Копія
Справа № 560/4138/19
іменем України
07 травня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Жванецької сільської ради , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС у Хмельницькій області про визнання нечинним пункту положення,
Позивач звернувся до суду з позовом до Жванецької сільської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить суд визнати нечинним з моменту прийняття п.6.3. Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Ластовецької сільської ради, що є додатком 1 до Рішення Ластовецької сільської ради від 28.01.2016 №2, четвертої сесії сільської ради сьомого скликання «Про внесення змін до рішення 39-ї сесії сільської ради VI скликання від 27.01.2015 №6 «Про встановлення податку на майно на території сільської ради», в частині встановлення податку на об'єкти нежитлової нерухомості, розташованої у селах сільської ради.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно свідоцтва про право власності за гр. ОСОБА_1 , зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, АДРЕСА_1 , загальною площею 1691,4 кв.м. Згідно податкових повідомлень - рішень від 25.06.2016 № 143597-13, форма «Ф» за період 2015 рік позивачу нараховано 20601,25 грн., та податковим повідомлення-рішення від 11.04.2017 № 15446-13 форма «Ф» за період 2016 рік нараховано - 46614,98 грн., підстава: згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Позивачем оскаржено вищевказані податкові повідомлення-рішення до суду. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.11.2019 у справі №560/2107/19, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 25.06.2016 №143597-13 за період 2015 року на суму 20601,25 грн. У зв'язку із розглядом вищевказаної судової справи, представником Головного управління ДПС у Хмельницькій області, було надано копії рішень Ластовецької сільської ради та положень до них, за 2016, 2017 рік, які були підставою нарахування податку гр.. ОСОБА_1 Рішенням Ластовецької сільської ради від 28.01.2016 №2 «Про внесення змін до рішення 39 - ї сесії сільської ради ради VI скликання від 27.01.2015 №6 «Про встановлення податку на майно на території сільської ради» внесено зміни та затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в новій редакції (додаток №1), п. 6.3. викладено в такій редакції: ставки податку на об'єкти нежитлової нерухомості на 2016 рік встановлюється в таких розмірах: а) 3 відсотка - для готельних, офісних торговельних будівель, будівель для публічних виступів; б) 0,5 відсотка - торгівельних будівель; в) 3 відсотка - для гаражів та критих автомобільних стоянок; г) 0,1 відсотка - для промислових будівель та складів, що не відносяться пункту 3.1. п. 3 даного положення; д) 0,05 відсотка - для господарських (присадибних) будівель (сараї, хліви, гаражі, кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, тощо); е) 2 відсотки - для інших будівель (не передбачених підпунктом а - д цього пункту). Пунктом 4, вищезгаданого рішення, вказано секретарю сільської ради офіційно оприлюднити дане рішення та в десятиденний термін з дня оприлюднення надати копію в Кам'янець-Подільську ОДПІ. Зазначене рішення не було оприлюднено, також не було оприлюднене рішення Ластовецької сільської ради від 27.01.2015 №6 з додатком №1. Прийняття рішенням податку 28.01.2016 сільською радою на 2016 рік, є не правомірним та таким що суперечить нормам закону, оскільки «прийняття» після початку бюджетного періоду, не передбачено чинним законодавством, відповідний податок міг бути затверджений відповідачем до 15.07.2015, на 2016 рік, а не 28.01.2016, за таких обставин, вказане рішення відповідача на думку позивач слід визнати недійсним.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.12.2019 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, з проведенням підготовчого засідання.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позов до суду не надав.
02.01.2020 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління ДПС у Хмельницькій області подав до суду письмові пояснення на адміністративний позов ОСОБА_1 , в яких зазначив, що відповідач при винесенні оскаржуваного п.6.3. Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Ластовецької сільської ради, що є додатком 1 до Рішення Ластовецької сільської ради від 28.01.2016 №2, четвертої сесії сільської ради сьомого скликання «Про внесення змін до рішення 39-ї сесії сільської ради VI скликання від 27.01.2015 №6 «Про встановлення податку на майно на території сільської ради», діяв в межах наданих йому повноважень та на підставі чинного законодавства України, а тому відсутні підстави для його скасування.
17.01.2020 ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду в порядку статті 80 КАС України зобов'язано відповідача подати додаткові докази по справі.
10.02.2020 суд ухвалою застосував заходи процесуального примусу шляхом тимчасового вилучення доказів.
11.02.2020 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Жванецької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління ДПС у Хмельницькій області, про визнання нечинним пункту положення, на 30 днів.
28.02.2020 представником відповідача на виконання ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду надано до суду належним чином завірені копії рішень, якими встановлено податок на майно на території сільської ради, в тому числі на території Ластовецької сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, на 2017-2020 роки.
