Справа № 420/5247/19
12 травня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Юхтенко Л.Р., розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83), Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції в (м. Одеса) (місцезнаходження: 66701, м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївська, 30) про визнання постанов від 02.10.2013 року ВП №40011448; від 31.05.2016 року ВП №51259786; від 29.09.2016 року ВП №51259786 та вимоги №ф-47 від 05.05.2011 року незаконними, протиправними та такими, що порушують права та інтереси, визнання відсутності заборгованості, стягнення заборгованості з урахуванням інфляційного коефіцієнту, штрафу та пені, зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду 05 вересня 2019 року надійшов позов ОСОБА_1 ( ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (код ЄДРПОУ 378939, місцезнаходження: 67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Кірова, 28), Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 34890175, місцезнаходження: 66701, м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївська, 30) про визнання постанов від 02.10.2013 року ВП №40011448; від 31.05.2016 року ВП №51259786; від 29.09.2016 року ВП №51259786 та вимоги №ф-47 від 05.05.2011 року незаконними, протиправними та такими, що порушують права та інтереси, визнання таким, що не підлягає виконанню та анулювання виконавчого листа, визнання відсутніми обов'язку боржника щодо сплати єдиного соціального внеску та стягнення заборгованості по пенсії.
Ухвалою від 10 вересня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (код ЄДРПОУ 378939, місцезнаходження: 67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Кірова, 28), Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 34890175, місцезнаходження: 66701, м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївська, 30) в частині позовних вимог про визнання вимоги №ф-47 від 05.05.2011 року такою, що не підлягає виконанню та не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Прийнято до розгляду та відкрито провадження за окремою категорією термінових справ в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (код ЄДРПОУ 378939, місцезнаходження: 67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Кірова, 28), Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 34890175, місцезнаходження: 66701, м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївська, 30) про визнання постанов від 02.03.2013 року ВП №40011448; від 31.05.2016 року ВП №51259786; від 29.09.2016 року ВП №51259786 незаконними, протиправними та такими, що порушують права та інтереси, визнання таким, що не підлягає виконанню та анулювання виконавчого листа, визнання відсутніми обов'язку боржника щодо сплати єдиного соціального внеску та стягнення заборгованості по пенсії.
Також вказаною ухвалою на виконання постанови Верховного Суду від 08 травня 2019 року по справі №815/893/17 зобов'язано позивача надати до суду у строк до 17 вересня 2019 року докази отримання оскаржуваних постанов та зобов'язано Білгород-Дністровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 34890175, місцезнаходження: 66701, м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївська, 30) надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчих проваджень ВП №40011448; ВП№51259786, з доказами отримання оскаржуваних постанов позивачем, у строк до 17 вересня 2019 року.
20 вересня 2019 року позивачем надані докази отримання постанови про відкриття виконавче провадження від 31.05.2016 року ВП № 51259786, а саме: копія поштового конверту, в якому була вкладена постанова, результати пошуку на сайті Укрпошта про те, що поштове відправлення вручено адресату 29.07.2016 року (а.с. 80, т.1); постанова про звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1 від 29.06.2019 року ВП № 51259786 в сумі 1288, 80 грн., виконавчий збір у розмірі 128, 80 грн., витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 89, 90 грн., а саме: копія конверту, результати пошуку на сайті Укрпошта про те, що поштове відправлення вручено адресату 31.01.2017 року (а.с. 81, т.1).
У зв'язку з не надходженням у встановлений судом строк матеріалів виконавчого провадження, ухвалою суду 17 вересня 2019 року витребувано Білгород-Дністровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчих проваджень ВП №40011448; ВП№51259786, з доказами отримання оскаржуваних постанов позивачем та зупинено провадження у справі до одержання витребуваних судом доказів.
Через канцелярію суду 24 лютого 2020 року надійшов лист від Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції в (м. Одеса) від 23.01.2020 № 10751/31-15 з повідомленням, що виконавче провадження № 40011448 знищено по закінченню строку зберігання, реєстри відправлення рекомендованої кореспонденції за 2013, 2016 роки також знищені, тому відділ не може надати витребувані судом докази. В той же час, разом із вказаним листом відповідач надав суду належним чином засвідчену копію виконавчого провадження ВП № 51259786.
Тому ухвалою, що занесено до протоколу судового засідання від 17 березня 2020 судом поновлено провадження у справі зі стадії, на якій воно було зупинено.
У зв'язку з тим, що позивачем були подані доповнення до позовної заяві без доказів надсилання відповідачам, суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 17 березня 2020 року зобов'язав позивача надіслати доповнення до позовної заяви відповідачам та надати відповідні докази направлення суду.
Також у зв'язку з запровадженням карантину в Україні, ухвалою суду від 17 березня 2020 року зупинено провадження у справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.
