12 травня 2020 року м. Рівне №460/1567/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду в Рівненській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Демидівського сектору обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області, у якому просить суд:
визнати протиправною відмову Демидівського сектору обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», викладену у Листі № 43/02-20 від 03.01.2020;
зобов'язати Демидівський сектор обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення до відповідача, тобто з 27.12.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має понад 27 років стажу роботи як працівника закладів освіти та 27.12.2019 звернувся до відповідача з заявою про розрахунок спеціального стажу для виходу на пенсію за вислугою років та її призначення відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Звертає увагу на те, що рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано неконституційними положення пункту «е» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (в редакції змін, внесених Законом № 213 та Законом № 911), відтак, за наявності необхідного спеціального трудового стажу освітнього працівника, відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення є безпідставною.
Ухвалою суду від 06.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України установлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215 до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» внесено зміни, згідно з якими назву і текст постанови викладено в редакції «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та впроваджено ряд профілактичних і протиепідемічних заходів та запроваджено обмежувальні заходи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239 введено надзвичайну ситуацію на всій території України та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2020 № 262) та, зокрема, продовжено карантин до 11 травня 2020 року.
На позачерговому засіданні Уряду 04.05.2020 продовжено дію карантину в Україні до 22.05.2020.
Суд встановив, що ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 06.03.2020 відповідач отримав 16.03.2020, що підтверджується доказами в матеріалах справи, однак у встановлений судом строк відзиву та витребуваних судом доказів не подав.
Суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, розділ VІ «Прикінцеві положення» КАС України доповнено пунктом 3, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву; та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19).
За таких обставин, суд ухвалою від 07.04.2020 продовжив відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву та додаткових доказів.
Ухвалою від 12.05.2020 суд задовольнив клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та замінив первісного відповідача Демидівський сектор обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області (структурний підрозділ без статусу юридичної особи) на належного відповідача у даній справі - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
У межах встановленого судом строку відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позовні вимоги не визнає повністю. Пояснює, що 27.12.2019 позивач звернувся із заявою у порядку Закону України «Про звернення громадян». Покликаючись на норми Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІV стверджує, що пенсійний орган розглядає питання про призначення пенсії при зверненні особи з відповідною заявою. Оскільки позивач не звертався до відповідача із відповідною заявою щодо призначенні пенсії, відповідачем не приймалось рішення про відмову у призначенні пенсії, відтак вимога щодо визнання відмови відповідача у призначенні пенсії є безпідставною. Крім того зазначає, що на виконання Рішення Конституційного суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 положення статті 55 Закону № 1788 застосовуються без внесення до нього змін Законами № 213 та № 911, проте рішення не містить положення щодо його порядку виконання. Водночас, згідно з пунктами 2-1, 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.11.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» право на пенсію за вислугу років мають особи, які на день набрання чинності Законом № 2148 мають вислугу років та стаж, передбачений статтями 52 та 55 Закону № 1788. Пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотримання умов, передбачених Законом № 1788. Звертає увагу, що враховуючи записи трудової книжки позивача стаж за вислугу років становить станом на: 01.04.2015 - 23 роки 4 місяці 1 день; 01.01.2016 - 24 роки 1 місяць 1 день; 11.10.2017 - 25 років 11 місяців 10 днів. Отже, як стверджує відповідач, позивач не має права на призначення пенсії за вислугу років. З таких підстав просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.32-34).
Дослідивши позовну заяву, відзив на позов, з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з урахуванням такого.
27.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до Демидівського сектору обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області з заявою, у якій зазначив, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугою років мають працівники освіти, до числа яких входить і він. Просить Демидівський сектор обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області зробити розрахунок спеціального стажу для виходу на пенсію (а.с.36).
До цієї заяви ОСОБА_1 додав такі копії документів: паспорта громадянина України; трудової книжки (а.с.37); диплома про закінчення Бродівського педагогічного училища (а.с38.); диплома про закінчення Рівненського державного педагогічного інституту (а.с.38 на звороті); військового квитка (а.с.39); довідки Демидівського управління соціального захисту населення (а.с.39 на звороті).
