Код суду 233 № 233/1775/20
07 травня 2020 року м.Костянтинівка
Суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Орчелота А.В., розглянув матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли з Регіонального ландшафтного парку «Клебан-Бик» про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Предтечино, Костянтинівського району, Донецької області, громадянина України, не працюючого, має статус «Інваліда з дитинства» - III група, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 91 КУпАП, якому роз'яснено зміст ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, -
До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області надійшов протокол про адміністративне правопорушення №2-200 від 01.04.2020 року, складений дільничним інспектором служби державної охорони Природно-заповідного фонду ОСОБА_2 , відповідно до якого: громадянин ОСОБА_1 - 01.04.2020 року о 11 годині 00 хвилин, на території РЛП «Клебан-Бик», здійснював в межах території природно заповідного фонду заборонену діяльність, а саме, розпилювання бензопилою буреломного дерева у кількості 1 шт. без правовстановлюючих документів, та порушив вимоги режиму цих території, здійснив самовільне заїзд транспортного засобу ЛуАЗ НОМЕР_1 НОМЕР_2 НОМЕР_3 , яким намагався здійснити вивезення вищезазначеного розпиляного дерева, був затриманий співробітниками служби охорони РЛП «Клебан-Бик» по даному факту, були викликані співробітники поліції.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.91 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти відомостей, викладених у протоколі, пояснив, що 01.04.2020 року їхав через територію «Клебан-Бик» та побачив розпиляні старі дрова дерев, які вирішив погрузити до багажнику свого автомобіля. Після чого, коли виїжджав, його зупинив один чоловік, який викликав співробітників поліції.
В судовому засіданні дільничний інспектор служби держохорони ПЗФ ОСОБА_2 пояснив, що 01.04.2020 року начальнику охорони ОСОБА_3 подзвонив інспектор ОСОБА_4 та повідомив, що в лісі він чує звук пили. Після чого він та ОСОБА_5 направилися до території урочища в Оленівський ліс, де на автомобілі зупинили правопорушника, який відмовлявся надати документи на розпилювання дерев, після чого були викликані співробітники поліції. Від робітників поліції отримали дані ОСОБА_1 , склали протокол, потім запропонували ОСОБА_6 ознайомитися з протоколом та підписати його, на що останній відмовився.
Начальник відділу державної охорони заповідного фонду РЛП «Клебан-Бик» ОСОБА_5 пояснив суду, що 01.04.2020 року йому подзвонив інспектор РЛП «Клебан-Бик» ОСОБА_4 та повідомив, що в лісі він чує звук пили. Далі він з дільничним інспектором ОСОБА_2 виїхали на місце правопорушення, де на автомобілі зупинили правопорушника, який відмовлявся надати документи на розпилювання дерев, після чого були викликані співробітники поліції. Від робітників поліції отримали дані ОСОБА_1 , склали протокол, потім запропонували ОСОБА_1 ознайомитися з протоколом та підписати його, на що останній відмовився.
Інспектор державної охорони заповідного фонду РЛП «Клебан-Бик» ОСОБА_7 , в судовому засіданні пояснив, що 01.04.2020 року о 10-00 годині був на робочому місці, обходив територію та почув звук бензопили, після чого подзвонив до служби охорони. Потім приїхала чергова група та почали шукати, де працює бензопила. Пізніше, коли почали шукати, йому повідомив ОСОБА_5 , що правопорушника знайшли.
Захисник ОСОБА_1 адвокат Штукін В.А., посилаючись на Основний Закон та норми діючого законодавства України, а також на практику Європейського суду з прав людини, вважав, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам КУпАП, вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності не доведена, докази відсутні, а тому справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , слід закрити у зв'язку із відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Вислухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, його захисника, пояснення особи уповноваженої на складання протоколу та свідків, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення №2-200 від 01.04.2020 року, а також отримані судом та додані стороною захисту матеріали, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За вимогами ст.245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом….
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи….
За приписами ст.252КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи….
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за зазначеною в протоколі частиною 1 ст.91КУпАП, вважаю, що уповноваженою особою на складання протоку не вірно вказана норма закону, оскільки стаття 91КУпАП, за своїм змістом, частин - не передбачає.
Щодо суті інкримінованого правопорушення передбаченого статтею 91КУпАП:
За вказаною нормою статті забороняється здійснення в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для наступного заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності, порушення інших вимог режиму цих територій та об'єктів, самовільна зміна їх меж, невжиття заходів для попередження і ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду.
Тож обов'язковою ознакою правопорушення передбаченого ст.91 КУпАП є умисел на вчинення вказаного правопорушення.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків.
Отже, ОСОБА_1 мав усвідомлювати протиправний характер своєї дії, передбачити шкідливі наслідки і бажати їх настання.
Разом з цим досліджені матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 було відомо про заборону здійснення в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а саме на території РЛП «Клебан-Бик», його охоронної зони, визначеної та відповідної діяльності.
Як і не містять ані матеріали справи, а ні свідчення допитаних в судовому засіданні осіб, будь-яких доказів, на підтвердження того факту, що саме ОСОБА_1 на території РЛП «Клебан-Бик» та його охоронної зони здійснював розпилювання дерев, а обставини щодо самовільного заїзду транспортного засобу ЛуАЗ НОМЕР_1 НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 , на територію РЛП «Клебан-Бик» та його охоронної зони, яким намагався здійснити вивезення розпиляного дерева, розглядається, як то вказано у письмовій інформації наданій суду слідчим СВ Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області л-том поліції Бабітовим Д.Ю., в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12020050380000377 від 01 квітня 2020 року за кваліфікацією ч.3 ст.15, ч.1 ст.185КК України, за заявою начальника охорони ландшафтного парку «Клебан Бик» ОСОБА_5 та одночасно розгляду в рамках дійсної справи про адміністративне правопорушення не підлягає.
До того ж тлумачення ст.69 Лісового Кодексу України та статтей 9 та 10 Закону України «Про рослинний світ», порушення яких інкримінується ОСОБА_1 , відповідно до складеного протоколу, самі по собі не передбачають відповідальність за ст.91 КУпАП.
За правилами ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Тож зважаючи на принципи змагальності та диспозитивності даного виду судочинства, обов'язок довести вказані обставини покладено на орган, який ініціює притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог діючого законодавства докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та Законами України, міжнародним договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманої унаслідок істотного порушення прав та свобод людини є недопустимими.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Частина 1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Отже, в розумінні наведеного Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Вищевикладене свідчить про те, що, в даному випадку, особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративні правопорушення не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, керуючись положеннями ч.3 ст.62 Конституції України стосовно тлумачення сумнівів щодо доведеності вини на користь обвинуваченої особи, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 , у зв'язку з її недоведеністю у встановленому діючому законом порядку, не може ґрунтуватись на припущеннях та в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.91КУпАП, а тому відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.247,284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
За відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.91КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 - закрити на підставі п.1 ст.247КУпАП.
Постанова може бути оскаржена в Донецький апеляційний суд через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя А.В. Орчелота