З огляду на те, що позивач надав суду докази направлення доповнень до позову на адресу відповідачів, ухвалою суду, що занесено до протоколу судового засідання від 27 квітня 2020 року поновлено провадження у справі.
Судом приєднано до провадження доповнення до позовної заяви № 3/20, № 6/19, позовні вимоги з уточненнями та доповненнями.
З урахуванням всіх поданих позивачем заяв про уточнення та доповнення до позовної заяви, позовні вимоги позивача такі:
1. Визнати незаконною, протиправною, нікчемною та скасувати постанову від 02.10.2013 року ВП № 40011448 про відкриття виконавчого провадження;
2. Визнати незаконною та скасувати постанову від 31.05.2016 року ВП № 51259786 про відкриття виконавчого провадження;
3. Визнати незаконною, несправедливою та скасувати постанову від 29.09.2016 року № 512259786;
4. Визнати такою, що не підлягає виконанню та скасувати вимогу № Ф-47 УПФУ від 05.05.2011 року;
5. Визнати, що у позивача відсутні будь-які заборгованості по податках, обов'язкових зборах, в тому числі ЄСВ за час СПД з липня 2005 року по 14.03.2011 року;
6. Стягнути з відповідачів на користь позивача одним платежем у повному обсязі 1288, 80 грн., виконавчий збір в сумі 128, 88 грн., витрати - 89, 90 грн., разом 1507, 58 грн, з урахуванням коефіцієнта інфляції, +3 % інфляційних річних +штрафу 20 % річних щомісячно + по 2 % пені щоденних за прострочку на суму основного боргу відповідачів перед позивачем у загальній сумі 33 800, 45 грн., у тому числі з ГУПФУ - 28 895, 32 грн., ДВС - 4 905, 12 грн., незаконно отримані відповідачами на користь пенсійного органу 1288, 80 грн. та на користь ДВС 218, 78 грн., разом 1507, 58 грн.
7. Рішення суду привести до негайного виконання та встановити судовий контроль.
8. Зобов'язати відповідачів не приймати постанови про відкриття виконавчого провадження по примусовому стягненню з позивача грошових коштів та вимог УПФ про сплату боргу за період ведення підприємницької діяльності позивачем;
9. Зобов'язати відповідачів внести відомості у письмові та електроні носії про скасовані рішення (постанов відповідачів, тощо), направити позивачу та суду постанови про закриття проваджень, якими знімаються з позивача незаконні обов'язки по незаконному примусовому стягненню боргу;
10. Зобов'язати відповідачів направити на адресу позивача довідку про те, що постанови ДВС та заборгованості по ЄСВ в розмірі 979, 59 грн. є незаконними та скасованими судом та не належать застосуванню.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємницька діяльність позивача була припинена за власним рішенням 14.03.2011 року. У позивача була відсутня будь-яка заборгованість, що підтверджено довідкою по формі 22-ОПП від 26.05.2011 року № 8038/900 «Про відсутність заборгованості з податку та зборів». Закони та норми законів про ЄСВ, на думку позивача, на неї не розповсюджуються. Також позивач посилається на судові рішення у справі № 815/39/17 за позовом пенсійного органу до позивача про стягнення боргу з ЄСВ в сумі 979, 59 грн., які постановою Верховного Суду були скасовані та справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд. При новому розгляді справи № 815/39/17 ухвалою суду від 30.05.2019 року позов пенсійного органу залишено без розгляду, а ухвалою суду від 28.10.2019 року визнано виконавчий лист Одеського окружного адміністративного суду від 23.02.2017 року № 815/39/17 таким, що не належить виконанню та стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 безпідставно одержану стягувачем за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року по справі №815/39/17 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 979,59 грн. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 року, ця ухвала залишена без змін.
Також у заяві позивач зазначив, що постанови від 02.10.2013 року ВП № 40011448 та від 31.05.2016 року ВП № 51259786 та інші постанови ДВС по відкриттю виконавчого провадження зі стягнення суми 1288, 80 грн. не були доведені до його відома. Позивач посилається, що у постанові Верховного Суду у справі № 815/893/17 за її позовом про скасування тих самих постанов у пп. 30,31 зазначив, що відповідач мав довести до відома прийняті постанови, у відповідачів відсутні докази направлення на адресу позивача завірених копій вказаних постанов та інших постанов про відкриття провадження. У п. 35 постанови Верховного Суду суд стверджує, що саме з дати отримання позивачем постанов вважається коли стало відомо позивачу про них, а не іншими надуманими відповідачем засобами.
Позовні вимоги про стягнення позивач обґрунтовує тим, що щомісячно з позивача стягували 20 % пенсії на погашення боргу. Такі кошти належать поверненню позивачу з урахуванням коефіцієнту інфляції, штрафу та пені, виходячи із норм ГКУ. Позивачем надані відповідні розрахунки інфляційних нарахувань, пені та штрафу.
