Номер провадження 2-к/225/1/2020
Єдиний унікальний номер судової справи225/995/20
"12" травня 2020 р. м.Торецьк
Дзержинський міський суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Скиба М.М.,
за участю секретаря судового засідання Савченко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області доручення Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) за клопотанням фінансового відділу Петриківського районного виконавчого комітету Республіки Білорусь про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення Білоруського суду про стягнення судових витрат з ОСОБА_1 ,--
До Дзержинського міського суду Донецької області 14.02.2020 року надійшло клопотання фінансового відділу Петриківського районного виконавчого комітету Республіки Білорусь про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення Білоруського суду про стягнення судових витрат з ОСОБА_1 .
Клопотання призначено до розгляду в порядку ст. 467 ЦПК України.
20.03.2020 року боржника ОСОБА_1 повідомлено про надходження вказаного клопотання та надано місячний строк для подачі можливих заперечень, що узгоджується з ч. 1 ст. 467 ЦПК України. Інформацію для боржника ОСОБА_1 , місцем проживання якої є тимчасово непідконтрольна територія Донецької області ( АДРЕСА_1 - розміщено на сторінці Дзержинського міського суду Донецької області офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (здійснити повідомлення поштою за місцезнаходженням, шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення не видалося можливим). Повідомлення учасника процесу про судовий розгляд у наведений спосіб слід вважати належним в контексті статті 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» та ч. 11 ст. 128 ЦПК України.
У відповідності до ч. 5 ст. 467 ЦПК України неявка не є перешкодою для розгляду клопотання.
Суд, розглянувши клопотання, надавши оцінку матеріалам справи, - приходить до наступних висновків.
У відповідності до ст..1 Закону України «Про міжнародне приватне право», визнання рішення іноземного суду - це поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом.
Розгляд судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів є особливою формою взаємної правової допомоги, яка надається Україною та іншими державами-учасницями відповідних міжнародних договорів (постанова Пленуму ВСУ від 24.12.1999 р. №12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України»).
Ст..81-82 вказаного Закону встановлено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили. Визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
Відповідно до п.5.1 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України, ДСА України від 27.06.2008 № 1092/5/54, рішення іноземного суду визнається та виконується в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародним договором України або за принципом взаємності у відносинах з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні.
Вищевказане відповідає положенням ст.. 54 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року, учасницями якої є Республіка Білорусь та Україна. Конвенцію ратифіковано Верховною Радою України із застереженням, що Україна бере на себе зобов'язання визнавати й виконувати рішення, постановлені на територіях держав-учасниць Конвенції за винятком визнання і виконання виконавчих написів та нотаріальних актів щодо грошових зобов'язань.
Згідно до ст.. 51 вказаного міжнародного договору визнання і виконання рішення належить до компетенції суду тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане. Для визнання і виконання рішення застосовується законодавство Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане.
У відповідності до п.5.5. вказаної Інструкції , розгляд іноземного клопотання здійснюється згідно з Цивільним процесуальним кодексом України, а стосовно рішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу - із Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж". У разі, якщо міжнародний договір містить інші норми, застосовуються положення міжнародного договору.
Процесуальний порядок визнання та виконання рішень іноземного суду на території держави України регулюється положеннями ЦПК України.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 24.12.1999 р. №12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» (пункт 12) клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.
Пунктом 10 вказаної Постанови ВСУ визначено, що під визначеним міжнародними договорами України судовим порядком розгляду клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) розуміється порядок провадження в цивільних справах, встановлений ЦПК. Тому при розгляді зазначених клопотань повинні застосовуватися відповідні інститути ЦПК, які згідно із засадами цивільного судочинства забезпечили б права стягувача та боржника, об'єктивне, правильне і своєчасне вирішення питання.
За вимогами ст. 464 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.
Відповідно до листа начальника Петріковського РУВД від 02.09.2019 р. ОСОБА_2 проживає за адресою : АДРЕСА_1 .
У відповідності до ст. 463 ЦПК України, рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.
Судом встановлено, що згідно рішення суду Петріковського району Республіки Білорусь від 25.02.2016 року з ОСОБА_1 в дохід держави стягнуті судові витрати в розмірі 60700 рублів Національного Банку Республіки Білорусь.
Зазначене рішення набрало законної сили 10 березня 2016 року.
Також вбачається, що вказане рішення Петріковського району Гомельської області Республіки Білорусь від 25.02.2016 року по вказаній справі в частині стягнення держмита з ОСОБА_3 на території Республіки Білорусь виконувалося до 24.10.2019 року, 24.10.2019 року виконавчий документ був повернутий стягувачу у зв'язку з встановленням місця тимчасового проживання боржника на території України.
Відповіднго до п.е ст. 55 Мінської конвенції про правову допомогу в цивільних і сімейних справах, у видачі дозволу на примусове виконання може бути відмовлено у разі, якщо минув термін давності примусового виконання, передбачений законодавством Договірної Сторони, суд якої виконує доручення.
У відповідності до п.5 ч.2 ст.468 ЦПК України, у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду може бути відмовлено якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Законом строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні.
Враховуючи, що клопотання фінансового відділу Петриківського районного виконавчого комітету Республіки Білорусь про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення Білоруського суду про стягнення судових витрат з ОСОБА_1 , яке набрало законної сили 10.03.2016 року, було складено 26.11.2019 р. та надійшло до Дзержинського міського суду Донецької області 14.02.2020 року, тобто після спливу строку визначеного ст. 463 ЦПК України та заявник не ставить питання про його поновлення, в задоволенні клопотання слід відмовити на підставі п.5 ч.2 ст. 468 ЦПК України (пропущений строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні).
Керуючись ст. ст. 462-469 ЦПК України, п.е ст. 55 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, що ратифікована Україною 10.11.1994 р. , суд -
В задоволенні клопотання фінансового відділу Петриківського районного виконавчого комітету Республіки Білорусь про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення Білоруського суду про стягнення судових витрат з ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної з моменту її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її оголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354 (строк на апеляційне оскарження), 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя: Скиба М.М.