Справа №592/5729/20
Провадження №2/592/2113/20
про залишення позовної заяви без руху
12 травня 2020 року м.Суми
Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Алфьоров А.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Нагорна Наталія Василівна про розірвання спадкового договору,
Позивач звернулася до суду з вказаною заявою.
Дослідивши матеріали позовної заяви приходжу до висновку, що вона не відповідає вимогам викладених у ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ст. 2 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позову немайнового характеру, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840 грн. 80 коп.)
Позивачем було подане клопотання про звільнення її від сплати судового збору у сумі 840 грн. 80 коп., у зв'язку з скрутним матеріальним становищем, однак доказів на підтвердження вказаного факту суду не надає.
Статтею 8 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити його від сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов'язок щодо відстрочення сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 р. у справі «Пелевін проти України», зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі «Креуз проти Польщі» зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
З огляду на вищевикладене, оскільки заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 ЦПК України, її слід залишити без руху, запропонувавши позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали усунути вищенаведені недоліки.
Роз'яснити позивачу, що у іншому випадку заява буде вважатися неподаною і повернеться позивачу.
Керуючись ст. ст. 175, 177 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Нагорна Наталія Василівна про розірвання спадкового договору - залишити без руху, запропонувавши позивачу усунути вказані недоліки протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали та роз'яснити, що в разі їх не усунення заява буде вважатись неподаною.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.М. Алфьоров