Ухвалою суду від 27 квітня 2020 року задоволено заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про процесуальне правонаступництво та замінено сторону у справі №420/5247/19 Білгород-Дністровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Також замінено сторону у справі №420/5247/19 Білгород-Дністровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на Білгород-Дністровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції в (м. Одеса).
Через канцелярію суду 16.09.2019 року (вхід. № ЕП/6667/19) від відповідача - Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову, оскільки дії державного виконавця були правомірними, оскаржувані постанови державного виконавця прийняті на виконання вимоги про сплату боргу від 05.05.2011 року № Ф-47У, виданої УПФУ в м. Білгород-Дністровському, виконавчого листа від 12.05.2016 року № 815/5032/15, виданого Одеським окружним адміністративним судом, який набув законної сили 26.01.2016 року.
Від Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції в (м. Одеса) відзиву на позовну заяву не надано.
Також відповідачами не надано відзиву на заяви позивача про доповнення та уточнення позовних вимог.
У свою чергу, позивач не надав відповіді на відзив по суті, однак, у поданих заявах про доповнення та уточнення позовних вимог зазначив, що не визнає відзив на позовну заяву та просить його не враховувати.
Розгляд справи призначено на 12 травня 2020 року.
Позивач та відповідачі на судове засідання не з'явились, у матеріалах справи містяться заяви про розгляд справи за їх відсутністю.
Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З цих підстав, суд постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання від 12 травня 2020 року, про продовження розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.
Спірні правовідносини стосуються двох питань нарахування позивачу єдиного внеску в сумі 1288, 80 грн. та примусового стягнення вказаної суми з позивача.
З питання нарахування позивачу єдиного внеску у сумі 1288, 80 грн. слід зазначити, що згідно з даними автоматизованої системи Діловодство спеціалізованого суду, постановою Одеського окружного адміністративного суду 18.01.2012 року по справі № 2а/1570/9232/2011 відмовлено у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області про визнання бездіяльності, дій протиправними, незаконними, безпідставними, принизливими, образливими, встановлення відсутності та перевищення повноважень при складанні вимоги про сплату боргу та по нарахуванню додаткових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, визнання вимоги № ф 47 від 05.05.2011 року в сумі 1 288, 80 грн. за 2010 рік незаконною, протиправною, безпідставною та її скасування, вважати її відкликаною та зобов'язання відкликати вимогу № ф 47, визнання боргу по додатковим нарахуванням єдиного внеску за 2011 рік в сумі 979, 59 грн. незаконним, протиправним, безпідставним та скасувати його як такий, вважати його відкликаним та зобов'язання відкликати борг, зобов'язання видати довідку про відсутність різного роду заборгованості в строки до 3-х календарних днів, стягнення судових витрат, зобов'язання поновити з Державної податкової інспекції в м. Білгород-Дністровський довідку про відсутність заборгованості по податках і зборах та довідку про сплату єдиного податку впродовж підприємницької діяльності з липня 2005 року по березень 2011 року. Рішення суду набрало законної сили 03.04.2012 року.
Ухвалою суду від 14.02.2017 року по справі № 815/893/17 відмовлено у відкритті провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в частині вимог про визнання Вимоги № ф-47 від 05.05.2011 року, складеної УПФУ, такою, що не відноситься до виконавчого документа (листа), не відповідає вимогам законодавства України, вимогам Закону України Про виконавче провадження, визнання неналежним, недійсним документом, відсутністю повноважень на дію, недостовірним.
Вказана ухвала в цій частині залишена без змін постановою Верховного Суду від 08 травня 2019 року по справі №815/893/17.
У цій справі позивач вже заявляв позовну вимогу про визнання такою, що не підлягає виконанню та скасування вимоги № Ф-47 УПФУ від 05.05.2011 року та ухвалою суду від 10.09.2019 року було відмовлено у відкритті провадження у справі в частині вказаної вимоги, оскільки за таким предметом спору вже прийнято рішення суду.
У заяві про доповнення та уточнення позовних вимог позивач стверджує, що він подає цю позовну вимогу з інших підстав.
Суд вважає, що це не відповідає дійсності.