Листом від 03.01.2020 № 43/02-20 Демидівський сектор обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області повідомив, що у відповідь на звернення позивача на Урядову «гарячу лінію щодо визначення права на призначення пенсії за вислугу років повідомляє, що особа набуває право на призначення пенсії за вислугу років незалежно від віку за умови, що вона має спеціальний стаж не менше ніж 25 років на 01.04.2015, не менше 26 років - на 01.01.2016 та станом на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців. З огляду на викладене, враховуючи записи трудової книжки, стаж роботи позивача на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років як працівнику освіти, становить: станом на 01.04.2015 - 23 роки 4 місяці 1 день; 01.01.2016 - 24 роки 1 місяць 1 день; 11.10.2017 - 25 років 11 місяців 10 днів. Враховуючи викладене повідомлено, права на призначення пенсії за вислугу років на даний час позивач не має (а.с.10).
Вважаючи, що пенсійним органом безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Таким чином, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Якщо міжнародним договором України встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно з пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» набрав чинності 11.10.2017.
Тобто пенсію за вислугу років згідно із нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначаються за умови наявності у особи станом на 11.10.2017 визначеного Законом України «Про пенсійне забезпечення» страхового і спеціального стажу.
Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон України № 1788-XII) передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Зі змісту статті 2 Закону України № 1788-ХІІ вбачається, що одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років. Вони встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (стаття 51 Закону № 1788-ХІІ).
Разом з тим, як зазначалось судом, пенсія призначається на підставі звернення особи до органу Пенсійного фонду.
Так, відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пунктом 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року за № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Відповідно до пункту 4.3 цього ж Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Як висновується з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, для здійснення призначення пенсії особа повинна звернутись до відповідного органу Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка про здійснення призначення пенсії.
До позовної заяви позивач додав копію заяви від 27.12.2019 зазначаючи, що із вказаною заявою він звернувся до пенсійного органу щодо розрахунку спеціального стажу для виходу на пенсію за вислугою років та її призначення.
Суд дослідив подану заяву ОСОБА_1 від 27.12.2019 та встановив, що за змістом вказаної заяви позивач звернувся до Демидівського сектору обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області вказуючи, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугою років мають працівники освіти, до числа яких входить і він. Просить Демидівський сектор обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області зробити розрахунок спеціального стажу для виходу на пенсію (а.с.6).
З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи ухвалою від 06.03.2020 суд витребовував у відповідача, серед іншого, копію заяви ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
На виконання вказаної ухвали суду відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву заяву ОСОБА_1 від 27.12.2019 аналогічної форми та змісту доданій позивачем до позову (а.с.36).
Щодо подання будь-якої іншої заяви щодо призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ані позивач, ані відповідач не зазначали, а судом не встановлено протилежного.
Отже, аналіз встановлених судом обставин за результатом дослідження доказів в матеріалах справи дає підстави для висновку, що з відповідною заявою щодо призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивач до органу Пенсійного фонду не звертався. Натомість позивач звернувся до пенсійного органу із заявою від 27.12.2019 щодо проведення розрахунку спеціального стажу. Про призначення пенсії у вказаній заяві не зазначено.
Отже, ані зміст, ані форма поданої заяви від 27.12.2019 щодо розрахунку спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не містить звернення щодо призначення пенсії. Вказане дає підстави для висновку, що звернення позивача із вказаною заявою не є зверненням щодо призначення пенсії в розумінні статей 44, 45 Закону № 1058-IV.
Дана заява розглянута відповідачем у порядку та строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян».
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав та обов'язку відповідача приймати відповідне рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 чи про відмову у такому призначенні.
Як слідує з листа від 03.01.2020 № 43/02-20 (а.с.7-8) Демидівський сектор обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області надав відповідь на звернення позивача на Урядову «гарячу» лінію щодо визначення права на призначення пенсії за вислугу років, що також доводить відсутність факту звернення позивача з відповідною заявою щодо призначення пенсії відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до положень статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволенні позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС).
З огляду на відсутність будь-яких доказів неправомірності поведінки відповідача у спірних правовідносинах, у суду відсутні підстави для зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії відповідно до позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного вище, за результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
В позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Таким чином, строк на апеляційне оскарження рішення суду продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Повний текст рішення складений 12 травня 2020 року.
Суддя Нор У.М.