Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
13 травня 2020 р. № 520/3054/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, винесену Приватним виконавцем м. Києва Павелків Тетяною Леонідівною від 21 грудня 2018 року за ВП № 57958939.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова Приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 21.12.2018 прийнята всупереч нормам діючого законодавства, оскільки виконавче провадження № 57958939 відкрито не за місцем розташування боржника та його майна, у зв'язку з чим вказана постанова підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 21.04.2020 р. відкрито провадження в адміністративній справі в порядку, передбаченому статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
29.04.2020 року позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надав заяву про перенесення судового засідання, просив надати час для подання відзиву та пояснень по суті заявлених вимог.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Ухвалою суду від 29.04.2020 було відкладено розгляд справи на 13.05.2020 р.
13.05.2020 сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Позивачем було подано заяву про розгляд справи за його відсутності.
05.05.2020 р. відповідачем було подано заяву про долучення доказів до справи та відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову та вказав, що оскільки до відповідача надійшов виконавчий документ, у якому зазначено, що місцезнаходженням майна боржника у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку із пред'яленням не за місцем виконання.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 суд на місці ухвалив, відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.
Зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта.
Судом встановлено, що ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" 20.12.2018 року звернулось до Приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Павелків (попереднє прізвище - Вольф) Тетяни Леонідівни із заявою за № 76093 про примусове виконання рішення, в якій просили відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 2726 від 26.04.2018 року, виданого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 32 856,70 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Павелків (Вольф) Т.Л. від 21.12.2018 р. було відкрито виконавче провадження № 57958939 з примусового виконання виконавчого напису № 2726, виданого 26.04.2020 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованості в розмірі 32 856,70 грн.
Посилаючись на те, що у відповідача не було підстав для винесення вищевказаної постанови, оскільки виконавче провадження відкрито не за місцем розташування боржника та його майна, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Так, позивач посилається на те, що приватним виконавцем всупереч вимогам чинного законодавства не взято до уваги, що боржник зареєстрований, проживає в Богодухівському районі Харківської області та майна на території міста Києва не має.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Абзацом 2 частини 1 статті 19 Закону №1404-VIII визначено, що право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».
Водночас, приписами частини 2,4 статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Згідно з ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Відповідно до вимог п. 3.1 ст. 3 Закону України від 05.04.2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі Закон № 2346-ІІІ), кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Згідно з п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.
Відповідно до пп. 7.1.4 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.
Згідно з пп.7.1.5 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.
Так, проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд дійшов висновку, що грошові кошти у формі записів на рахунках у банках є майном у розумінні статті 190 Цивільного кодексу України.
Отже, безготівкові кошти, які перебувають на рахунках у банках, є об'єктом права власності і такий висновок узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.09.2018 року у справі № 905/3542/15.
Разом з тим, спірна постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни, тобто не за зареєстрованим місцем проживання позивача, а за місцезнаходженням його майна.
Відтак сама по собі наявність карткового рахунку, відкритого для обліку поточної заборгованості позивача по кредитній угоді, ще не свідчить про наявність у боржника майна у вигляді грошових коштів на території м. Києва.
Також суд звертає увагу, що в заяві про примусове виконання рішення стягувачем не вказано можливості звернення стягнення на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_1 в валюті гривня, проте вказано про необхідність звернення стягнення на заробітну плату боржника, пенсію, стипендію боржника.
Відтак, суд зазначає, заява стягувача жодним чином не підтверджує наявність грошових коштів боржника на рахунку № НОМЕР_1 в валюті гривня, відкритому в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», оскільки не зазначено суму грошових коштів боржника, яка обліковується на відкритому рахунку.
Отже, на час винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 57958939 у відповідача були відсутні докази, що у боржника, який проживає у Богодухівському районі Харківської області, наявне майно в виконавчому окрузі міста Київ.
При цьому, суд прийшов до висновку, що відповідач помилково посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 10.09.2018 року по справі № 905/3542/15, оскільки вказана постанова прийнята щодо інших правовідносин і в ній Верховним Судом надана оцінка правовідносинам щодо правомірності накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках боржника, а не щодо відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням карткового рахунку боржника за відсутністю доказів про наявність на цьому рахунку грошових коштів.
Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на лист Міністерства юстиції України № 23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018 року, оскільки, даний лист має рекомендаційний характер. Крім того, в листі надано оцінку правомірності відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за умови знаходження грошових коштів на рахунках боржника, що також обумовлює наявність у приватного виконавця інформації про наявність таких коштів на рахунку на дату прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження.
Отже, оскаржувана постанова відповідача прийнята з порушенням вимог ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст. 255, ст. 287, ст. 293, ст. 295, ст. 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_2 ) до Приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни (вул. Юрія Поправки, буд. 6, оф. 15, м. Київ, 02094 код - НОМЕР_3 ), третя особа Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ - 14282829) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову Приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 57958939 від 21.12.2018 року на підставі виконавчого напису № 2726 від 26.04.2020 р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дати проголошення (підписання).
Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Суддя Д.А. Волошин