Справа № 438/133/19
провадження №1-кп/457/10/20
06 травня 2020 року м. Трускавець
Трускавецький міський суд Львівської області
у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Трускавці матеріали кримінального провадження № 12019140100000019 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Борислав Львівської обл., громадянина України, українця, військовозобов'язаного, який не працює, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 24 січня 2018 року Трускавецьким міським судом Львівської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років 8 місяців позбавлення волі, 11 листопада 2019 року Бориславським міським судом за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі,засудженого вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2020 року за ч. 2 ст. 186; ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 4 років 2 місяців;
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 , -
ОСОБА_3 , будучи раніше засудженим вироком Трускавецького міського суду Львівської області від 24 січня 2018 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років 8 місяців позбавлення волі, після відбуття покарання на шлях виправлення не став, а повторно скоїв новий умисний злочин проти власності.
13 січня 2019 року о 20 год. 00 хв. ОСОБА_3 за попередньою змовою в групі осіб з невстановленою слідством особою, матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, маючи прямий умисел на заволодіння чужим майном, керуючись корисливим мотивом, шляхом відважування дерев'яного вікна, проник у квартиру АДРЕСА_2 , звідки таємно повторно намагався викрасти майно, яке на праві приватної власності належить потерпілому ОСОБА_6 , а саме: міксер марки «Saturn» вартістю 300 грн., тюнер марки «Digital Satellite Receiver» вартістю 300 грн., електродриль синього кольору вартістю 400 грн., пересолю вартістю 80 грн., плоскогубці вартістю 20 грн., дві викрутки вартістю 30 грн., кабель до мобільного телефону вартістю 20 грн., ніж для різки пінопласту вартістю 50 грн., телевізійний пульт вартістю 30 грн., DVD-плеєр марки «Sony» вартістю 270 грн., тканинну сумку зеленого кольору вартістю 10 грн., дві пари чоловічих шкарпеток вартістю 20 грн., а всього на суму 1530 грн. Обвинувачений не довів свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був викритий свідком ОСОБА_7 та працівниками поліції.
Обвинувачений винним себе визнав повністю, послідовно та в повній мірі підтвердив обставини вчиненого ним злочину, зокрема суду пояснив, що він дійсно викрав міксер, електродрель та інші речі, щоб пізніше продати. Крадіжку вчинив під впливом складних життєвих обставин. Щиро розкаявся у вчиненому та просив суворо не карати.
Крім визнання вини обвинуваченим, його вина доведена зібраними матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.
Заслухавши думку учасників судового провадження, роз'яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнав фактичні обставини справи доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.
Судом встановлено в відкритому судовому засіданні, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 185КК України, оскільки він вчинив незакінчений замах на таємне повторне викрадення чужого майна (крадіжку) за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло. Вчинений обвинуваченим злочин відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, а саме те, що він раніше неодноразово судимий, на обліку в лікаря-психіатра та в лікаря-нарколога не перебуває, його матеріальне становище, відсутність міцних соціальних зв'язків (те, що він ніде не працює), посередню характеристику, тому суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід обрати покарання в межах санкції частини статті, за якою він притягується до кримінальної відповідальності. Суд вважає, що таке покарання буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження нових злочинів. Одночасно суд враховує, що ОСОБА_3 притягався до кримінальної відповідальності, належних висновків він для себе не зробив, що у своїй сукупності засвідчує підвищену суспільну небезпеку ОСОБА_3 . Суд вважає, що покарання у виді позбавлення волі буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження нових злочинів. Таким чином, суд дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засуджених є їх виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів. З огляду на наведене суд приходить до переконання, що його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів є неможливими без ізоляції від суспільства.
Крім цього, суд наголошує на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
До обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить щире каяття обвинуваченого.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, у судовому засіданні не встановлено.
У судовому засіданні встановлено, що відповідно до вироку Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2020 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186; ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 186 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 186 КК України - 4 (чотири) роки; за ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 186 КК України - 4 (чотири) роки 1 (один) місяць. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням ОСОБА_3 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 1 (один) місяць. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточно за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначеного покарання за даним вироком та покарання за вироком Бориславського міського суду Львівської області від 11 листопада 2019 року визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 2 (два) місяці. Строк відбування покарання ОСОБА_3 ухвалено рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 10 червня 2019 року.
Оскільки вищевказаний злочин обвинувачений вчинив до ухвалення попереднього вироку Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області від 27 березня 2020 року, йому на підставі ч.4 ст.70 КК України слід визначити за вказані злочини покарання за сукупністю злочинів.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 3 (три) місяці.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання з покаранням, призначеним вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2020 року, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки 3 (три) місяці.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 10 червня 2019 року.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Речові докази - міксер марки «Saturn» чорного кольору, тюнер марки «Digital Satellite Receiver», електродриль марки «Альбина-М» синього кольору, пересолю, плоскогубці, дві викрутки, кабель до мобільного телефону, ніж для різки пінопласту «Jobi», телевізійний пульт, DVD-плеєр марки «Sony», зелену тканинну сумку зеленого кольору марки «Ice-box», дві пари шкарпеток, які передано на зберігання потерпілому ОСОБА_6 , повернути потерпілому.
Речові докази - зліпок сліду злому з рамки вікна кімнати № 1, який поміщено в полімерний спецпакет «Національна поліція слідчий підрозділ» № 3546695, 3 відрізки плівки липкої стрічки зі слідами матеріалу, які поміщено в полімерний спецпакет «Національна поліція слідчий підрозділ» № 3546694, 2 відрізки плівки липкої стрічки зі слідами матеріалу, які поміщено в полімерний спецпакет «Національна поліція слідчий підрозділ» № 3546693, що зберігаються у камері зберігання речових доказів Бориславського ВП Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області, знищити.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Трускавецький міський суд Львівської області впродовж 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1