Так, ознайомившись зі змістом постанови Одеського окружного адміністративного суду 18.01.2012 року по справі № 2а/1570/9232/2011 суд встановив, що позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 знаходиться на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку, проте УПФУ було складено довідку, відповідно до якої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не сплачено страхові внески за 2010 рік в розмірі 1288, 80 грн. та єдиний внесок за 2011 рік в розмірі 979, 59 грн., вимогу про сплату боргу № «ф» 47 від 05.05.2011 року. Позивач зазначає, що з нарахуваннями, довідкою та вимогою вона не згодна та вважає їх безпідставними, протиправними, незаконними та неправомірними, оскільки відповідно до суб'єктів платник єдиного податку не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Також позивач зазначає, що зазначені довідка та вимога відповідача складені на підставі ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є безпідставними, незаконними та протиправними, оскільки п.п. 1-9 ст. 106 зазначеного Закону з 01.01.2011 року втратили чинність, а також, що Закон України № 2461-VI від 08.07.2010 року прийнятий із запізненням, та не мав сили у 2010 та 2011 роках. Також позивач вказує на те, що звіт за 2010 рік та повідомлення про нарахування внесків від 29.03.2011 року їй не знайомі та нею не підписувались. Крім того, позивач зазначає, що 14 березня 2011 року нею було подано заяву про припинення підприємницької діяльності, проте через неправомірні дії відповідача кінцевий запис в єдиному реєстрі підприємців не було здійснено вчасно, що призвело до спричинення позивачу шкоди та збитків. На підставі вищевикладеного позивач просить суд визнати бездіяльність та дії відповідача протиправними, незаконними, безпідставними, принизливими, образливими, встановити відсутність та перевищення повноважень відповідача при складанні вимоги про сплату боргу та по нарахуванню додаткових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, визнати вимогу № «ф» 47 від 05.05.2011 року в сумі 1 288, 80 грн. за 2010 рік незаконною, протиправною, безпідставною та скасувати її, вважати її відкликаною та зобов'язати відповідача відкликати вимогу № «ф» 47, визнати борг по додатковим нарахуванням єдиного внеску за 2011 рік в сумі 979, 59 грн. незаконним, протиправним, безпідставним та скасувати його як такий, вважати його відкликаним та зобов'язати відповідача відкликати борг, зобов'язати видати довідку про відсутність різного роду заборгованості в строки до 3-х календарних днів, стягнути судові витрати, зобов'язати відповідача поновити з Державної податкової інспекції в м. Білгород-Дністровський довідку про відсутність заборгованості по податках і зборах та довідку про сплату єдиного податку впродовж підприємницької діяльності з липня 2005 року по березень 2011 року.
В той же час у цій справі, позивач також обґрунтовує позовні вимоги тим, що підприємницька діяльність позивача була припинена за власним рішенням 14.03.2011 року. Закони та норми законів про ЄСВ, на думку позивача, на неї не розповсюджуються, у неї відсутній борг та відповідач перевищив свої повноваження. Але цим доводам вже була надана правова оцінка у постанові Одеського окружного адміністративного суду 18.01.2012 року по справі № 2а/1570/9232/2011.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач подав позовну вимогу з тих самих підстав та того самого предмету, відносно якої вже є рішення суду, яке набрало законної сили - постанови Одеського окружного адміністративного суду 18.01.2012 року по справі № 2а/1570/9232/2011.
Посилання позивача на судові рішенні по справі № 815/39/17 не стосуються даної позовної вимоги - про скасування вимоги № «ф» 47 від 05.05.2011 року в сумі 1 288, 80 грн. за 2010 рік. Адже, рішення по справі № 815/39/17 стосується іншого предмету спору - стягнення з позивача ЄСВ за 2011 рік у сумі 979, 59 грн. за позовом пенсійного органу, та у цій справі позов пенсійного органу не був розглянутий по суті, ухвалою від 30.05.2019 року Одеського окружного адміністративного суду позов залишено без розгляду.
Відповідно до п. 4 ч 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Враховуючи вищевикладені встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що провадження у справі належить закриттю в частині позовних вимог про визнання такою, що не підлягає виконанню та скасуванню вимоги № Ф-47 УПФУ від 05.05.2011 року.
