Справа № 420/3948/20
13 травня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Любашівський мукомельний комбінат» до Любашівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування постанов,
Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії старшого державного виконавця Любашівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Целікової Г.Ю. про стягнення коштів з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Любашівський мукомельний комбінат» в сумі 30 381,07 грн; скасувати постанови від 14.08.2019 про стягнення виконавчого збору в сумі 16 692 грн, від 13.08.2019 про накладення штрафу в сумі 5000 грн, від 13.09.2019 про накладення штрафу в сумі 10 200 грн, від 12.11.2019 про арешт коштів боржника.
Дослідивши позовні матеріали, суд дійшов висновку, що пред'явлена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана після закінчення строків, установлених законом для звернення до суду із даними вимогами, а підстави, викладені в заяві позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, визнано неповажними.
Так, згідно з ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
З огляду на матеріли адміністративного позову, ТОВ «Любашівський мукомельний комбінат» просить поновити строк на оскарження постанов державного виконавця, так як останній пропущений з поважних причин. Зокрема, про існування спірних постанов позивачу стало відомо лише 29.04.2020, так як в цей день з банківського рахунку Товариства в АУ ОТ «Ощадбанк» на підставі спірного рішення було знято 30 381,07 грн.
При цьому до позову ТОВ «Любашівський мукомельний комбінат», серед копій та інших додатків, додано оригінали постанов від 13.09.2019 № ВП 59686126 про накладення штрафу та від 14.08.2019 ВП № 59686126 про стягнення виконавчого збору з відбитком мокрої печатки Любашівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області та підписом старшого державного виконавця Любашівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Целікової Г.Ю.
Таким чином, у розпорядженні позивача до звернення за судовим захистом вже були спірні постанови, однак позивач не зазначає дати їх отримання із відповідними доказами цього, що унеможливлює перевірку судом дотримання позивачем строку щодо оскарження вказаних постанов державного виконавця.
Вирішуючи питання про поважність пропущеного строку для звернення із даними вимогами, суд також враховує низку рішень Європейського суду з прав людини, в яких зазначено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Осман проти Сполученого Королівства" від 28.10.1998 зазначено, що обмеження не буде сумісним з п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., "якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою".
Існування процесуальних строків на оскарження судових рішень зумовлене вимогами щодо забезпечення швидкого та ефективного розгляду справ, дисциплінування поведінки учасників процесу. Саме тому закон передбачає різноманітні способи визначення проміжку часу, протягом якого такі учасники можуть здійснити свої процесуальні права.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).
Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.
За цих підстав Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).
Слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже саме з моменту, коли позивач дізнався про існування постанов від 14.08.2019 про стягнення виконавчого збору в сумі 16 692 грн, від 13.08.2019 про накладення штрафу в сумі 5000 грн, від 13.09.2019 про накладення штрафу в сумі 10 200 грн, від 12.11.2019 про арешт коштів боржника розпочався відлік строку на звернення до суду із позовними вимогами про скасування зазначених рішень. При цьому про завчасне отримання спірних постанов свідчать безпосередньо матеріали позовної заяви, однак позивач уникає згадування обставин та часу ознайомлення зі спірними актами індивідуальної дії.
В той же час, звернення до суду із позовною вимогою щодо оскарження дій старшого державного виконавця Любашівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Целікової Г.Ю. про стягнення коштів з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Любашівський мукомельний комбінат» в сумі 30 381,07 грн, з огляду на дату вчинення спірної дії, відбулося в межах встановленого ст. ст. 123, 287 КАС України строків та поновлення не потребує.
В цьому контексті суд визнає неспроможними покликання позивача на те, що відлік строку звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження постанов від 14.08.2019 про стягнення виконавчого збору в сумі 16 692 грн, від 13.08.2019 про накладення штрафу в сумі 5000 грн, від 13.09.2019 про накладення штрафу в сумі 10 200 грн, від 12.11.2019 про арешт коштів боржника, які були у розпорядженні позивача, пов'язується зі спірною дією щодо стягнення з банківського рахунку коштів, яка відбулася 29.04.2020.
Таким чином, реалізація права на судовий захист щодо оскарження акту індивідуальної дії в контексті дотримання строку звернення до суду залежить виключно від часу, коли особі стало відомо про порушення своїх права та інтересів оскаржуваним рішенням, зокрема коли особа дізналася про існування такого рішення. Очевидно, що списання коштів з банківського рахунку позивача 29.04.2020 жодним чином не впливає на перебіг таких строків щодо оскарження постанов державного виконавця, які цій дії передували, відсутність такої дії (списання коштів) не перешкоджає реалізації права особи на звернення до суду.
Таким чином, позивачем не наведено жодної поважної причини пропуску строку звернення до суду, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та не підтверджені належними доказами.
При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Втім, наведені позивачем обставини пропуску ним строку на звернення до суду із даними вимогами таким критеріям не відповідають.
Отже позивачу відповідно до ст. 123 КАС України необхідно звернутися до суду з обґрунтованою заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даними вимогами, зазначивши інші причини, які перешкоджали вчасно звернутися до суду із даними вимогами.
Крім того, згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду юридичною особою адміністративного позову майнового характеру встановлена ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову; немайнового - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Позивачем в цій справі заявлені позовні вимоги щодо оскарження постанов від 14.08.2019 про стягнення виконавчого збору в сумі 16 692 грн, від 13.08.2019 про накладення штрафу в сумі 5000 грн, від 13.09.2019 про накладення штрафу в сумі 10 200 грн, що є вимогами майнового характеру, так як впливають на майновий стан сторони; та постанови від 12.11.2019 про арешт коштів боржника, дії по списанню коштів з банківського рахунку, які є вимогами немайнового характеру.
Таким чином, оскільки прийняття контролюючим органом рішень про накладення штрафу та стягнення виконавчого збору безпосереднім наслідком має зміну складу майна позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування трьох постанов є вимогами майнового характеру.
Отже за подання даного позову в частині немайнового характеру ставка судового збору складає 4204 грн (2 х 2102 грн), а в частині майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка від суми застосованих штрафу та виконавчого збору від 32 162 грн (16 692 грн + 5000 грн + 10 200 грн), але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн).
Таким чином, позивачу слід усунути виявлені судом недоліки шляхом подачі оригіналу документу про сплату судового збору в розмірі 6306 грн, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, та вказати відповідну ціну позову майнового характеру згідно з п. 3 ч. 5 ст. 160 КАС України.
Згідно з ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зазначені недоліки необхідно усунути шляхом подання до суду приведеної у відповідність до вимог чинного законодавства позовної заяви з та доданим оригіналом документу про сплату суми судового збору.
На підставі викладеного, враховуючи, що виявлені недоліки перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі, керуючись ст. 169 КАС України, суд
Визнати неповажними підстави, викладені у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Любашівський мукомельний комбінат» про поновлення строку звернення до суду із вимогами до Любашівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про скасування постанов від 14.08.2019 ВП № 59686126 про стягнення виконавчого збору в сумі 16 692 грн, від 13.08.2019 ВП № 59686126 про накладення штрафу в сумі 5000 грн, від 13.09.2019 ВП № 59686126 про накладення штрафу в сумі 10 200 грн, від 12.11.2019 ВП № 60399286 про арешт коштів боржника.
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Любашівський мукомельний комбінат» до Любашівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування постанов залишити без руху.
Встановити позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви, який обчислюється з дня наступного за закінченням строку дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Завальнюк