Справа № 640/19358/19
12 травня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Гайворонського В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2020 року, суддя Вєкуа Н.Г., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київського міського військового комісаріату, ГУ НП в Дніпропетровській області, та з урахуванням уточнених вимог просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ УВС Дніпропетровської області №77о/с від 17.08.1993 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. "є" ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом (за порушення дисципліни);
- вважати ОСОБА_1 звільненим з 17.08.1993 року за власним бажанням;
- визнати бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень Київського міського військового комісаріату щодо невчинення дій щодо присвоєння на підставі Указу Президента України №41/2016 від 09 лютого 2016 року "Про присвоєння військових та спеціальних звань учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" позивачу - ОСОБА_1 "лейтенанту" запасу звання "підполковник" запасу - протиправною;
- зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень Київський міський військовий комісаріат вчинити дії на підставі Указу Президента України № 41/2016 від 09 лютого 2016 року "Про присвоєння військовий та спеціальних звань учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" присвоїти позивачу - ОСОБА_1 "лейтенанту" запасу звання "підполковник" запасу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мав отримати чергове військове звання "підполковник". Відмову ГУ НП у Дніпропетровській області у присвоєнні чергового військового звання "підполковник" запасу вважає незаконною та такою, що порушує його права.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2020 року у справі №640/19358/19 та призначено її розгляд на 10:00 годин 07 квітня 2020 року.
У судовому засіданні 07 квітня 2020 року судом залучено до участі у справі співвідповідача Головне управління МВС України у Дніпропетровській області.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як убачається із позовної заяви ОСОБА_1 з 01.07.1992 року по 16.08.1993 року проходив службу в Управлінні внутрішніх справ Дніпропетровської області та був звільнений на підставі наказу УВС Дніпропетровської області №77о/с від 17.08.1993 року.
У поданій позовній заяві позивач зазначив, що звільнення відбулось за власним бажання, на підставі поданої ним заяви про звільнення.
26 квітня 2016 року в зв'язку з 30 річницею аварії на Чорнобильській АЕС на підставі наказу Президента України, позивач мав отримати чергове військове звання “підполковник”, проте, вказане звання йому присвоєно не було.
Відповідно до відповіді ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 17.07.2019 року, позивача було повідомлено, що його звільнення відбулось на підставі п. “є” ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом (за порушення дисципліни), тому правових підстав для присвоєння чергового військового звання “підполковник” відсутні.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи протиправним наказ про звільнення через порушення дисципліни протиправним, позивач 10.10.2019 року звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач 10.10.2019 року звернувся до суду з позовом до Київського міського військового комісаріату та до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали строк для усунення недоліків позовної заяви.
Зокрема, в ухвалі суд зазначив про необхідність позивача надати обгрунтування причин пропуску строку звернення до суду з вимогами щодо оскарження наказу №77о/с про звільнення та уточнити суб'єктний склад сторін або уточнити позовні вимоги у зв'язку з постановою КМ України №730 від 16.09.2015 року «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів МВС» так як на думку суду ГУ МВС України в Дніпропетровській області було ліквідовано (а.с.22-23).
На виконання вимог ухвали суду позивач подав заяву про поновлення процесуальних строків по позовній заяві та подав позовну заяву у якій просив поновити процесуальний строк на оскарження, зазначивши, що про відмову у присвоєнні чергового звання та про причини такої відмови у зв'язку зі звільненням через службову невідповідність дізнався з відповіді ГУ НП Дніпропетровської області від 17.07.2019 року.
Жодного обґрунтування причин пропуску строку на оскарження наказу УВС Дніпропетровської області №77о/с від 17.08.1993 року позивач до суду не надав (а.с. 26-29).
ГУ МВС у Дніпропетровській області в поясненнях зазначило, що позивач пропустив строк звернення до суду з з даним позовом без поважних причин.
З огляду на вищезазначене, враховуючи, що судом першої інстанції не було належним чином перевірено факт ліквідації ГУ МВС України в Дніпропетровській області, з метою повноти судового розгляду справи, колегія суддів залучила до розгляду справи в якості співвідповідача Головне управління МВС України в Дніпропетровській області, оскільки зазначений державний орган перебуває на стадії ліквідації, з державного реєстру не знятий, а Головне управління Нацполіції в Дніпропетровській області не є правонаступником Головного управління МВС України в Дніпропетровській області.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII “Про міліцію”, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення).
