Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 572/924/20
2/572/496/20
30 квітня 2020 року м. Сарни
Сарненський районний суд Рівненської області в складі
головуючого судді Рижого О.А.
за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.М.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на вказану земельну ділянку.
В обґрунтування вимог вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 20.01.2003 року. Після смерті останньої залишилося спадкове майно, а саме земельна частка пай, яка перебувала в колективній власності КСП «Нива» с.Люхча Сарнеського району, Рівненської області, розміром 2,87 умовних кадастрових гектарів, згідно сертифікату серії НОМЕР_2 №0115707, виданого 29.08.1996 року. В зв'язку з оформленням спадкового майна, представник позивача в його інтересах звернулася до державного нотаріуса Сарненської районної державної нотаріальної контори Рівненської області про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька. Однак, державним нотаріусом Сарненської районної державної нотаріальної контори Рівненської області Мізюрко В.К. було відмовлено, у зв'язку з тим, що відсутній документ, що посвідчує право власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку.
Крім того, позивач в позові вказує, що існують розбіжності в його свідоцтві про народження та свідоцтві про смерть матері, оскільки в свідоцтві про народження моя матір вказана, як « ОСОБА_3 », а в свідоцтві про смерть вказана як « ОСОБА_2 ». Саме з наведених причин ОСОБА_1 не має можливості оформити свої спадкові права.
В підготовче судове засідання позивач не з'явився, через канцелярію суду до суду надійшла від нього заява, де він позовні вимоги підтримує, посилаючись на викладене в позовній заяві, просить його задоволити та розглядати справу у його відсутності.
Представник Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області в засідання також не з'явився, подав суду через канцелярію суду письмову заяву про визнання позову та розгляд справи у його відсутності.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Дослідивши письмові докази, суд зазначає про наступне.
Встановлено, що згідно Архівного витягу з розпорядження голови Сарненської районної державної адміністрації №483 від 30.11.2004 року «Про погодження проекту землеустрою та передачу земельних часток (паїв) у власність громадянам на території Люхчанської сільської ради» від 30.11.2004 р. передано земельні частки (пай) громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства на території Люхчанської сільської ради згідно додаку, в тому чилі і ОСОБА_4 .
Згідно повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Відділу у Сарненському районі, відповідно до записів книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) сертифікат серії НОМЕР_2 0115707 на право на земельну частку (пай) зареєстровано 29.08.1996 року під №368 на ім'я ОСОБА_2 .
Згідно Свідоцтва про смерть від 20.01.2003 року серія НОМЕР_3 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно довідки В ОСОБА_5 о. сільського голови С. Клочко Люхчанської сільської ради від 18.02.2020 року ОСОБА_1 являється сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 20.08.1962 року матір'ю позивача вказана ОСОБА_3 .
Як встановлено пояснень, викладених в позові, ОСОБА_1 спадщину після смерті матері прийняв, оскільки вступив управління та розпорядження вказаним майном.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.4 ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Відповідно до ч.1 п.11 ст. 346 ЦК України однією із підстав припинення права власності є смерть власника.
Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 названого Кодексу спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 цього Кодексу).
Згідно ч.1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Згідно зі статтею 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 7 від 14 квітня 2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладання договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, проте суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені не в повній мірі, а саме суду позивачем не було надано для дослідження сертифікату серії НОМЕР_2 № 0115707 виданого 29.08.1996 року ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тому суд вважає, що позов слід задоволити частково.
Оскільки суду не надано доказів, що покійна ОСОБА_2 за свого життя мала на праві власності вищевказану земельну ділянку, підтверджену сертифікатом серії РВ №0115707 від 29.08.1996 року, суд приходить до висновку, що дана вимога про встановлення факту належності їй вказаного сертифікату не підлягає до задоволення за недоведеністю.
В свою чергу, беручи до уваги вище викладене, суд не вбачає підстав для визнання права власності за ОСОБА_1 на земельну частку (пай) розміром 2,87 га, згідно сертифікату серії НОМЕР_2 0115707 виданого 29.08.1996 року, як на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи обставини справи, відсутність документів, які могли б підтвердити в нотаріальній конторі, що позивач являється сином спадкодавця, що унеможливлює його оформити спадщину на своє ім'я та наявність досліджених доказів наявних в матеріалах справи, суд вважає дану позовну вимогу позивача обґрунтованою та знаходить підстави встановити факт, яким ствердити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись наведеним, ст.ст.13,81,141,200,206,263-265,268,273,315,354,355 ЦПК України суд, -
вирішив:
Цивільний позов ОСОБА_1 до Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - задоволити частково.
Встановити факт, яким ствердити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В іншій частині позовних вимог відмовити за недоведеністю та безпідставністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Сарненський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Рижий О.А.