,
Справа № 264/2047/20
3/264/1267/2020
12.05.2020 р. м. Маріуполь
Суддя Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області Іванченко Алла Миколаївна, розглянувши матеріали, що надійшли з Кальміуського відділення поліції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючої продавцем магазину «Люкс», що зареєстрована та мешкає в АДРЕСА_1 , за ст.44-3 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР №734049 від 26.03.2020 року, ОСОБА_1 26.03.2020 року о 13-00 годин, знаходячись в магазині «Люкс», розташованому в буд.175 а по пр. Металургів в м.Маріуполі Донецької області, де здійснювала прийом відвідувачів, тобто не припинила роботу вказаного закладу, чим порушила п.п.3 п.2 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року та розпорядження міського голови міста Маріуполя №89р від 24.03.2020 року.
ОСОБА_1 та її представник - адвокат Маросін М.О. надали до суду заперечення, згідно яких свою провину у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП ОСОБА_1 не визнала та пояснила, що вона не є безпосереднім суб'єктом господарювання, рішення щодо припинення роботи закладу приймати не могла. У зв'язку з чим просила закрити провадження по вказаній справі у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Дослідивши матеріали справи суддя встановила, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.
Диспозиція статті 44-3 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно до п.п.3 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами від 16 березня 2020 року) забороняється з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв'язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.
З вищевикладеного вбачається, що суб'єктом відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП, є виключно суб'єкти господарювання.
З письмових доказів, долучених до протоколу на обґрунтування обставин правопорушення, не вбачається, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання та здійснює відповідну господарську діяльність у встановленому законом порядку.
Крім того, відомостей щодо працевлаштування ОСОБА_1 взагалі суду не надано.
Отже, приймаючи наведені обставини, беручи до уваги, що ОСОБА_1 не є суб'єктом господарювання, що здійснювала зазначену в протоколі діяльність, тому в розумінні ст.44-3 КУпАП ОСОБА_1 не є суб'єктом вказаного правопорушення.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.
На підставі викладеного вище, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 26.03.2020 року за ст.44-3 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст.247 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.44-3 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
На постанову протягом десяти днів з моменту її винесення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Іллічівський райсуд м. Маріуполя Донецької області.
Суддя: А. М. Іванченко