Справа № 560/2377/20
13 травня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення 28 сесії сьомого скликання Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області від 22.06.2018 року № 42-28/2018. Також просить зобов'язати Дашковецьку сільську раду Віньковецького району Хмельницької області повторно розглянути заяву ФОП ОСОБА_2 щодо проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі позивачеві у власність та зобов'язати прийняти відповідне рішення згідно з вимогами закону.
12 травня 2020 року разом з позовом подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Дашковецькій сільській раді вчиняти будь-які дії щодо розпоряження земельною ділянкою розміром 1.00 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6820682500:01:006, до набрання законної сили рішенням в даній адміністративній справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач покликається на те, що для нього є очевидними ознаки протиправності оскаржуваного рішення відповідача, а також наявна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у справі. Позивач вважає, що є підстави припускати, що земельна ділянка, з приводу якої наявні декілька судових спорів, може бути поділена на частини та передана іншим особам, відтак у разі невжиття заходів забезпечення позову це може ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду.
Вирішуючи заяву, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частина 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що забезпечення позову допускається якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулась до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, або до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до ч. 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Суди не можуть вживати заходи забезпечення позову, якщо такі фактично означатимуть передчасний висновок про задоволення позовних вимог.
Згідно з Рекомендаціями N R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Мотиви, якими обґрунтовується заява позивача, фактично зводяться до припущення про те, що земельна ділянка, стосовно якої виготовлялась документація, може бути передана розпорядником землями іншим особам.
Разом з тим, зі змісту поданих позивачем документів зазначене не вбачається. Позивач не надає до позову жодного належного доказу того, що відповідач у даний час активно реалізує свій намір розпорядитись земельною ділянкою всупереч інтересам позивача, у тому числі передати її третім особам. Надані копії судових рішень також не доводять вказані обставини.
Враховуючи це, позивачем не підтверджені обставини, які свідчать про дійсну неможливість захисту або поновлення його прав та інтересів у разі прийняття рішення на його користь. Разом з тим, без встановлення та підтвердження таких обставин належними доказами, суд не може прийти до передчасного висновку про наявність підстав для забезпечення позову.
Верховний Суд в постанові від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 вказав на те, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.
Відтак, заявником не доведені підстави вжиття заходів забезпечення позову відповідно до вимог ст. 150 КАС України, які є обов'язковими для прийняття ухвали про забезпечення позову. З урахуванням вищезгаданого висновку Верховного Суду по справі № 800/521/17 та встановлених обставин, суд приходить до висновку про те, що заява не є належним чином обґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150,151, 154, статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання,але не менше строку дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)
Головуючий суддя І.С. Козачок