Дата документу 30.04.2020
Справа № 334/4385/19
Провадження № 2/334/816/20
30 квітня 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Баруліної Т.Є.,
при секретарі Сагайдак Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить об'єкт нерухомості, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Пянтковською О.Г., реєстровий запис за №748.
Позивач правомірно та на законних підставах набув право власності на вищевказану квартиру та на теперішній час є єдиним власником вказаного об'єкту нерухомості, але він позбавлений можливості вільно користуватися придбаною квартирою через те, що у зазначеній квартирі досі зареєстрована відповідачка по справі, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , родичка колишніх власників квартири, яка не була знята ними з реєстрації, хоча в квартирі ніколи не проживала, її речі в квартирі відсутні та вона не є членом сім'ї позивача,.
На теперішній час відповідачка залишається зареєстрованою в квартирі позивача, в добровільному порядку не знята з реєстраційного обліку, тому позивач був вимушений звернутись до суду з даним позовом з метою захисту свого порушеного права та просить суд визнати відповідачку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2 .
Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Сторони повідомлені про дату розгляду справи та наданий час для подання відзиву та заперечень.
Позивач в судове засідання не з'явився, просить розглянути справу за його відсутності, підтримав позовні вимоги у повному обсязі, наполягає на задоволенні позову, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, про час і місце слухання справи була повідомлена вчасно за місцем реєстрації рекомендованою кореспонденцією, у визначений строк не надала суду відзив на позовну заяву, із заявою про розгляд справи за її відсутності до суду не зверталась.
Суд вважає можливим, за згодою позивача, провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи відповідно до ст.280 ЦПК України, за відсутності відповідача.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу квартири, укладеного 16.04.2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Пянтковською О.Г., реєстровий запис за №748 (а.с.33-35).
Згідно технічного паспорту на квартиру, виданого 29.11.1993 р. із змінами, спірна квартира належала Заводу «Дніпроспетсталь» на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради від 11.05.1992 р. №168. (а.с.36-38).
Потім, відповідно до свідоцтва №499 про право власності на квартиру виданого електрометалургійним заводом «Дніпроспетсталь» від 03.12.1993 р. квартира перебувала у власності ОСОБА_4 , який 05.04.2002 р. оформив договір дарування квартири на ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Лучко Н.Г., реєстровий №617 (а.с.36-38).
Відповідно, виходячи із спільного прізвища, відповідачка ОСОБА_2 є родичкою або членом сім'ї когось із колишніх власників спірної квартири.
03.09.2008 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Федченко Т.О. був посвідчений договір купівлі-продажу квартири, реєстровий запис №723. Новим власником квартири стала ОСОБА_6 , що підтверджується новим технічним паспортом на квартиру, виданим 09.08.2010 р. Запорізьким МБТІ (а.с.39-40).
10.08.2010 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Федченко Т.О. було посвідчено договір купівлі-продажу квартири, реєстровий запис №243. Новим власником стала ОСОБА_7 (а.с.39).
На момент укладення Договору купівлі продажу квартири з позивачем ОСОБА_1 , квартира АДРЕСА_2 належала продавцю ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Якіб'юк Ю. А., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області 18.10.2018 р. за реєстровим №4532 (а.с.33-34).
У вказаній квартирі по теперішній час залишається зареєстрованою відповідачка по справі ОСОБА_2 , що підтверджується Довідками № 04-07/3/6611 від 15.04.2019р. та № 01-71/9385 від 19.06.2019 р. Департаменту реєстраційних послуг ЗМР (а.с.21,30).
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним
Стаття 47 Конституції України та ст. 9 ЖК України передбачають, що кожен має право на житло і ніхто не може бути обмежений у праві користуванням інакше ніж з підстав і в порядку визначеним законом.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно до ч. 1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Наявність реєстрації відповідача у квартирі АДРЕСА_2 приводить до обмеження права власності позивача, що виражається в неможливості розпорядитись об'єктом власності на свій розсуд, яке зокрема полягає у тому, що він змушений нести додаткові витрати на оплату комунальних послуг.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно до ч. 1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Пунктом 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», передбачено, що під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.
Аналіз даних правових норм свідчить про те, що право користування житловим приміщенням власником житла є одним із засобів реалізації права власності і похідним від права власника на житло, таким чином внаслідок припинення права власності на житлове приміщення, особа втрачає і право користування цим приміщенням.
З'ясувавши обставини справи та оцінивши сукупність наданих суду доказів, суд приходить до висновку, що відповідачка ОСОБА_2 , не є членом сім'ї позивача ОСОБА_1 у розумінні ст.156 ЖК України, є членом сім'ї колишніх власників спірної квартири, які в силу вимог ст.346 ЦК України через укладання договорів відчуження квартири, які є чинними і недійсними не визнані, втратила право користування та проживання в даній квартирі.
Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року у справі №6-57цс11, вирішення питання про зняття особи з реєстрації місця проживання залежить, зокрема від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України.
Згідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 є родичкою колишніх власників квартири та втратила право користування даною квартирою, однак добровільно з реєстраційного обліку, після відчуження квартири, ними не була знята та залишається зареєстрованою у квартирі, що спричиняє новому власнику, позивачу по справі додаткові матеріальні витрати та чинить перешкоди у здійсненні ним права власності.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Керуючись Конституцією України, ст. ст.10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-281, 354 ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 346, 383, 391 ЦК України, ст. ст. 9, 156 ЖК України, суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Баруліна Т. Є.