З питання примусового стягнення з позивача єдиного внеску у сумі 1288, 80 грн. слід зазначити таке.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року по справі №815/893/17 позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконною, протиправною, такою, що порушує права та інтереси позивача, такою що не відповідає вимогам закону - постанову ВП №40011488 від 02.10.2013 року з протиправного відкриття виконавчого провадження державним виконавцем Трояновським І.А. по протиправній заяві від 30.09.2013 року, за відсутності повноважень у стягувача, відповідача, УПФУ про примусове стягнення з заборгованості у розмірі 1288,80 грн. на підставі протиправно складеної відповідачем незаконної, недостовірної, такої, що не відповідає вимогам закону, вимоги № ф-47 від 05.05.2011 року; визнання незаконною, протиправною, такою, що порушує права та інтереси позивача, такою що не відповідає вимогам закону постанову від 31.05.2016 року ВП № 51259786 виконавчої служби з відкриття виконавчого провадження державним виконавцем Карамарковою Т.А. по заяві, за відсутністю повноважень у стягувача, відповідача УПФУ про примусове стягнення з позивача заборгованості (що не відповідає дійсності) у розмірі 1288,80 грн. на підставі виконавчого листа від 02.10.2015 року № 815/5032/15 (який не підлягає виконанню), виданого 12.05.2016 року Одеським окружним адміністративним судом; та інші постанови, які виявляться та будуть відкриватися, так як відсутні законі підстави для їх відкриття, складання, та дію; визнання незаконною, протиправною, такою, що порушує права та інтереси, та такою, що не відповідає вимогам законодавства України та принципам верховенства права постанову від 29.09.2016 року № 51259786, незаконно складену державним виконавцем ОСОБА_2 про примусове стягнення з позивача пенсії, заборгованості (що не відповідає дійсності) в розмірі 1288,80 грн. по заяві не уповноваженого стягувача, відповідача УПФУ, на підставі виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 року № 815/5032/15 та про стягнення виконавчого збору у розмірі 128,88 грн., видатки на проведення виконавчих дій у розмірі 89,90 грн., які всього у сумі складають 1507,58 грн., від 29.09.2016 року № 51259786 про незаконне стягнення з позивача пенсії і без того катастрофічно недостатньої, такої, що не забезпечує її життя; визнання таким, що не підлягає виконанню та (не поновлювати дію) анулювати виконавчий лист № 815/5032/15 від 02.10.2016 року, який порушує позивача законні та гарантовані права та інтереси, виданий 12.05.2016 року Управлінню ПФУ Одеським окружним адміністративним судом про примусове стягнення з позивача на користь УПФУ заборгованості, яка не відповідає дійсності, у розмірі 1288,80 грн.; визнання відсутніми обов'язки боржника у позивача; визнання, що у позивача на законному рівні не створилися і не могли бути створені, були відсутніми та відсутні будь-які заборгованості, у тому числі по ЄСВ (єдиному соціальному внеску) за час ведення суб'єкта підприємницької діяльності (СПД) і після припинення СПД, так як на то малися та маються визначальні, вагомі, тверді, безперечні підстави та докази, джерела інформації, які заслуговують переконливе довіри; задоволення клопотання позивача, в т.ч.: № 6 Зобов'язати виконавчу службу припинити і не поновлювати заходи щодо примусових зборів і витрат на проведення примусових дій; стягнення з відповідачів на користь позивача в повному обсязі з урахуванням інфляції незаконно стягнуті, відраховані відповідачами з пенсії позивача грошові кошти, безпідставно та незаконно утримані відповідачами з пенсії позивача грошові кошти по виконавчому листу за заявою не уповноваженого стягувача, відповідача УПФУ (ст.259.2 КАСУ) - залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Постановою Верховного Суду від 08 травня 2019 року по справі №815/893/17, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року у справі № 815/893/17 скасовано в частині залишення позовної заяви без розгляду та направлено справу в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Так, дійсно у постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року зазначено, що судами не перевірено чи були направлені відповідачем спірні постанови на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Докази надіслання Білгород-Дністровського міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області постанов про відкриття виконавчого провадження на адресу позивача в матеріалах справи відсутні (пп.33,34 постанови Верховного Суду).
Позов по справі №815/893/17 ухвалою суду повернуто позивачу у зв'язку з невиконанням позивачем ухвали про залишення позову без руху від 17.07.2019 року, яка залишена без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2019 року.
Тому, ухвалою суду від 10.09.2019 про відкриття провадження у справі, судом на виконання постанови Верховного Суду від 08 травня 2019 року по справі №815/893/17 зобов'язано позивача надати до суду докази отримання оскаржуваних постанов та зобов'язано Білгород-Дністровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчих проваджень ВП №40011448; ВП№51259786, з доказами отримання оскаржуваних постанов позивачем.
20 вересня 2019 року позивачем надані докази отримання постанови про відкриття виконавче провадження від 31.05.2016 року ВП № 51259786, а саме: копія поштового конверту, в якому була вкладена постанова, результати пошуку на сайті Укрпошта про те, що поштове відправлення вручено адресату 29.07.2016 року (а.с. 80, т.1); постанова про звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1 від 29.06.2019 року ВП № 51259786 в сумі 1288, 80 грн., виконавчий збір у розмірі 128, 80 грн., витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 89, 90 грн., а саме: копія конверту, результати пошуку на сайті Укрпошта про те, що поштове відправлення вручено адресату 31.01.2017 року (а.с. 81, т.1).
У свою чергу, із листа Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції в (м. Одеса) від 23.01.2020 № 10751/31-15, суд встановив, що виконавче провадження № 40011448 знищено по закінченню строку зберігання, реєстри відправлення рекомендованої кореспонденції за 2013, 2016 роки також знищені, тому відділ не може надати витребувані судом докази. В той же час, разом із вказаним листом відповідач надав суду належним чином засвідчену копію виконавчого провадження ВП № 51259786, проте, вказане виконавче провадження не містить відомості про надсилання та отримання позивачем оскаржуваних постанов від 31.05.2016 року ВП № 51259786, постанови про звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1 від 29.06.2019 року ВП № 51259786.
