Справа №242/6037/19
Провадження №2/242/210/20
12 травня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Капітонова В.І., секретар судового засідання Нарижна О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та Військово-цивільної адміністрації м.Авдіївка Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
встановив:
Позивач 22.10.2019 р. звернувся до суду з позовом до Військово-цивільної адміністрації м.Авдіївка Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . Після її смерті залишилося спадкове майно у виді будинку АДРЕСА_1 . Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , яка заявила про свій намір прийняти спадщину є ОСОБА_1 . Позивач своєчасно звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Проте, свідоцтва про право на спадщину за законом на будинок не отримала у зв'язку з тим, що позивачем не підтверджено реєстрацію права власності за спадкодавцем. Просить суд визнати за нею право власності на спадщину за законом, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на будинок АДРЕСА_1 , житловою площею 39,80 кв.м.
Позивач належним чином повідомлена про дату, час та місце слухання справи, у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій просив задовольнити позов та розглянути справу без його участі.
Представник відповідача Військово-цивільної адміністрації м.Авдіївка Донецької області належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, у судове засідання не з'явився. Надав заяву в якій просив розглянути справу без його участі та вирішити справу на розсуд суду.
Згідно ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 25.11.2019 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання. Зобов'язано приватного нотаріуса Авдіївського міського нотаріального округу Василенко Володимира Анатолійовича надати копію спадкової справи, зведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 05.02.2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть НОМЕР_1 , видане 19.02.2019 року Авдіївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
ОСОБА_1 є дочкою померлої ОСОБА_2 , що підтверджує копія свідоцтва про народження НОМЕР_2 , видана 06.05.1965 року Авдіївською міською радою Донецької області, та копія довідки №07-52/112 від 28.05.2002 року, видана Київським районним управлінням юстиції м.Донецька.
Згідно з Договором купівлі-продажу від 04.10.1962 року, посвідченого нотаріусом Авдіївської нотаріальної контори 19.11.1964 року, ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_4 недобудоване домоволодіння (63%) за адресою: АДРЕСА_1 .
Дане домоволодіння введено в експлуатацію ОСОБА_3 , про що свідчить акт прийому індивідуальних домоволодінь складений 14.12.1964 року у м. Авдіївка, затверджений виконкомом Авдіївської міської ради.
З рішення суду Ясинуватського района Донецької області від 06.06.1968 року вбачається, що у період перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 придбали домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, домоволодіння, яке було придбано ОСОБА_3 під час шлюбу, є спільним майно подружжя. Тобто, ОСОБА_2 на підставі Кодексу про шлюб та сім'ю належала частка домоволодіння.
Також, рішення суду Ясинуватського района Донецької області від 06.06.1968 року затверджено мирову угоду, згідно з якою половину домоволодіння, яка належала ОСОБА_3 , залишено ОСОБА_2 .
Таким чином, після розірвання шлюбу, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності перейшло до ОСОБА_2 .
Рішення Авдіївської міської ради від 08.10.2015 №6/64-1835 «Про перейменування вулиць та провулків м. Авдіївка» вулицю «Крупської» перейменовано на вулицю «Княгині Ольги».
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
Згідно ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті , той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до положень частини першої та п'ятої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно із ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов'язок спадкоємців, а їх право.
ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом першої черги, звернулася до приватного нотаріуса Авдіївського нотаріального округу своєчасно, але їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із відсутністю державної реєстрації права власності на домоволодіння за померлою ОСОБА_2 , про що видано постанову від 19 квітня 2018 року.
Згідно положень статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Згідно із ст. 49. Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: зокрема, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Як передбачено п.4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Право власності відповідно до ст.328 ЦК України набувається на підставах, що не заборонені законом.
Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 на праві власності належав будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з наданих позивачем документів.
Після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на будинок перейшло в порядку спадкування за законом спадкоємцю - ОСОБА_1 , яка у встановленому порядку заявила про намір прийняти спадкове майно, однак у встановленому порядку не отримала свідоцтво про право власності на спадкове майно, оскільки нею не надано доказів державної реєстрації нерухомого майна за спадкодавцем ОСОБА_2 . У той же час обставин, які б вказували, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя набула або володіла нерухомим майном, що входить до спадкової маси, неправомірно, або на вказане майно, окрім позивача, в порядку спадкування чи з інших підстав претендують інші особи судом не встановлено.
Інших спадкоємців, які б мали право на спадкування, судом не встановлено.
Згідно з статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.
Підтвердження в суді права власності на майно здійснюється шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншого речового права.
Відповідно до частини третьої ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 цього ж Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 76,77,78,258,259,265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 та Військово-цивільної адміністрації м.Авдіївка Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 39,80 кв.м., в порядку спадкування за законом, що залишилося після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до Донецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І.Капітонов