 відповідачу плату за надані послуги з теплопостачання, однак кошти за надані послуги не сплачені внаслідок чого виникла заборгованість. Водночас відповідачка ОСОБА_1 оформила спадщину та, на думку позивача, ухилилася від свого обов'язку від укладання з теплопостачальним підприємством договору про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води та не виконувала обов'язки споживача по оплаті наданих послуг.
Крім того, представник позивача зазначає, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРОКЕНЕРГІЯ» 07.02.2020 року звернулося до Охтирського міськрайонного суду Сумської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію за період з травня 2017 року по січень 2020 року, що свідчить про переривання перебігу строків позовної давності, поновлення обчислення яких слід рахувати з винесення судом ухвали від 26.02.2020 року по справі № 583/478/20, провадження № 2-н/583/29/20, про скасування судового наказу.
Також, представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРОКЕНЕРГІЯ» вказує, що факт сплати ОСОБА_1 у січні 2020 року боргу за спожиту теплову енергію в сумі 2384, 70 грн., що значно перевищує місячні нарахування за надані послуги з теплопостачання, також свідчить про переривання перебігу строків позовної давності.
Щодо посилання відповідачки на те, що фактичним отримувачем послуг з централізованого опалення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 07.01.2017 року по 09.07.2019 року є ОСОБА_3 представник позивача вказує на передбачене законом за ОСОБА_1 право зворотної вимоги у порядку регресу до ОСОБА_3 про відшкодування понесених відповідачкою витрат на утримання квартири в частині оплати послуг з теплопостачання (а.с. 66-69).
Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРОКЕНЕРГІЯ» 15.04.2020 року подав до суду клопотання про зменшення розміру позовних вимог, мотивоване тим, що 24.03.2020 року позивачкою було сплачено нарахування за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за лютий 2020 року в сумі 1538,55 грн. З огляду на викладене просив стягнути в примусовому порядку з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 13937,65 грн.за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 65 ).
Короткий зміст доводів відповідачки на заперечення вимог позивача.
21.04.2020 року від відповідачки надійшли заперечення, в яких вона зазначила, що представником позивача при поданні відповіді на відзив було пропущено строки для його подання, встановлені в ухвалі Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10.03.2020 року. На думку позивачки, відповідь на відзив повинна була бути подана ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРОКЕНЕРГІЯ» в п'ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву, а саме з 02.04.2020 року, таким чином останнім днем для подання відповіді на відзив було 06.04.2020 року.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що позивачем не надано жодних пояснень про причини ігнорування неодноразових звернень її представника до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРОКЕНЕРГІЯ» з метою отримання інформації про наявну заборгованість на день смерті спадкодавця ОСОБА_2 по квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , тим самим позбавив можливості її сплатити та це призвело до пропуску спеціального шестимісячного строку позовної давності щодо цих вимог. Посилання позивача на переривання строків позовної давності, що пов'язане з оплатою боргу за спожиту теплову енергію в сумі 2384,70 грн. не відповідає дійсності, оскільки платежу на вказану суму позивачкою здійснено не було. Всі оплати після укладення договору від 10.07.2019 року проводилися ОСОБА_5 на підставі щомісячних розрахункових квитанцій, які надходили на її адресу, борг спадкодавця нею не сплачувався.
Відповідачка вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості по особовому рахунку НОМЕР_1 є неточним та неповним. ОСОБА_5 вказує, що вона не мала безперешкодного доступу до квартири за адресою АДРЕСА_1 від дня смерті її батька ІНФОРМАЦІЯ_1 до моменту зняття з реєстрації його колишньої дружини ОСОБА_3 09.07.2019 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже не мала можливості користуватися будь-якими комунальними послугами. В свою чергу, ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРОКЕНЕРГІЯ» не було вжито належних заходів для погашення користувачем ОСОБА_3 заборгованості за спожиту теплову енергію.
Щодо посилання позивача про можливість відповідачки пред'явити зворотну вимогу у порядку регресу до ОСОБА_3 про відшкодування понесених витрат на утримання квартири в частині оплати послуг з теплопостачання ОСОБА_1 зазначає, що до 10.07.2019 року вона була позбавлена можливості зайти до квартири за адресою АДРЕСА_1 , а тому їй взагалі не відомо чи надавалися позивачем послуги з централізованого опалення, а також не відома їх якість та обсяг, до того ж вона категорично заперечує в цій частині проти заявлених вимог, вказаний борг не визнає (а.с. 70-73).
