про відмову у забезпеченні позову
12 травня 2020 рокум. ПолтаваПровадження № ЗП/440/6/20
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Слободянюк Н.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення дії наказу прокурора Полтавської області №245к від 15 квітня 2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області за власним бажанням" та заборони посадовим особам органів прокуратури України, у т. ч. Полтавської області призначати (переводити, переміщувати) осіб на посаду заступника керівника Кобеляцької місцевої прокурати Полтавської області.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на очевидність ознак протиправності наказу прокурора Полтавської області №245к від 15 квітня 2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області за власним бажанням" та на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду, здійснення ефективного захисту прав позивача та поновлення його порушених, оскільки відповідачем можуть бути видані інші накази щодо призначення позивача на посаду нижчого рівня або переведення до іншого органу та призначення на посаду заступника керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області іншого працівника.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, суддя виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
У постанові від 07 квітня 2020 року у справі №826/13413/18 Верховний Суд зазначив, що вищезазначені підстави забезпечення позову є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необгрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Так, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18 щодо "очевидності" ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.
Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Беручи до уваги вищезазначені правові висновки, суддя зазначає, що подані заявником докази та наведені ним доводи щодо протиправності оскаржуваного наказу підлягають оцінці судом лише під час судового розгляду справи по суті вимог, а тому позов не може бути забезпечений з підстави очевидності ознак протиправності оскаржуваного наказу про звільнення.
Крім того, забезпечивши позов шляхом зупинення дії наказу прокурора Полтавської області №245к від 15 квітня 2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області за власним бажанням", суддя фактично вирішить питання щодо продовження службових відносин між позивачем та суб'єктом владних повноважень до вирішення справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
В контексті наведених висновків Верховного Суду щодо співмірності заходів забезпечення позову із позовними вимогами та забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших осіб, які не є учасниками справи, суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 шляхом заборони посадовим особам органів прокуратури України, у т. ч. Полтавської області, призначати (переводити, переміщувати) осіб на посаду заступника керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області є втручанням у внутрішню діяльність державних органів та може призвести до створення перешкод в діяльності таких органів органу та виконання ними своїх функцій (через відсутність посадової особи на зазначеній посаді тощо), що також не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Вищенаведені висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 640/7652/19, від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 03 жовтня 2019 року у справі № 640/497/19 та ухвалі від 10 березня 2020 року у справі № 9901/35/20.
Таким чином, у задоволенні заяви заявника про забезпечення позову до подання позовної заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 150 -152, 154, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення з урахуванням пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень КАС України.
Суддя Н.І. Слободянюк