12 травня 2020 року
Київ
справа №817/589/17
адміністративне провадження №К/9901/12447/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - судді Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки та надання її у власність, викладених в листах №О-1156/0-2787/0/6-17 від 31.03.2017 та №О-1156/1-3194/0/6-17 від 14.04.2017;
- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Рівненській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,4130га та надання її у власність для ведення особистого селянського господарства на території Новоукраїнської сільської ради Рівненського району Рівненської області в порядку п.9 ст.118 Земельного кодексу України.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Новоукраїнської сільської ради Рівненського району Рівненської області площею 1,4130га для ведення особистого селянського господарства та надання її у власність ОСОБА_1 , викладені в листах від 31.03.2017 №О-1156/0-2787/0/6-17 та від 14.04.2017 №О-1156/1-3194/0/6-17.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Новоукраїнської сільської ради Рівненського району Рівненської області площею 1,4130 га для ведення особистого селянського господарства та надання її у власність ОСОБА_1 .
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою провадження у справі закрито.
Постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року скасовано, а справу № 817/589/17 направлено на новий розгляд до вказаного суду.
16 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення.
В обґрунтування заяви посилається на те, що 31 жовтня 2019 року у справі №817/589/17 винесено постанову, в зв'язку з чим просить вирішити питання щодо судових витрат.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення, Верховний Суд приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Таким чином, підставою для ухвалення додаткового судового рішення є невирішення судом при ухваленні основного судового рішення питання про судові витрати.
За загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, компенсуються понесені у зв'язку з розглядом справи судові витрати за рахунок іншої сторони. У разі часткового задоволення адміністративного позову судові витрати розподіляються за принципом пропорційності.
Згідно з частиною 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що судове рішення про направлення справи для продовження розгляду не є рішенням, прийнятим на користь однієї із сторін у справі, оскільки передбачає повторну передачу справи до суду відповідної інстанції для продовження розгляду по суті.
Системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку про те, що у випадках направлення справи для продовження розгляду розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання касаційної скарги, здійснює адміністративний суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Таким чином, при ухваленні судового рішення про направлення справи для продовження розгляду розподіл судових витрат не здійснюється.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом в ухвалі від 20 грудня 2019 року у справі № 826/4788/17.
Оскільки Верховний Суд постановою від 31 жовтня 2019 року постановив направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, то підстави для розподілу судових витрат та, відповідно, ухвалення додаткового рішення відсутні.
З огляду на викладене, у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 817/589/17 необхідно відмовити.
Однак позивач не позбавлений можливості звернутися до суду, який ухвалив рішення по суті позовних вимог, із відповідною заявою в порядку статті 252 КАС України.
Керуючись статтями 139, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик
А.І. Рибачук,
Судді Верховного Суду