Відповідач посилається лише на лист від 30.06.2016 року за вих. № 03-33-27658, разом з яким Відділом направлено на адресу ОСОБА_1 відповідь на заяву останньої з доданням копій всіх запитуємих нею документів, у тому числі і копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 40011448 від 02.10.2013 року. Між тим, у матеріалах виконавчого провадження відсутнє поштове повідомлення про вручення позивачем вказаного листа.
В матеріалах виконавчого провадження ВП № 51259786 є поштове повідомлення про вручення позивачем 29 липня 2016 року (а.с. 162, т.1) лише листа відділу від 27.07.2016 року № 03-33-31191 (а.с.160, т.1) про надання відповіді на заяву позивача № 5 від 22.07.2016 року про роз'яснення вимог чинного законодавства при винесенні постанови, у тому числі від 02.10.2013 року ВП № 40011448.
Таким чином, дослідивши надані сторонами докази, суд доходить до таких висновків.
Постанова про відкриття виконавчого провадження № 40011448 від 02.10.2013 року позивачу була надіслана відповідачем разом із листом від 30.06.2016 року за вих. № 03-33-27658. Проте доказів отримання цього листа позивачем суду не надані. Між тим, матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався до відділу із заявою про роз'яснення вимог чинного законодавства при винесенні постанови, у тому числі від 02.10.2013 року ВП № 40011448, на яку була надана відділом відповідь листом від 27.07.2016 року № 03-33-31191, яке отримано позивачем 29 липня 2016 року, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення (а.с. 162, т.1).
Отже про порушене право постановою про відкриття виконавчого провадження № 40011448 від 02.10.2013 року позивач дізнався 29 липня 2016 року, отримавши лист Відділу від 27.07.2016 року № 03-33-31191.
Постанову про відкриття виконавче провадження від 31.05.2016 року ВП № 51259786, позивач отримала 29.07.2016 року, про що свідчить копія поштового конверту, в якому була вкладена постанова, результати пошуку на сайті Укрпошта про те, що поштове відправлення вручено адресату 29.07.2016 року (а.с. 80, т.1).
Постанову про звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1 від 29.06.2019 року ВП № 51259786 в сумі 1288, 80 грн., виконавчий збір у розмірі 128, 80 грн., витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 89, 90 грн. позивач отримала 31.01.2017 року, про що свідчить копія конверту, результати пошуку на сайті Укрпошта про те, що поштове відправлення вручено адресату 31.01.2017 року (а.с. 81, т.1).
У постанові Верховного Суду по справі №815/893/17, суд зазначив, що 09.08.2016 року - це дата коли позивач вперше звернулась з позовом до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами, в яких оскаржувала аналогічні постанови: від 02.10.2013 року ВП №40011448 та від 31.05.2016 року ВП №51259786. Але при цьому, позовна заява не була предметом судового розгляду і судом не перевірялись обставини направлення відповідачем спірних постанов на адресу позивача, оскільки адміністративний позов було повернуто судом (п. 37 постанови Верховного Суду). Позивач скористався своїм правом і звернувся повторно з даним позовом до суду і саме суд, при розгляді даної справи, повинен перевірити дотримання Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області приписів частини першої статті 31, частини другої та четвертої статті 82 Закону України від 21.04.1999 року № 606 XIV «Про виконавче провадження» щодо направлення позивачу спірних постанов про відкриття виконавчого провадження. Лише після встановлення часу, з якого позивач дізналась або повинна була дізнатись про існування спірних постанов (дати отримання), суд може обчислити строк звернення позивача до суду з даним позовом (пп. 38,39 постанови Верховного Суду). Позивач в позовній заяві зауважувала, що постанова Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 29.09.2016 року № 51259786 була отримана нею - 31 січня 2017 року, з позовом до суду вона звернулась - 08 лютого 2017 року, тобто в межах десятиденного строку, визначеного частиною п'ятою статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404 VIII «Про виконавче провадження» (п. 49 постанови Верховного Суду).
Тому, якщо вважати, що позивач отримав постанови від 02.10.2013 року ВП №40011448 та від 31.05.2016 року ВП №51259786 - 29.07.2016 року, а вперше звернувся з позовом до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами, в яких оскаржувала аналогічні постанови: від 02.10.2013 року ВП №40011448 та від 31.05.2016 року ВП №51259786 - 09.08.2016 року, як зазначено у п. 37 постанови Верховного Суду по справі №815/893/17, то у позивача сплинув строк на оскарження цих постанов 08.08.2016 року, а отже позивач пропустив десятиденний строк на оскарження вказаних постанов.
Позивач у позовній заяві вказав, що вперше звернувся до суду із позовом 04.08.2016 року (справа № 815/3928/16), суд не має змоги перевірити цю інформацію.