12.05.2020 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області справу призначено до судового розгляду у спрощеному (письмовому) позовному провадженні без виклику сторін на 12.05.2020 року на 16 год.
Враховуючи, що від сторін у справі клопотань не надійшло, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження сторонами не надано, сторони не ініціювали перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження після отримання ухвали суду про відкриття провадження в справі, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, вказана справа відноситься відповідно до положень ст.19, ст. 274 ЦПК України до малозначних справ, її розгляд визначено судом в ухвалі про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позивачем відповідно до положень ЦПК України надано в повному обсязі необхідні докази в обґрунтування позову, інших клопотань щодо надання чи витребування доказів сторонами не заявлялося, суд не знаходить підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального провадження та вважає можливим розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень ст.ст.277-279 ЦПК України.
Згідно із частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки, Охтирським міськрайонним судом Сумської області не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 272 ЦПК України.
З огляду на те, що згідно із частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, така інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.
Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини і не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В розумінні ч.6 ст.279 ЦПК України характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Оскільки, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом .
Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В обґрунтування до позову позивачем надано розрахунок заборгованості за особовим рахунком НОМЕР_1 , відповідно до якого мається заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 15476, 20 грн. за період з 01.05.2017 року по 29 лютого 2020 року (а. с. 4-5), договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, підтверджуючі документи щодо встановлення тарифів, копію ухвали суду про скасування судового наказу.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з відповідачкою укладений вищевказаний договір 10.07.2019 року, а за період з 01.05.2017 року по 29.02.2020 року утворилася заборгованість на суму 15476, 20 грн., однак з такими доводами позивача суд не може погодитися з огляду на слідуюче.
Так, 26.02.2020 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області скасовано судовий наказ від 12.02.2020 року по справі №583/478/20 провадження№2-н/583/29/20 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті послуг на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРОКЕНЕРГІЯ» боргу за період з 01.05.2017 року по 31.01.2020 року в сумі 15476, 20 грн. та судовий збір в сумі 210, 20 грн. (а. с. 8).
Ретельно перевіривши та дослідивши письмові докази, надані відповідачкою у сукупності з іншими доказами, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки Приватного підприємства «СІБ» від 02.10.2018 року № 1350 ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на день його смерті у квартирі також зареєстрована його дружина ОСОБА_3 (а.с.45).
Відповідачкою до відзиву додано копію заяви від 01.10. 2018 року, згідно якої ОСОБА_6 звернувся в інтересах ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРОКЕНЕРГІЯ» з проханням надати йому інформацію щодо наявності боргу у померлого ОСОБА_2 на день його смерті, а саме 07.01.2017 року по особовому рахунку НОМЕР_1 та розрахунку оплати на Ѕ частини від усього боргу, на що йому надано відмову в зв'язку з неприйняттям спадщини ОСОБА_1 (а. с. 47, 48).
В матеріали справи відповідачкою додано разом з відзивом копію заочного рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28.01.2019 року по справі № 583/4695/ НОМЕР_2 , провадження № 2/583/129/19, яке набрало законної сили про виселення ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2 , в якому зазначається, що ОСОБА_5 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, посвідченим 02.11.2018 року приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Багацькою О.М., зареєстрованим в реєстрі за № 922. ОСОБА_3 спільно із ОСОБА_5 , яка є власником спірної квартири, ніколи не проживала, спільним побутом не була пов'язана. ОСОБА_3 користувалася спірною квартирою із згоди ОСОБА_2 під час дії сервітуту, на час розгляду справи обставини, які були підставою для встановлення сервітуту, припинились, а тому право користування ОСОБА_3 чужою квартирою також припинилось (а.с. 60-61).
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На підставі вказаного заочного рішення Охтирським міськрайонним судом Сумської області 13.03.2019 року видано виконавчий лист про виселення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з квартири АДРЕСА_2 (а.с. 53).
09.07.2019 року на підставі рішення суду, яке набрало законної сили про виселення від 28.01.2019 року справа №583/4695/18 провадження №2/583/129/19 ОСОБА_3 знято з реєстрації за адресою: по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про зняття з реєстрації місця проживання від 09.07.2019 року (а. с. 54).