Ухвалою суду від 19.03.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №560/4138/19 до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, причини неявки до суду не повідомив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, причини неявки до суду не повідомив.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління ДПС у Хмельницькій області, 04.05.2020 надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 "Про запобіганню поширенню на території України короновірусу COVID-19", з метою запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19 з 12.03.2020р. по 03.04.2020р. на всій території України встановлено карантин. Крім того, відповідно до заяви Голови Ради Суддів України щодо карантинних заходів, яка була розміщена 11.03.2020 на офійному веб - сайті Ради суддів України (http://rsu.gov.ua), розміщено звернення до громадян щодо утримання від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов'язкової присутності учасників сторін та щодо утримання від відвідин суду, якщо у громадян є ознаки будь-якого вірусного захворювання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 239 карантин продовжено до 24 квітня 2020 року, а постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року № 291 - до 11 травня 2020 року.
По даній справі судом не визнавалася обов'язкова участь сторін, а тому враховуючи зазначене, а також закінчення встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку розгляду справи, суд вбачає за можливе розглянути справу без участі сторін.
Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, враховуючи неявку представників сторін, та третьої особи, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що згідно інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 26.03.2018 №118391194 ОСОБА_1 є власником на підставі свідоцтва про право власності САС 054996 від 23.01.2009, нежитлової будівлі загальною площею 1691,4 кв. метри, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також, технічний паспорт виданий на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 на ОСОБА_1 .
Наявність зазначено нерухомого майна підтверджується також інформацією з Реєстру платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наявних в ІС "Податковий блок".
На підставі пункту 24 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97 "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статтями 10 та підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 та статей 266, 267 Податкового кодексу України сесія Ластовецької сільської ради прийняла рішення від 27.01.2015 №6 "Про встановлення податку на майно".
Рішенням четвертої сесії сьомого скликання Ластовецької сільської ради від 28.01.2016 №2 «Про внесення змін до рішення 39-ї сесії сільської ради VI скликання від 27.01.2015 №6 «Про встановлення податку на майно на території сільської ради», внесено зміни в пункт 2 рішення 39-ї сесії сільської ради VI скликання від 27.01.2015 №6 «Про встановлення податку на майно на території сільської ради» та затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в новій редакції (додаток 1). Ставки податку на об'єкти нежитлової нерухомості, розташованої у селах сільської ради, встановлено в таких розмірах: а) 3 відсотки - для готельних, офісних торговельних будівель, будівель для публічних виступів (казино, ігорні будинки); б) 0,5 відсотки - торгівельних будівель; в) 3 відсотки - для гаражів та критих автомобільних стоянок; г) 0,1 відсотки - для промислових будівель та складів, що не відносяться пункту "є" підпункту 3.1. п. 3 даного положення; д) 0,05 відсотки - для господарських (присадибних) будівель (сараї, хліви, гаражі, кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, тощо); е) 2 відсотки - для інших будівель (не передбачених підпунктом "а" - "д" цього пункту).
З урахуванням зазначених ставок, позивачу були направлені податкові повідомлення-рішення: форми "Ф" від 25.06.2016 року № 143597-13, за період 2015 року на суму 20601,25 грн; від 11.04.2017 року № 15446-13 форма "Ф" за період 2016 року на суму 46614,98 грн; від 15.03.2018 року №0041722/1302-2209 форма "Ф" за період 2017 року на суму 1353,12 грн. про сплату податку на податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості.
Позивачем оскаржувалися податкові повідомлення - рішення за формою "Ф" від 25.06.2016 № 143597-13, за період 2015 року на суму 20601,25; від 11.04.2017 № 15446-13 форма "Ф" за період 2016 року на суму 46614,98 грн.; від 15.03.2018 №0041722/1302-2209 форма "Ф" за період 2017 року на суму 1353,12 грн. в судовому порядку.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.11.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Ф" від 25.06.2016 №143597-13, від 11.04.2017 №15446-13, від 15.03.2018 №0041722/1302-2209 - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 25.06.2016 №143597-13 за період 2015 року на суму 20601,25 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.11.2019 набрало законної сили 21.12.2019.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо встановлення завищеної ставки податку на нерухоме майно на 2016-2017 роки, тому звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст. 12 ПК України.
У відповідності до пп. 8.1, 8.3 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно з пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно, який в силу ст. 265 ПК України складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Предметом спору у даній справі є правомірність дій сільської ради щодо встановлення податку на нежитлову нерухомість для фізичних осіб на 2015, 2016 роки та наявність підстав для його зменшення.
Відповідно до п. 10.3 ст. 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Підпунктами 12.3.1, 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон № 909-VІІІ, згідно з яким п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, станом на 2016 р.) викладено у такій редакції: ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України у редакції станом на 2017 р.).
Підпунктом 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Так, з наведеного вище вбачається, що безпосереднє встановлення місцевих податків, а отже і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Згідно з п. 12.4 ст. 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать:
встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом (пп.12.4.1);
до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду (пп.12.4.3).
Згідно з п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів, відповідно до Податкового кодексу України.