Проте суд достовірно встановив, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року по справі № 815/3928/16 залишено позов без розгляду у зв'язку з неодноразовою неявкою на судові засідання позивача. Вказана ухвала залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року та постановою Верховного Суду від 14.06.2018 року.
Наведені позивачем доводи у позовній заяві щодо недостатності строку на виправлення недолік у позовній заяві, що зумовили залишення позову без руху не є обґрунтованими підставами для поновлення строку звернення до суду, з урахуванням того, що наведені вище судові рішення були скасовані судом касаційної інстанції та справу направлено для продовження до суду першої інстанції.
В ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року по справі № 815/3928/16 зазначено, що судом встановлено, що 30.06.2017р., 08.08.2017р., 14.09.2017р., та 03.10.2017р. позивач ОСОБА_1 без поважних причин у судові засідання не з'явилась, незважаючи на те, що про дату, час та місце судових засідань була належним чином та своєчасно повідомлена, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, отриманих позивачем, зокрема, 22.06.2017р., 28.07.2017р., 17.08.2017р., та 26.09.2017р. відповідно. Будь-яких заяв про розгляд справи за відсутності позивача до суду не надходило.
Крім того, згідно з даними автоматизованої системи Діловодство спеціалізованого суду позивач неодноразово зверталась до суду з подібними позовами, зокрема у якому предметом розгляду було прийняття Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції постанови від 02.10.2013 року ВП №40011448, а саме: 09.08.2016 року у справі №815/3928/16 (залишення позову без розгляду у зв'язку з неявкою позивача на судові засідання); 08.09.2016 року у справі №815/4553/16 (повернення позовної заяви у зв'язку з невиконанням ухвали про залишення позову без руху); 03.11.2016 року у справі №815/5818/16 (повернення позовної заяви у зв'язку з невиконанням ухвали про залишення позову без руху); 04.12.2016 року у справі №815/7087/16 (повернення позову, у зв'язку з тим, що у провадженні суду перебуває справа з тих самих підстав та того самого предмету спору); 01.02.2017 року у справі№ 815/746/17 (залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку).
У постанові ВСУ у справі № 6- 1763цс16 від 24 травня 2017р зазначено, що якщо особа неправильно подала позовну заяву, і є ухвала про її повернення, без розгляду або подала цю заяву з недодержанням правил підсудності, то варіантів щодо строку давності немає. В такому випадку цей строк не переривається, не зупиняється та не поновлюється, оскільки неправильне подання позовної заяви не є поважною причиною.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц (провадження № 14-159цс19) зроблено висновок, що «позовна давність шляхом пред'явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред'явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Обов'язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред'явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб'єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі».
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважною причиною пропуску строку можуть бути визнані обставини, які стосуються безпосередньо позивача, виникли незалежно від його волевиявлення та робили неможливим або перешкоджали позивачу у зверненні до суду.
Оцінюючи докази у цій справі, що саме через неявку у судові засідання позивача без поважних причин первинний позов ОСОБА_1 був залишений без розгляду, тобто з підстав, що безпосередньо залежить від позивача, згодом інші позови були повернуті позивачу через невиконання нею вимог ухвал про залишення позову без руху, суд доходить висновку, що наведені обставини не свідчать про те, що позивач мав певні об'єктивні перешкоди для вчасного звернення до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КАС України, в редакції станом на 18.06.2016 року, коли позивач вперше звернувся до суду з такими позовними вимогами, позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Такі самі вимоги передбачені ч. 2 ст. 287 КАС України в редакції, чинної на час розгляду та вирішення справи.
Відповідно до п. 8 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання незаконною, протиправною, нікчемною та скасування постанови від 02.10.2013 року ВП № 40011448 про відкриття виконавчого провадження; визнання незаконною та скасування постанови від 31.05.2016 року ВП № 51259786 про відкриття виконавчого провадження подані позивачем до суду із пропуском строку, доводи наведені позивачем у позовній заяві на користь не пропуску строку звернення до суду та своєчасного звернення до суду не підтверджені необхідними доказами у справі, позивачем не обґрунтовано з яких підстав вона не з'являлась на судові засідання у справі № 815/3928/16, що стало підставою залишення позову без розгляду, а тому суд доходить висновку щодо необхідності залишення позову в частині вказаних вимог без розгляду.
З позовною вимогою про визнання незаконною, несправедливою та скасування постанови від 29.09.2016 року № 512259786 позивач звернувся вчасно по справі №815/893/17.
Так, у п. 49 постанови Верховного Суду у справі №815/893/17 зазначено, що позивач в позовній заяві зауважувала, що постанова Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 29.09.2016 року № 51259786 була отримана нею - 31 січня 2017 року, з позовом до суду вона звернулась - 08 лютого 2017 року, тобто в межах десятиденного строку, визначеного частиною п'ятою статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404 VIII «Про виконавче провадження».
