Справа № 420/3091/20
13 травня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом (а.с. 1-2) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ), в якому позивач просить визнати протиправними дії по зменшенню коефіцієнту заробітку до 0,95442 при нарахуваннях йому пенсії та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його - ОСОБА_1 пенсії з урахуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати 1,44, починаючи з 03.06.2003 року з урахуванням фактично виплачених сум.
Позивач зазначив, що у травні 2000 року йому, особі з інвалідністю третьої групи, було вперше призначено пенсію по інвалідності, за коефіцієнтом заробітку за 1976-1980рр, який складав 1,44.
З червня 2003 року він є особою з інвалідністю другої групи за загальним захворюванням, та з того часу отримував пенсію вже з коефіцієнтом заробітку за 1980-1985 роки, який складав 1,25121.
З 31.05.2010 pоку його переведено на пенсію за віком та застосовано для розрахунку пенсії коефіцієнт заробітку 0,98871, що визначався із заробітної плати у 1977- 1981 тa 2000-2010 pоки. З 18.04.2011 року переведено на пенсію по інвалідності 2-ї групи та, тим самим, зменшено коефіцієнт заробітку до 0,95442, який визначався із заробітної плати у 1977-1981 тa 2000-2011 pоки.
Позивач вказує, що його не було повідомлено про переведення на інші види пенсії та він не давав згоди на зменшення коефіцієнту заробітку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватись заробітна плата (дохід) за період страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) застосування показника середньої заробітної плати (дохід), який враховується під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Таким чином відповідачем при перерахунку його пенсії неправомірно було зменшено індивідуальний коефіцієнт заробітної плати до 1,25121, а згодом 0,98871 та 0,95442, замість коефіцієнта 1,44, який застосовувався при першому нарахуванні пенсії, що з урахуванням зменшених коефіцієнтів призвело до суттєвого зменшення пенсії позивача.
Позивач, не погоджуючись з діями відповідача, звернувся до суду та просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 13.04.2020 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження по справі відкрите, вирішено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.263 КАС України. Також витребувані докази по справі (а.с.19-21).
Відповідачем 29.04.2020 року подано до суду відзив на позовну заяву (а.с. 31-33), в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулює Закон №1058-IV. Зокрема, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Згідно з п. 1-2 ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
На підставі заяви позивача від 31.05.2010 управлінням ПФУ позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, оскільки на той час отримувати пенсію за віком було доцільніше ніж по інвалідності перерахунку з урахуванням його страхового стажу 41 рік 07 місяців 27 днів.
На підставі заяви від 18.04.2011 позивача переведено на пенсію по інвалідності 2 групи при страховому стажі 42 роки 6 місяців.
На підставі заяви від 21.08.2013 пенсію при страховому стажі 44 роки 7 місяців, за період з 01.01.1976 по 31.12.1980 та з 01.01.2000 по 31.03.2011 - коефіцієнт заробітку становив 0,98332.
Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 42 Закону №1058-IV працюючим пенсіонерам розмір пенсії, обчислений відповідно до ст. 28 вказаного Закону, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, не перераховувався.
Так, пенсію за віком позивачу обчислено з 01.10.2017 з урахуванням внесених змін, як працюючій особі, при страховому стажі 46 років 7 місяців 18 днів.
Згідно із заявою від 21.11.2017 позивачу здійснено перерахунок пенсії при страховому стажі 48 років 9 місяців і заробітній платі 3701,61 грн та її розмір склав 2106,29 грн.
З 01.03.2019 пенсію перераховано згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій, затвердженим відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України №1058-IV постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, при страховому стажі 48 років 9 місяців, заробітній платі 4330,89 грн та її розмір встановлено на рівні 2413,07 грн.
Станом на квітень 2020 розмір пенсії позивача складає 2522,33 грн, при страховому стажі 50 років 8 місяців 2 дні, коефіцієнт заробітної плати - 0,98332.
Відповідач стверджує, що враховуючи те, що перерахунок пенсії проводився управлінням на підставі зміни стажу та заробітної плати позивача, а коефіцієнт заробітної плати залежить від розміру заробітної плати, тому він змінювався в залежності від зміненого розміру заробітної плати позивача який брався для відповідних перерахунків.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу правильності перерахунку пенсії позивачу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, паспорт НОМЕР_1 (а.с. 5).
