08 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1192/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
03 березня 2020 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі-відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), у якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 2015 по 2019 роки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 2015 по 2019 роки.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що йому відповідачем безпідставно не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 2015 року по 2019 рік. Позивач вважає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв'язку зі зростанням споживчих цін, є обов'язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Враховуючи наведене, зазначив, що невиплата індексації грошового забезпечення є обмеженням конституційних прав позивача та є незаконною.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
28.01.2020 до суду відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому вказано, що відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України вхідний № 13700/з та № 78/6/66-17 механізму нарахування та виплат індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає. Крім того, відповідач стверджує, що у межах наявного фінансового ресурсу, можливості виплат індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України за період з січня 2016 року по листопад 2018 року, та з січня 2019 року по березень 2019 року у Міністерстві оборони України не було, тому законні права та інтереси позивача порушено не було.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 , заступника командира частини з озброєння-начальника технічної частини, звільненого з військової служби у запас наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №215 від 11.06.2019 за підпунктом "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту) відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з правом носіння військової форми одягу, вважати таким, що справи та посаду здав з 12.07.2019. З 12.07.2019 позивач виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і всіх видів забезпечення, направлений для зарахування на військовий облік до Кременчуцького ОМВК Полтавської області /а.с. 6/.
03.01.2020 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із рапортом про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за 2015-2019 роки.
Листом від 14.01.2020 №1536/32/15/32 військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено позивача те, що відповідно до розрахунково-платіжних відомостей йому нараховано та виплачено індексацію за січень-грудень 2015 року та грудень 2018 року. Разом з тим, у зв'язку із відсутністю механізму нарахування індексації після підвищення грошового забезпечення, відсутністю кошторису у військової частини НОМЕР_1 на здійснення таких виплат підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період із січня 2016 року по листопад 2018 року, а також із січня 2019 року по березень 2019 року у командування військової частини не має. Свою позицію відповідач мотивував посиланням на відсутність бюджетних асигнувань для виплати індексації, а також зазначив, що чинним законодавством не визначено механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за минулі роки./а.с.9/.
Не погодившись з такою відповіддю, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.92 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
За приписами статей 1 та 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.91 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.13 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, визначено Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3.07.91 №1282-XII (надалі - Закон № 1282-XII).
Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Положеннями статті 6 Закону №1282-ХІІ визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.03 №1078 (далі - Порядок №1078).
Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. N 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
За змістом абзацу п'ятого пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 4 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Пунктом 6 Порядку №1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач у листі від 14.01.2020 №1536/32/15/32 не посилається на відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону №1282-ХІІ для проведення індексації. Натомість, відповідач зазначає про те, що у межах коштів військової частини НОМЕР_1 , передбачених на виплату грошового забезпечення, виплата індексації грошового забезпечення є неможливою, оскільки видатки на такі цілі не передбачені у бюджеті військової частини на відповідні роки.
Оцінюючи такі твердження відповідача суд виходить з того, що відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 8.11.2005, заява №63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
З урахуванням наведеного, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Твердження відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки частина шоста статті 5 Закону №1282-XII, на яку посилається відповідач, не обмежує проведення, передбачених чинним законодавством України, виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.
Оскільки передбачена Законом №1282-XII індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, який на момент проходження військової служби перебував у розпорядженні та на повному грошовому забезпеченні військової частини, а тому відповідач був зобов'язаний нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення з урахуванням його індексації.
Невиконання відповідачем такого обов'язку свідчить про допущення ним протиправної бездіяльності.
Дані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, що висловлена у постановах від 19.07.19 у справі №240/4911/18, від 7.08.19 у справі №825/694/17, від 23.10.19 у справі №825/1832/17, від 20.11.19 у справі №620/1892/19.
Водночас, з матеріалів справи суд вбачає, що відповідачем здійснено нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2015 року по грудень 2015 року у розмірі 8726,96 грн, за грудень 2018 року у розмірі 71,08 грн, та за січень, лютий, березень, травень та червень 2019 року у розмірі 675,80 грн.
Отже, відповідач виконав обов'язок щодо нарахування індексакції грошового забезпечення позивачу за період із січня 2015 року по грудень 2015 року, за грудень 2018 року, та за січень, лютий, березень, травень та червень 2019 року.
Разом з тим відповідач не надав доказів на підтвердження виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по грудень 2015, за грудень 2018 року, та за січень, лютий, березень, травень та червень 2019 року, а також доказів на підвердження нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу із січня 2016 року по листопад 2018 року, а також за квітень 2019 року.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Окрім цього, суд звертає увагу, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за весь 2019 рік без конкретизації відповідних місяців у яких відповідачем не виконано обов'язок щодо нарахування та виплати індексації.
Разом з тим матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №215 від 11.06.2019, а відтак, відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення після цієї дати з огляду на факт припинення військової служби.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із січня 2016 року по листопад 2018 року та за квітень 2019 року, а також щодо не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2015 року по грудень 2015, за грудень 2018 року, та за січень, лютий, березень, травень та червень 2019 року.
Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5.04.05 (заява №38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із січня 2016 року по листопад 2018 року та за квітень 2019 року, а також виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2015 року по грудень 2015, за грудень 2018 року, та за січень, лютий, березень, травень та червень 2019 року.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 )до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із січня 2016 року по листопад 2018 року та за квітень 2019 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із січня 2016 року по листопад 2018 року та за квітень 2019 року.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із січня 2015 року по грудень 2015, за грудень 2018 року, та за січень, лютий, березень, травень та червень 2019 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2015 року по грудень 2015, за грудень 2018 року, та за січень, лютий, березень, травень та червень 2019 року.
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03 жовтня 2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Головуючий суддя К.І. Клочко