10.07.2019 року ОСОБА_1 з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРОКЕНЕРГІЯ» укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідно до умов якого відкрито на ім'я відповідачки особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 6-7).
Наведені обставини свідчать, що послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надані позивачем за адресою АДРЕСА_1 , за період з 01.05.2017 року по 09.07.2019 року були спожиті особою, яка фактично проживала у вказаній квартирі.
Мотиви суду.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно вимог ч. 1, 4 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.
За приписами ст. 322 ЦК Українивласник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правовідносини з приводу надання та отримання житлово-комунальних послуг регулюються спеціальним законом, який визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, а саме Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг. В свою чергу відповідно до ч. 1 ст. 1 вказаного Закону споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно вимог ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 13 зазначеного Закону, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо), послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).
Тобто, житлово-комунальні послуги надаються на підставі договору про надання таких послуг. Більше того, житлово-комунальні послуги надаються не будинку, як об'єкту права власності, а певному суб'єкту - власнику (співвласнику, наймачу, суб'єкту сервітуту тощо) будинку або квартири, який проживає у цьому житловому приміщенні. По своїй суті надання житлово-комунальних послуг направлене на задоволення потреб власника (співвласника, наймача, суб'єкта сервітуту тощо) будинку і споживаються саме відповідним суб'єктом, а не для управління, утримання та збереження будинку.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачка не проживала в період з 01.05.2017 року по 09.07.2019 року в квартирі по АДРЕСА_1 та не мала доступу до зазначеної квартири.
Послугами з централізованого опалення за вказаний період користувалась інша особа, яка і проживала у вказаній квартирі до 09.07.2019 року, тобто до часу коли її було виселено в примусовому порядку, що також підтверджується матеріалами справи.
Наведене дає суду підстави вважати, що позивачем не надано належних, допустимих, переконливих доказів, що в зазначений у позові період використання централізованого опалення в квартирі АДРЕСА_2 здійснювалося саме відповідачкою, яка заперечує проти позову та надала докази про неможливість користування квартирою у вказаний період і фактичне споживання наданих послуг іншою особою, а ОСОБА_1 уклала договір з позивачем лише 10.07.2019 року та стала споживачем вказаних послуг саме з цього часу. Тобто у зазначений позивачем період з 01.05.2017 року по 09.07.2019 року використання теплової енергії мало місце лише для потреб та комфортного проживання у квартирі зовсім іншої особи, а не відповідачки в справі. В обґрунтування своїх заперечень відповідачкою надано відповідні докази, які на думку суду, є належними та допустимими, заслуговують на увагу, вони не спростовані позивачем.
З аналізу вище приведених правових норм вбачається, що житлово-комунальні послуги надаються на підставі договору про надання таких послуг певному суб'єкту - власнику (співвласнику, наймачу, суб'єкту сервітуту тощо) будинку або квартири, який проживає у цьому житловому приміщенні. Метою надання житлово-комунальних послуг є задоволення потреб власника і споживаються вказані послуги саме відповідним суб'єктом.
Аналізуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачка не була фактичним споживачем житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії за адресою АДРЕСА_2 за період з 01.05.2017 року по 09.07.2019 року, посилання позивача на укладений з ОСОБА_1 договір з надання послуг від 10.07.2019 року не свідчить про фактичне споживання нею послуг з теплопостачання в період з 01.05.2017 року по 09.07.2019 року.
Згідно даних матеріалів справи ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 (а.с.26).
З урахуванням викладеного суд вважає, що вимоги позивача до вказаного позивача є необгрунтованими.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 червня 2018 року по справі №725/3790/16-ц.
