1Справа № 335/3371/20 3/335/906/2020
06 травня 2020 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Геєць Ю.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за протоколом про адміністративне правопорушення серії АА № 099620, що надійшла з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого ТОВ „ЗТМК” майстром, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, -
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії АА № 099620, 12.04.2020 року о 14-22 годині в АДРЕСА_2 по АДРЕСА_3 . Шевченко, 67, ОСОБА_1 перебувала на вулиці без документів, що посвідчують особу, в порушення п.п. 16 п. 2 постанови КМУ № 215 від 16.03.2020 року.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила суду, що перебувала на вулиці, при цьому мала службову перепустку та довідку для проїзду у транспорті на час дії карантину в м. Запоріжжя, вважала, що цих документів достатньо для перебування на вулиці.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи, аналізуючи та надаючи оцінку вищезазначеному, суд приходить до наступного висновку.
Адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 44-3 КУпАП визнається порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Вказана норма носить бланкетний характер, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Відповідно до вимог підпункту 16 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (у редакції станом на час складання протоколу про адміністративне правопорушення), а саме з врахуванням змін, внесених постановою Кабінету міністрів України №255 від 02.04.2020), заборонено перебувати на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус.
Із фабули порушення, зазначеної у протоколі про адміністративне правопорушення серії АА № 099620 випливає, що ОСОБА_1 перебувала на вулиці без документів, що посвідчують особу, в порушення п.п. 16 п. 2 постанови КМУ № 215 від 16.03.2020 року.
Однак, постанова КМУ України № 211 від 11.03.2020 року не містить перелік документів, без яких заборонено перебувати на вулицях.
Заборона стосується перебування на вулиці взагалі без документів, що посвідчують особу.
Натомість, крім протоколу серії АА № 099620 до матеріалів справи не долучено жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, під час складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 поліцейським було порушено вимоги ст. 255 КУпАП та не зібрано доказів, які б підтверджували його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих № ETS N 005 від 04.11.1950" Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.
Відповідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи викладені в протоколі обставини, докази додані до протоколу, суд вважає необхідним провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 8, 27, 34, 35, 130, 247, 283, 284 КУпАП,-
Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Ю.В. Геєць