31.05.2000 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності строком на 1 рік, у наступному з 01.06.2001 року встановлена третя група до 01.06.2005 року (а.с. 146, 147).
30.06.2000 року позивач звернувся із заявою про призначення йому пенсії по інвалідності (а.с. 144).
17.07.2000 року позивачу призначена пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком з 10.05.2000 року по 31.05.2001 рік, виходячи зі стажу 28 років 6 місяців 9 днів (а.с. 139). У документі про призначення пенсії не зазначений Коефіцієнт заробітної плати для розрахунку розміру пенсії, але за твердженням позивача з урахуванням наданих йому даних про заробітну плату він за період з 1976 по 1980 рр становив 1,44 (а.с. 15-17).
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом №1058-IV.
Відповідно до частини четвертої ст. 42 Закону №1058-IV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
13.06.2003 року ГУ ПФУ в Кілійському районі позивачу проведено перерахунок пенсії через зміну даних по інвалідності, а саме переведення його - ОСОБА_1 з третьої на другу групу осіб з інвалідністю (а.с. 148). Загальний стаж зберігся на момент перерахунку у розмірі 28 років 6 місяців та 9 днів.
Пенсію позивачу перераховано з урахуванням заробітної плати за період роботи з 01.02.1980 по 28.02.1985 (а.с. 126 на звороті).
Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону №1058-IV заробітна плата для обчислення пенсії розраховується за формулою, у якій одним із елементів є середня заробітна плата - (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Тобто особа, яка отримує пенсійні виплати та продовжує працювати, сплачувати соціальні внески, що як наслідок впливає на розмір коефіцієнту заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Отже, коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи не є постійною величиною, а є величиною, яка змінюється при кожному перерахунку пенсії.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що показник заробітної плати для перерахунку пенсії визначається за двома можливими методами за вибором пенсіонера.
За першим методом розрахунок пенсії здійснюється із тієї заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія.
При застосуванні другого методу змінюються лише ті показники розрахунку заробітної плати, на які здійснюється посилання у цій нормі (за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону №1058-IV).
На підставі ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За змістом зазначених норм Закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Заробітна плата для обчислення пенсії в обох випадках розраховується за формулою, наведеною в частині другій статті 40 Закону №1058-IV:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);
К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Таким чином, у наведеній формулі обчислення заробітної плати Зп = Зс х (Ск : К) змінними показниками будуть (Ск : К).
Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою:
Кз = Зв : Зс, де:
Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи;
Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);
Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу).
Коефіцієнт заробітної плати є співвідношенням між заробітною платою, яку особа фактично отримує в певний місяць, з якої сплачено страхові внески, до середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за цей місяць, і безпосередньо залежить від величини отримуваної особою, в даному випадку заробітної плати позивача. Зазначений коефіцієнт визначається щомісячно.
Обчислені щомісячні коефіцієнти заробітку підсумовуються та шляхом ділення одержаної суми на кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати, визначається середній коефіцієнт заробітної плати особи (Ск : К).
В матеріалах справи наявна заява позивача від 2010р про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком (а.с. 105). Суд встановив, що доводи позивача щодо подання заяви не ним є безпідставними, враховуючи матеріали справи. При цьому суд встановив, що позивач отримував нарахування після проведення перерахунку пенсії з 2010 року та не оскаржував у судовому порядку переведення на інший вид пенсії на підставі поданої заяви і до сьогодні, що дає суду підстави вважати заяву поданою позивачем.
На підставі заяви позивача від 2010 ГУ ПФУ його переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відповідно до відповіді ГУ ПФУ від 03.11.2011 року (а.с. 122) індивідуальний коефіцієнт для обчислення пенсії становив 0,98871, що підтверджується розрахунком заробітної плати №1 (а.с. 121 на звороті). Відповідно до листа ГУ ПФУ, у жовтні 2010 року зроблено уточнення розрахунку пенсії за стажем 41 рік 7 місяців, середнім заробітком 1624,34 грн та за розміром пенсії 1025,31.
Розмір пенсії після перерахунку з урахуванням страхового стажу 41 рік 07 місяців 27 днів і заробітної плати 1631,80 грн. визначеної за період з 01.01.1977 по 31.12.1981 та за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 30.04.2010 (коефіцієнт заробітку - 0,98871, як найбільш доцільний з врахуванням середньої заробітної плати в Україні за 2009 рік - становив 1029,02, де 916,06 грн - основний розмір пенсії, 112,96 грн - доплата за 16 років понаднормативного стажу (а.с. 119).
