Справа № 466/1546/18
07 травня 2020 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Свірідової В.В.
при секретарі Шаповаловій Ю.О.
справа № 466/1546/18, 2/466/600/20
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального провадження цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
01.03.2018 представник ПАТ КБ «Приватбанк» за довіреністю Ткач Я.О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором №б/н від 13.06.2014року у розмірі 25560,12 гривень та судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 1762,00грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 13.06.2014 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 31.12.2017 року має заборгованість у розмірі 25560,12 грн. за кредитним договором №б/н від 13.06.2014 року, яка складається з наступного: 294,99 грн. - заборгованість за кредитом; 19671,79 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3900,00грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 - штраф (фіксована частина); 1193,34 грн. - штраф (процентна складова). На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «Приватбанк».
Заочним рішенням від 29.05.2018року позов задоволено повністю, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість за кредитним договором №б/н від 13.06.2014 року у розмірі 25560,12 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот шістдесят грн. 12 коп.) та судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 1762,00 грн.
26.06. 2019року, представником відповідача - адвокатом Горбай Р.С., подано заяву про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та скасування заочного рішення по даній справі .
З підстав викладених в ухвалі суду від 13 листопада 2019року заяву представника відповідача задоволено, поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, який пропущено з поважних причин та скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 29 травня 2018року по цивільній справі № 466/1546/18, справу призначено до розгляду в загальному порядку у відкритому судовому засіданні на 29 листопада 2019 року.
17.01.2020 представником відповідача подано відзив на позовну заяву. Позивач відповіді на відзив не подавав.
Відповідно до викладених у відзиві пояснень, відповідач визнає позов частково, а саме заборгованість щодо фактично отриманих коштів в сумі 294,99грн. Нарахування позивачем заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі - 19671,79 грн., пені та комісії в сумі - 3900,00грн., штрафу (фіксована частина) - 500,00грн., штрафу (процентна складова) в сумі - 1193,34грн. вважає безпідставним. Посилається на те, що йому була видана кредитна карта з встановленим кредитним лімітом в сумі 300грн., з яких - 294,99грн. він витратив.
Відповідач заперечує укладення саме кредитного договору з підстав недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов. При підписанні анкети - заяви відповідачем, позивач не узгодив з відповідачем істотні умови кредитного договору такі як: суму кредиту, розмір відсоткової ставки, умови користування кредитом, строки повернення коштів та відповідальність за невиконання зобов'язань.
Відповідач вважає, що позивач не ознайомив його з істотними умовами договору, а Умови та правила на які посилається Позивач взагалі викладені в мережі інтернет російською мовою. Враховуючи наявність психічного захворювання відповідач не вміє читати російською мовою і добре не розуміє її, також не користується комп'ютером та мережею інтернет.
При цьому вважає, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, просить суд відмовити ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у стягненні з ОСОБА_1 нарахованих позивачем процентів за користування кредитом в сумі - 19671,79 грн., пені та комісії в сумі - 3900,00грн., штрафу (фіксована частина) - 500,00грн., штрафу (процентна складова) в сумі - 1193,34грн.
Заочним рішенням від 29.05.2018року позов задоволено повністю.(а.с.53-54).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 13.11.2019 скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 травня 2018 року по цивільній справі № 466/1546/18 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.123).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав до суду відповідь на відзив (а.с.146-152), в якому підтримує позовні вимоги в повному обсязі, клопотання, в якому просить суд розглядати справу у його відсутності (а.с.130-139).
Відповідач в судове засідання не з'явився, однак його представник подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, відзив на позовну заяву (а.с.132-135), в якому позовні вимоги визнав частково, а саме заборгованість щодо фактично отриманих коштів в сумі - 294,99грн. Нараховану заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі - 19671,79 грн., пені та комісії в сумі - 3900,00грн., штрафу (фіксована частина) - 500,00грн., штрафу (процентна складова) в сумі - 1193,34грн. вважає безпідставною відповідно до аргументів викладених у відзиві по суті справи від 17.01.2020р.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
З'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно укладеного договору №б/н від 13.06.2014 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Згідно розрахунку наданого банком, відповідач витратив 294,99грн., які не повернув. Позивачем нараховані проценти за користування кредитом в сумі - 19671,79 грн., пеня та комісія в сумі - 3900,00грн., штраф (фіксована частина) - 500,00грн., штраф (процентна складова) в сумі - 1193,34грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У анкеті - заяві про приєднання до умов і правил надання банківських послуг Приватбанком від 13 червня 2014 року, яка підписана відповідачем, процентна ставка не зазначена.
Також у цій анкеті - заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Інших документів окрім анкети - заяви відповідач не підписував.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами, а також пеню та комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.
Позивач, обґрунтовує право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 13 червня 2014 року, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/pages70/ як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.
Однак, позивач не надав суду докази, які б підтвердили, що відповідач ознайомився саме з цими Витягом з Тарифів та Витягом з Умов зрозумів їх і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) у розмірі і порядку які нараховані позивачем.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (13 червня 2014 року) до моменту звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях. Ообґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/pages70/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13 червня 2014 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даній справі договірні відносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року N 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі - Закон N 1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону N 1023-ХІІспоживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийняті 09 квітня 1985 року N 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року N 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 11 липня 2013 року у справі N 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019року по аналогічній справі №342/80/17 зазначає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 ПАТ КБ "ПриватБанк" дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону N 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 13 червня 2013 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ПАТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає вимогу банку щодо повернення боржником фактично отриманої суми кредитних коштів такою, що підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 280-283, 354 ЦПК України, ст. ст.526, 530, 612, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд, -
ухвалив:
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість за кредитом у розмірі - 294,99 грн. (двісті дев'яносто чотири грн. 99 коп.) та судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 1762,00 (тисячу сімсот шістдесят дві гривні).
В стягненні 19671,79 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом, 3900,00грн. - заборгованості за пенею та комісією, 500,00 - штрафу (фіксована частина) та 1193,34 грн. - штрафу (процентна складова) - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя В. В. Свірідова