Порядок ведення, зберігання, видачі та заповнення трудових книжок працівникам ОВС регулбюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Мінпраці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, постановою КМ України «Про трудові книжки працівникі» від 27 квітня 1993 року №301 та відомчими документами, які видавались на час виникнення правовідносин у системі МВС України.
Запис про службу в ОВС робиться у трудовій книжці без переліку найменувань підрозділів посад та підстав звільнення.
Записи про роботу й нагороди, унесені в трудову книжку за період роботи,засвідчується керівником підрозділу з роботи з персоналом та відповідною печаткою.
Особам рядового й начальницького складу, звільненим з ОВС, окрім трудової книжки, видаються припис відповідної форми та військовий квиток.
Як убачається з трудової книжки позивача, копія якої долучена до справи, в ній міститься запис про місце проходження служби, а саме в УВС Дніпропетроської області, зазначено вислугу років та дані про накази щодо прийняття на службу та звільнення.
Посилання на номер та дату наказу про звільнення почивача зі служби у трудовій книжці повністю співпадає з даними самого наказу, який було надано відповідачем, долучено судом апеляційної інстанції до справи та досліджено.
Отже, доводи суду першої інстанції про те, що відсутні докази записів у трудовій книжці позивача про проходження служби в ОВС є хибними.
В судовому засіданні позивач пояснив, що мав певні протистояння з керівником за місцем служби і той вигнав його з роботи, не допускав до служби. Проте, він не отримав наказ про його звільнення зі служби, не оскаржив його, чому не знає і пояснити не може. Також позивач зазначив, що строк звернення до суду з позовом щодо оскарження наказу він пропустив і не може надати обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою дану обставину та не надав оцінки причинам пропуску строку звернення позивача до суду з даними позовними вимогами та наявності поважних причин такого пропуску.
Як убачається із матеріалів справи, з даним позивач звернувся до суду 10.10.2019 року.
Відповідно до ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Отже, колегія суддів у даній справі керується нормами Кодексу адміністративного судочинства, що були чинними на час звернення позивача до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За змістом частини 5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу;
Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4).
Позивачем не надано доказів поважності причин пропуску ним строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування наказу УВД Дніпропетровської області від 17.08.1993 року та вважати звільненим позивача з 17.08.1993 року за власним бажанням.
Судова колегія звертає увагу, що позивачу достоменно було відомо про його звільнення зі служби, він отримав трудову книжку, працевлаштування. У трудовій книжці були зазначені у відповідності до вимог чинного законодавства дані про накази, їх номер, дата прийняття на службу та звільнення зі служби.
Окрім того, сам позивач в судовому засіданні не заперечував, що пропустив строк звернення до суду з даними позовними вимогами та не може надати обгрунтувань важності пропуску такого строку.
З цих підстав, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу, вважати звільненим за власним бажанням та ухвалити в цій частині постанову про залишенння позовних вимог без розгляду.
Що стосується позовних вимог про визнання бездіяльності відповідача щодо не присвоєння позивачу звання “підполковник” запасу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до Указу Президента України від 09 лютого 2016 року № 41/2016 "Про присвоєння військових та спеціальних звань учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" (далі по тексту - Указ Президента України), з метою вшанування подвигу учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, їх вірності присязі, мужності і героїзму, готовності до самопожертви заради захисту людства від руйнівного впливу екологічної катастрофи та у зв'язку з 30-ю річницею аварії на Чорнобильській АЕС дозволено Міністерству оборони України, Міністерству внутрішніх справ України, Службі безпеки України, Державній пенітенціарній службі України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державній фіскальній службі України присвоїти військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу податкової міліції, звільненим у запас або відставку (крім звільнених за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого військовослужбовця притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, за порушення дисципліни), які є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, чергові військові та спеціальні звання до полковника (капітана 1 рангу) включно.
Отже, Указ Президента України містить обмеження щодо присвоєння учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС чергових військових та спеціальних звань, а саме, таке звання не може бути присвоєне особам, звільненим у запас або відставку, зокрема, у зв'язку із порушенням дисципліни.
На підставі вищевказаного Указу Президента України, Міністром оборони України було видано наказ від 18 березня 2016 року № 150 "Про присвоєння військових звань учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" (далі по тексту - Наказ).
Пунктом 1 Наказу визначено присвоїти військовозобов'язаним та особам, які перебувають у відставці (крім звільнених за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого військовослужбовця притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, за порушення дисципліни), які є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, чергові військові звання - до полковника (капітана 1 рангу) включно - особам, які мають військові звання офіцерського складу.