Проте при новому розгляді справи позов по справі №815/893/17 ухвалою суду повернуто позивачу у зв'язку з невиконанням позивачем ухвали про залишення позову без руху від 17.07.2019 року, яка залишена без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2019 року.
Як вже суд зазначив, неправильне подання позовної заяви не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Тому, враховуючи вищевикладені обставини у справі, відсутність заяви про поновлення строку звернення до суду, відсутність жодних обґрунтувань щодо не виконання ухвали суду про залишення позову без руху з причин, які об'єктивно не залежали від позивача, суд доходить висновку, що й відносно позовної заяви про визнання незаконною, несправедливою та скасування постанови від 29.09.2016 року № 512259786 належить позов залишити без розгляду.
Решт позовних вимог суд вважає такими, що вони є похідними від основної позовної вимоги про визнання незаконною, несправедливою та скасування постанови від 29.09.2016 року № 512259786, а тому теж належать залишенню без розгляду.
Також оцінюючи докази у цій справі через призму загальних принципів Європейського суду з прав людини з питання поновлення строку звернення до суду, а саме: забезпечуючи оптимальне співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення з питання про поновлення строку на звернення до суду, суд враховує такі критерії:
1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв'язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об'єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду - вищевикладеними встановленими обставинами суд встановив відсутність таких причин у позивача, оскільки позивач не довів, які непереробні та об'єктивні причини перешкоджали йому виконувати свої процесуальні обов'язки;
2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін - з огляду на те, що позивач неодноразово звертався до суду з подібними позовними вимогами, суд вважає, що цей предмет спору має значення для позивача; позивач прагне відновити порушене діями відповідача його права, позивач впевнений, що він не має боргу з ЄСВ, проте цей критерій має бути врахований у сукупності зі всіма критеріями;
3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення - такий період дуже тривалий, оскільки вперше позивач звернувся до суду у серпні 2016 року і цей позов був залишений без розгляду у зв'язку з неодноразовою неявкою позивача на судові засідання без поважних причин;
4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі - у цій справи переважує приватний інтерес позивача;
5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики - з приводу цього критерію суд вважає необхідним зазначити, що рішення суду, на виконання якого було відкрито виконавче провадження № 512259786 набрало законної сили та є остаточним.
Так, суд встановив, що відповідно до даних автоматизованої системи Діловодство спеціалізованого суду, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 року по справі № 815/5032/15 задоволено позов Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області до ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області (код ЄДРПОУ 37893980, місцезнаходження: 67700, Одеська область, м. Білгород Дністровський, вул. Кірова, 28) на р/р НОМЕР_2 , ООУ АТ «Ощадбанк», МФО 328845 заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1288,80 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят вісім гривень 80 коп.).
Це судове рішення набрало законної сили 26 січня 2016 року. Це рішення було оскаржено позивачем, проте ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 року апеляційну скаргу позивача повернуто. Вищим адміністративним судом України та Верховним Судом України відмовлено у відкритті касаційного провадження та у допуску до провадження, відповідно.
12 травня 2016 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі № 815/5032/15 (а.с. 53-54, т.1).
З даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд встановив, що 14.03.2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по справі № 815/5032/15.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у задоволенні заяви відмовлено. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має
розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей
принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є
підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть
мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами
важливого та вимушеного характеру (див., mutatis mutandis, рішення
у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X) (п. 40 рішення у справі "Пономарьов проти України", заява N 3236/03, 3 квітня 2008 року).
Таким чином за оцінкою наведених доказів у справі та за проведеним аналізом співвідношення дотримання права на доступ до правосуддя позивача та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення з питання про поновлення строку на звернення до суду, суд вважає, що зроблений судом висновок щодо пропуску строку звернення до суду та визнання причин пропуску такого строку неповажними є пропорційним.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про визнання такою, що не підлягає виконанню та скасування вимоги № Ф-47 УПФУ від 05.05.2011 року підлягає закриттю, в решті позовних вимог позов має бути залишений без розгляду.
З огляду на вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 122, 123, 238, 240, 287,295,297 КАС України, суд, -
Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83), Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції в (м. Одеса) (місцезнаходження: 66701, м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївська, 30) в частині позовних вимог про визнання такою, що не підлягає виконанню та скасування вимоги № Ф-47 УПФУ від 05.05.2011 року, - закрити.
Позовну заяву ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83), Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції в (м. Одеса) (місцезнаходження: 66701, м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївська, 30) в частині позовних вимог про визнання постанов від 02.10.2013 року ВП №40011448; від 31.05.2016 року ВП №51259786; від 29.09.2016 року ВП №51259786 незаконними, протиправними та такими, що порушують права та інтереси, визнання відсутності заборгованості, стягнення заборгованості з урахуванням інфляційного коефіцієнту, штрафу та пені, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду може бути оскаржена порядку та в строки, встановлені ст.287 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко