Справа № 420/2260/20
13 травня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Танцюри К.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій при призначенні пенсії за віком, зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій згідно п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою суду від 06.04.2020р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що 30.12.1982р. ОСОБА_1 прийнятий на посаду викладача фізичного виховання до Ізмаїльського технікуму механізації і електрифікації сільського господарства, в подальшо му перейменований у Ізмаїльський агротехнічний технікум та 31.05.2019р. позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 24.01.2020р. ОСОБА_1 звернувся в Ізмаїльський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) ГУ ПФУ в Одеській області із заявою № 7/Т- 01 про нарахування грошо вої допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загаль нообов'язкове державне пенсійне страхування», однак відповідач відмовив у виплаті вказаної допомоги, вказавши у відповіді №7/Т-01, що до спеціального стажу можливо зарахувати лише період з 30.12.1982 р. по 02.09.2010 р., адже з 03.09.2010 р. посаду було перейменовано в «керівник фізичного ви ховання», що не враховується при обчисленні стажу як працівника освіти, оскільки дана посада відсутня в переліку посад, що дають право на пенсію за вислугою років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909. Позивач, посилаючись на те, що посада керівника фізичого виховання професійно-технічного навчального закладу, яку обіймав позивач, є педагогічною та на нього повинні поширюватись усі професійні і соціальні гарантії, установлені законодавством для педагогічних працівників, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
24.01.2020р. до суду від Головного управліня Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач зазначив, що не погоджується із позовними вимогами позивача. Так, відповідач вказав, що листом №7/Т-01 від 07.02.2020 р. управлінням роз'яснено, що виплатити грошову допомогу ОСОБА_1 відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України №1058 не має підстав. Право на пенсію за вислугу років визначається тільки за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою КМУ від 04.11.1993р. №909. Для призначення пенсії за вислугу років зараховується стаж роботи за наявності двох обов'язкових умов: установа освіти обов'язково повинна бути зазначена у найменуванні закладів і установ Переліку №909; займана посада обов'язково повинна бути зазначена у найменуванні посад Переліку №909. Відповідач вказав, що відповідно до перевірки обґрунтованості видачі пільгової довідки, ним було встановлено, що позивач працював на посаді керівника фізичного виховання з 03.09.2010 р. по 31.05.2019р. згідно наказу №165 від 03.09.2010 р., тому відсутня можливість зарахувати вказаний період до стажу, що дає право на виплату грошової допомоги, адже посада «керівник фізвиховання» Переліком №909 не передбачена. У зв'язку з викладеним та посилаючись на те, що з наданих документів позивач немає необхідних 35 років страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги (для розрахунку страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги зараховано період роботи з 30.12.1982 р. по 02.09.2010 р., що складає лише 27 років 08 місяців 04 дні), відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Крім того, щодо позовної давності, відповідач вказав, що ОСОБА_1 було відомо про факт неврахування йому до стажу, що дає право на виплату грошової допомоги, періоду роботу з 03.02.2010р. по 31.05.2019р. ще 14.06.2019р.
27.04.2020р. до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив у якій позивач не погоджується на посилання відповідача про пропуск строку позовної давності, оскільки ОСОБА_1 дізнався про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій при призначенні пенсії за віком лише з відповіді Ізмаїльського відділу обслуговування від 07.02.2020р. У зв'язку з чим, як вказав позивач, звернувшись до суду 01.03.2020р. із цим позовом ОСОБА_1 не пропустив строк зверення до суду.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 31.05.2019р. призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
24.01.2020р. ОСОБА_1 звернувся в Ізмаїльський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Головного ПФУ в Одеській області із заявою про нарахування грошо вої допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загаль нообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Ізмаїльський відділ обслуговування громадян) №7/Т-01 від 07.02.2020р. відмовлено ОСОБА_1 у виплаті вказаної допомоги, посилаючись на те, що до спеціального стажу можливо зарахувати лише період з 30.12.1982 р. по 02.09.2010 р., разом 27 років 8 місяців 4 дні, що є недостатнім для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загаль нообов'язкове державне пенсійне страхування». Посада «керівник фізвиховання» на якій ОСОБА_1 працював з 03.09.2010р. по дату виходу на пенсію, не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на
яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909(а.с.40).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. е ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років, з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.
Пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. N1191.
Пунктом 2 Порядку №1191 визначено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 3, ст. 10), що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 ( 909-93-п ) "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Пунктом 5 Порядку №1191 встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону ( 1058-15 ), працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ), і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Так, згідно розділу « 1» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 до переліку посад, які надають право на пенсію за вислугу років віднесено роботу у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних заклах на таких посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Як вбачається з пенсійної справи ОСОБА_1 , позивач у період з 30.12.1982 р. по 02.09.2010р. працював в Ізмаїльському технікумі механізації і електрифікації сільського господарства (Ізмаїльський агротехнічний технікум) на посаді «викладач фізичного виховання», а в період з 03.09.2010р. (по теперішній час) в Ізмаїльському технікумі механізації і електрифікації сільського господарства (Ізмаїльський агротехнічний технікум) -на посаді «керівник фізичного виховання».
При цьому, згідно ст.45 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР до педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти та установ професійної (професійно-технічної) освіти належать викладачі, педагоги професійного навчання, вихователі, майстри виробничого навчання, старші майстри, старші майстри виробничого навчання, інструктори виробничого навчання, асистенти викладача, асистенти майстра виробничого навчання, методисти, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники фізичного виховання, керівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, науково-методичних та навчально-методичних установ, їх заступники та інші працівники, діяльність яких пов'язана з організацією і забезпеченням навчально-виховного процесу.
Крім того, згідно Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. N 963, серед посад педагогічних працівників визначено таку посаду, як керівник фізичного виховання.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Основного Закону).
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні в від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.
З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів професійно-технічних навчальних закладів, суд приходить до висновку, що робота ОСОБА_1 на посаді керівника фізичного виховання відноситься до посад педагогічних працівників, що надає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України від 9 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи вищевикладене та те, що ОСОБА_1 досяг пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і працював в закладі і на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і має відповідний страховий стаж (для чоловіків - 35 років) на таких посадах, а також до цього не отримував будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком, суд приходить до висновку, що Головне упраління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовляючи у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій при призначенні пенсії за віком, діяв протиправно.
Поряд з цим, підлягаються задоволенню вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій згідно п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, щодо строків звернення до суду із цим позовом, суд враховує, що ОСОБА_1 не погоджуючись із відмовою у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій при призначенні пенсії за віком викладеної у листі від 07.02.2020р., звернувся 16.03.2020р. до Одеського окружного адміністративного позову із цим позом, тобто в рамках строків звернення передбаченого КАС України.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 841,00 грн., про що свідчить квитанція №25741954 від 05.03.2020р.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , та переплату судового збору у розмірі 0,20грн., суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 840,80грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій при призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, м.Одеса, вул. Канатна,83 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій згідно п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, м.Одеса, вул. Канатна,83 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
.