Пунктом 3 цього Наказу визначено, що під час визначення кандидатів до присвоєння чергових військових звань керуватися вимогами статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Тобто Наказ, який виданий на виконання Указу Президента України, також містить певні обмеження щодо присвоєння учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС чергових військових та спеціальних звань. А саме таке звання не може бути присвоєне особам, звільненим у запас або відставку, зокрема, у зв'язку із службовою невідповідністю.
Згідно з пунктом 2 Наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, командувачів військ оперативних командувань зобов'язано організувати внесення змін до облікових документів військовозобов'язаних та осіб, які перебувають у відставці, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо присвоєння їм чергових військових звань; під час внесення змін до облікових документів військовозобов'язаних та осіб, які перебувають у відставці, проставляти реквізити цього наказу; забезпечити доведення до військовозобов'язаних, осіб, які перебувають у відставці, та відповідних громадських організацій інформації щодо присвоєння їм чергових військових звань; до 30 квітня 2016 року надати відомості про чисельність осіб, яким присвоєні чергові військові звання, до Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 13.10.1986 року по 16.12.1986 року, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена довідка Управління внутрішніх справ Дніпропетровської області від 26 жовтня 1992 року.
Відповідно до Указу Президента України від 09 лютого 2016 року №41/2016 з метою вшанування подвигу учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, їх вірності присязі, мужності і героїзму, готовності до самопожертви заради захисту людства від руйнівного впливу екологічної катастрофи та у зв'язку з 30-ю річницею аварії на Чорнобильській АЕС прийнято рішення про надання дозволу Міністерству оборони України, Міністерству внутрішніх справ України, Службі безпеки України, Державній пенітенціарній службі України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державній фіскальній службі України присвоїти військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу податкової міліції, звільненим у запас або відставку (крім звільнених за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого військовослужбовця притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, за порушення дисципліни), які є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, чергові військові та спеціальні звання до полковника (капітана 1 рангу) включно.
Відповідно до п. 84 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07 листопада 2001 року № 1053/2001 чергові військові звання офіцерам запасу присвоюються: - до полковника (капітана 1 рангу) включно - Міністром оборони України; - до підполковника ( капітана 2 рангу) включно - начальником Генерального штабу Збройних Сил України, іншим керівникам Міністерства оборони України, командувачами Сухопутних військ і Військово-Морським Сил Збройних Сил України; - до майора (капітана 3 рангу) включно - командувачами військ оперативних командувань.
Чергові військові звання офіцерам запасу присвоюються у послідовному порядку.
На підставі Указу Президента України №150 від 18 березня 2016 року Міністром оборони України видано наказ від 18 березня 2016 року №150 «Про присвоєння військових звань учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС».
Зазначений наказ регулює питання щодо надання чергових військових звань у Міністерстві оборони України і не має ніякого відношення про присвоєння спеціальних звань Міністерством внутрішніх справ, як на те послався позивач.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на обліку в Київському міському військовому комісаріаті не перебував, його особова справа відсутня.
Крім того, позивач взагалі не звертався до Київського міського військового комісаріату з вимогою про присвоєння йому чергового звання і таких доказів до суду позивач не надав.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення вимоги про визнання протиправною бездіяльності Київського міського військового комісаріату щодо присвоєння ОСОБА_1 звання "підполковник" запасу та зобов'язання відповідача присвоїти таке звання.
Також колегія суддів звертає увагу, що позивача було звільнено зі служби у званні лейтенанта міліції, тоді як він вважає, що відповідач Київський міський військовий комісаріат повинен присвоїти йому звання підполковника запасу.
Щодо строку звернення до суду з даними позовними вимогами, то колегія суддів вважає за можливе їх поновити з урахуванням того, що відсутні дані про відмову позивачу у присвоєнні звання у 2016 році, а як зазначив позивач, про відмову у присвоєнні звання йому стало відомо лише у липні 2019 року з листа Головного управлінн МВС України в Дніпропетровській області.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 щодо визнання протиправною безлдіяльності та зобов'язання відповідача присвоїти позивачу звання "підполковник" запасу.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 3, ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Згідно з ч.1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2020 року в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу, вважати звільненим зі служби за власним бажанням скасувати та в цій частині позовні вимоги залишити без розгляду.
В решті рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу, вважати звільненим за власним бажанням скасувати та ухвалити в цій частині постанову про залишення позовних вимог без розгляду.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.
Повний текст виготовлено: 12 травня 2020 року.