Вирішуючи питання про стягнення заборгованості за спожиту ОСОБА_1 теплову енергію згідно договору від 10.07.2019 року, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність такої заборгованості за відповідачкою. З наданого ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРОКЕНЕРГІЯ» розрахунку за особовим рахунком № НОМЕР_1 вбачається, що станом на лютий 2020 року за ОСОБА_1 рахувалася заборгованість в сумі 1538,55 грн., яка була сплачена нею 24.03.2020 року, що підтверджується квитанцією № 0.0.1659697690.1, а також позивачем на вказану суму було зменшено позовні вимоги, а заборгованість в сумі 13 937 грн. 65 коп. виникла за період з 01 травня 2017 року по 09 липня 2019 року, що підтверджується матеріалами справи, хоч в дійсності споживачем вказаних послуг відповідачка не була та на той період попередній власник квартири ОСОБА_2 помер, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 4-5, 65, 95 ).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що борг виник у період з 01.05.2017 року по 09.07.2019 року, тобто після смерті ОСОБА_2 (а.с.4), розгорнутого розрахунку позивач не надав суду, конкретного періоду виникнення боргу не зазначено, але фактично в цей період відповідачка не була споживачем наданих послуг, її заперечення та додані докази позивачем не спростовані.
Однак як зазначає відповідачка щодо вирішення позовних вимог про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги в сумі 952,30 грн., який мається станом на 01.05.2017 року за спадкодавцем ОСОБА_2 , суд керується наступним.
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно частини другої, третьої статті 1281 ЦК України спадкоємці кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем майна незалежно від настання строку вимоги.
Частиною четвертою статті 1281 ЦК України передбачено, що кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою, третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРОКЕНЕРГІЯ» було відомо про отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується укладеним між сторонами договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 10.07.2019 року. Вимоги про сплату боргу в сумі 952,30 грн. у строки, встановлені ст. 1281 ЦК України, позивач до ОСОБА_1 не пред'явив, що позбавляє його права вимоги в частині цих вимог.
За таких обставин, клопотання відповідачки про застосування строку позовної давності, заслуговує на увагу та підлягає задоволенню, при цьому суд враховує, що позивачем не спростовано доводи відповідачки, викладені у відзиві на позов щодо застосування строків позовної давності, аргументів щодо поважності причин пропуску строку не наведено.
Твердження позивача про те, що відповідачкою у січні 2020 року сплачено 2 384, 70 коп., тобто у більшому розмірі ніж нараховано за вказаний місяць за спожиті послуги, а тому строк позовної давності переривається, суд не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_1 надала суду копію квитанції про оплату послуг по особовому рахунку НОМЕР_1 на суму 1401, 79 грн. від 24 січня 2020 року, яку суд приймає до уваги як належний доказ, а твердження позивача про оплату нібито відповідачкою послуг протягом періоду з 01.05.2017 року по 29.02.2020 року суд не бере до уваги, оскільки це не відповідає фактичним обставинам справи з вищевикладених підстав, так як перша проплата відповідачкою здійснена по вказаному особовому рахунку лише 24 січня 2020 року як споживачем за договором від 10.07.2019 року (а. с. 94).
Безпідставні твердження позивача щодо права відповідачки заявити регресні вимоги до ОСОБА_3 , вказані доводи суд не приймає до уваги. Інші доводи позивача не заслуговують на увагу з вищевикладених підстав.
Крім того, суд не приймає до уваги твердження відповідачки, що позивачем подано відповідь на відзив з порушенням п'ятиденного строків з дня отримання відзиву відповідачки установленого ухвалою суду, так як в матеріалах справи мається розписка представника позивача, в якій він вказує, що відзив ним отримано 10.04.2020 року, а відповідь на відзив подано 15.04.2020 року, тобто в межах процесуального строку встановленого судом (а. с. 64). Також 02.04.2020 року внесені зміни до Прикінцевих положень ЦПК України, в яких строки визначені в тому числі і в ст.ст. 178, 179 ЦПК України продовжуються на строк дії карантину.
Висновок суду.
Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, з урахуванням принципів законності, суспільного і загального інтересу, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи у справі докази в цілому, так і кожний доказ, який міститься у справі, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням наданих доказів, суд приходить до висновку, що позивачем не надано в обґрунтування своїх позовних вимог належних, допустимих, достовірних, а також достатніх доказів того, що відповідачка в період з 01.05.2017 року по 09 липня 2019 року користувалася послугами з теплопостачання , а також не надано доказів того, що за відповідачкою мається борг з 10 липня 2019 року по 29 лютого 2020 року за вказані послуги перед позивачем, а тому позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 279, пункт 3 Прикінцевих положень ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРОКЕНЕРГІЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення складено 12.05.2020 року.
Суддя Охтирського
міськрайонного суду: Т.О.Ярошенко