Встановлено, що рішенням 39 сесії Ластовецької сільської ради VI скликання від 27.01.2015 №6 "Про встановлення податку на майно на території сільської ради" встановлено та затверджено на 2015 рік на території Ластовецької сільської ради податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Ставки податку на об'єкти нежитлової нерухомості, розташованої у селах сільської ради, встановлено в таких розмірах: а) 2 відсотки - для готельних, офісних торговельних будівель, будівель для публічних виступів (казино, ігорні будинки); б) 0,2 відсотки - для гаражів та критих автомобільних стоянок; в) 0,01 відсотка - для релігійних організацій; г) 2 відсотки - для інших будівель (не передбачених підпунктами "а" - "г" цього пункту); д) 0,01 відсотки - для господарських (присадибних) будівель (сараї, хліви, гаражі, кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, тощо); е) 2 відсотки - для інших будівель (об'єктів не передбачених підпунктами "а" - "е" цього пункту). Враховуючи вимоги пункту 33 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, встановлено, що на 2015 рік для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, визначених підпунктами "а" та "г" цього пункту, застосовується ставка у розмірі 1 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр об'єкту нежитлової нерухомості.
Рішенням четвертої сесії сьомого скликання Ластовецької сільської ради від 28.01.2016 №2 «Про внесення змін до рішення 39-ї сесії сільської ради VI скликання від 27.01.2015 №6 «Про встановлення податку на майно на території сільської ради», внесено зміни в пункт 2 рішення 39-ї сесії сільської ради VI скликання від 27.01.2015 №6 «Про встановлення податку на майно на території сільської ради» та затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в новій редакції (додаток 1). Ставки податку на об'єкти нежитлової нерухомості, розташованої у селах сільської ради, встановлено в таких розмірах: а) 3 відсотки - для готельних, офісних торговельних будівель, будівель для публічних виступів (казино, ігорні будинки); б) 0,5 відсотки - торгівельних будівель; в) 3 відсотки - для гаражів та критих автомобільних стоянок; г) 0,1 відсотки - для промислових будівель та складів, що не відносяться пункту "є" підпункту 3.1. п. 3 даного положення; д) 0,05 відсотки - для господарських (присадибних) будівель (сараї, хліви, гаражі, кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, тощо); е) 2 відсотки - для інших будівель (не передбачених підпунктом "а" - "д" цього пункту).
Із зазначеного слідує, що ставка податку на об'єкти нежитлової нерухомості на 2016 та 2017 рік для фізичних осіб встановлена в межах ставок, визначених п.266.5 ст. 266 ПК України.
Відповідно до ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Отже, відповідно до пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України одним з принципів, на яких ґрунтується Податкове законодавство України, є принцип стабільності - коли зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.
Пунктом 4.3 ст. 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.
При цьому згідно із п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями органів місцевого самоврядування закріплено, також, п.24 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст.143 Конституції України.
Отже, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення податку на нерухоме майно, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
В контексті наведеного, суд відмічає, що позивач, у строки, визначені Податковим кодексом, мав можливість звернутися із заявою про зменшення ставки податку на нерухоме майно, проте, цього не зробив, протилежного позивачем не доведено.
Суд звертає увагу на те, що на час звернення позивача до суду про скасування п.6.3. Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Ластовецької сільської ради, що є додатком 1 до Рішення Ластовецької сільської ради від 28.01.2016 №2, четвертої сесії сільської ради сьомого скликання «Про внесення змін до рішення 39-ї сесії сільської ради VI скликання від 27.01.2015 №6 «Про встановлення податку на майно на території сільської ради», в частині встановлення податку на об'єкти нежитлової нерухомості, розташованої у селах сільської ради, а саме у грудні 2019 року, період для подачі органами місцевого самоврядування інформації відповідним контролюючим органам щодо ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016, 2017 роки закінчився, тобто рішення, якими встановлювалися ставки податку на зазначені роки вичерпали свою дію, фактом виконання, що свідчить про відсутність порушеного права.
Більш того, у податкових періодах, за які позивачу нараховані податкові зобов'язання, рішення сільської ради про ставки податку на нерухоме майно на 2016, 2017 рік були чинні та підлягали застосуванню.
Водночас, у ст. 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Цей принцип знайшов своє відображення й у ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Разом з тим, Суд наголошує, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.
Слід зазначити, що ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 182/2428/16-а (2-а/0182/102/2016).
Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорювання останнього.
Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень доведено правомірність своїх дій
Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах щодо визначення податку на об'єкти нежитлової нерухомості, розташованої у селах сільської ради, за 2016 та 2017 роки, не знайшов підтвердження в ході судового розгляду, що є визначеною процесуальним законом обставиною для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Жванецької сільської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання нечинним пункту положення, відсутні.
Враховуючи відмову у задоволенні позову судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Жванецької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Хмельницькій області про визнання нечинним пункту положення - відмовити.
Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Жванецька сільська рада (вул. Центральна, 57, с. Жванець, Кам'янець - Подільський район, Хмельницька область, 32365 , код ЄДРПОУ - 04404036)
Третя особа:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, 29000 , код ЄДРПОУ - 43142957)
Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький
"Згідно з оригіналом"
Суддя І.І. Тарновецький