На підставі заяви від 18.04.2011 позивача переведено на пенсію по інвалідності 2 групи при страховому стажі 42 роки 6 місяців і заробітній платі 1892,26 грн, визначені за період з 01.01.1977 по 31.12.1981 та з 01.07.2000 по 31.03.2011 (коефіцієнт заробітку - 0,95442) та розмір її становив 1099,76 грн (а.с. 52-54).
12.09.2011 року позивачем подано до відповідача заяву про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з «врахуванням стажу або стажу та заробітної платні - по тому варіанту, де виплат більше» (а.с. 155).
Відповідачем 26.09.2011 року надано відповідь про відмову у переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком у зв'язку з тим, що розмір пенсії зменшується (а.с. 154).
На підставі заяви позивача від 21.08.2013 (а.с. 73) про перерахунок пенсії по заробітку 60 місяців при страховому стажі 44 роки 7 місяців і заробітній платі 1949,56 грн, за період з 01.01.1976 по 31.12.1980 та з 01.01.2000 по 31.03.2011 р (коефіцієнт заробітку - 0,98332), розмір пенсії становив 1425,40 грн (а.с. 71-72).
Відповідно до п. 4-3 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV (з урахуванням змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких актів України відносно підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-УПІ), пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін де деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 року із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Згідно з абз. 2 ч. З ст. 42 Закону №1058-IV працюючим пенсіонерам розмір пенсії, обчислений відповідно до ст. 28 вказаного Закону, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, не перераховувався.
Відповідно до п. 4 ст. 42 Закону №1058-IV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
ОСОБА_1 11.05.2017 року подав по відповідача заяву про перерахунок його пенсії і просив розрахувати пенсію «по стажу і заробітній платні, якщо не вигідно - по стажу» (а.с. 90). На вказану заяву позивач отримав рішення № 838584 (а.с. 88), що у відповідності до п. 4 ст. 42 Закону № 1058-IV у перерахунку пенсії відмовлено у зв'язку з тим, що після попереднього перерахунку пенсії не набуто 24 місяці страхового стажу.
Пенсію за віком позивачу було обчислено з 01.10.2017 з урахуванням внесених змін, як не працюючій особі, при страховому стажі 46 років 7 місяців 18 днів (стаж враховано по 30.04.2015) і заробітній платі 1949,56 та її розмір становив 1569,47 грн, в тому числі 100 грн - доплата. При цьому коефіцієнт з урахуванням кратності становив 1,35 (а.с. 87).
Згідно із заявою від 21.11.2017 про перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною стажу (а.с. 92) позивачу здійснено перерахунок пенсії при страховому стажі 48 років 9 місяців 7 днів і заробітній платі 3701,61 грн. та її розмір склав 2106,29 грн, що підтверджується розпорядженням № 838584 від 02.02.2018 року (а.с. 93).
З 01.12.2019 року позивачу перераховано пенсію згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 р. № 124, у зв'язку з уточненням даних в ЕПС при страховому стажі 50 років 8 місяців 2 дня, заробітній платі 4330,89 грн та її розмір встановлено на рівні 2522,33 грн (а.с. 95).
Відповідно до довідки заробітної плати ОСОБА_2 № 838584 індивідуальний коефіцієнт для обчислення становить 0,98332 після оптимізації.
Зі змісту ст.40 Закону №1058-IV обчислені щомісячні коефіцієнти заробітку підсумовуються та шляхом ділення одержаної суми на кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати, визначається середній коефіцієнт заробітної плати особи. Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи не є постійною величиною, а є величиною, яка змінюється при кожному перерахунку пенсії, та зменшується або збільшується в залежності від ряду чинників.
Дослідивши надані відповідачем до суду матеріали з пенсійної справи позивача, листи-відповіді ГУ УПФ на звернення позивача, суд дійшов висновку, що відповідачем вірно застосовано індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для перерахунку пенсії, та кожен раз розгляду заяв позивача про перерахунок пенсії, відповідач вибирав оптимально вигідний для позивача, отже у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України, судом не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 7, 9, 242-246 КАС України, суд,-
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва
.