справа №380/2470/20
13 травня 2020 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сакалоша Володимира Миколайовича розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУПФУ у Львівській області, відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладену у листі від 26.02.2020 № 1300-0503-8/8130 щодо повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати та надати ОСОБА_1 подання до Управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 % з операції купівлі продажу нерухомості у сумі 9983 грн. 92 коп. (дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят три тривні дев'яносто дві копійки) відповідно до чеку №(код) 3033452 від 26.07.2019 AT «Укрбудінвестбанк».
Ухвалою від 31.03.2020 суд відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 26.07.2019 позивач згідно Договору купівлі-продажу, придбав житло, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
При нотаріальному посвідченні означеного договору позивачем було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості квартири, а саме 9983,92 грн. Позивач вважає, що помилково сплатив даний збір, оскільки придбав житло вперше. у зв'язку з чим звернувся до відповідача із заявою щодо формування та отримання подання до УДКСУ у Франківському районі м. Львова про повернення вищевказаного збору, однак отримав відмову.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. №20543 від 21.04.20), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що відповідач не володіє інформацією щодо права власності на нерухоме майно. Крім того, громадяни, які вперше придбають житло звільняються від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на підставі норм Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", а не за рішенням органу Пенсійного фонду України. Зазначає, що питання звільнення від сплати збору повинно було з'ясовуватися при нотаріальному оформленні цивільно-правового договору.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Згідно з Договором купівлі-продажу від 26.07.2019, ОСОБА_1 придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Воля» у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 998392,11 грн. Договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П., та зареєстровано в реєстрі за №3741. Право власності на згадану квартиру зареєстровано згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 32573907.
Згідно чеку №(коду проведення операції) 3033452 від 26.07.2019 AT «Укрбудінвестбанк» при нотаріальному оформленні вищевказаного договору ОСОБА_1 сплатив 9983,92 грн. збору з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна на рахунок УК у Франківському районі м. Львова.
Позивач вважаючи, що безпідставно (помилково) сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного ним майна, звернувся до ГУПФУ у Львівській області із заявою в якій просив сформувати та надати подання про повернення йому сплаченого збору.
Листом від 26.02.2020 №1300-0503-8/8130 ГУПФУ у Львівській області відмовило ОСОБА_1 у задоволенні його заяви.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, для відновлення порушеного права і повернення коштів, позивач звернулася до суду із цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Відповідно до п.9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ, організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Згідно з вимогами пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пункт 15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Суд вважає за необхідне зазначити, що станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбаває таку нерухомість. Водночас, вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну "придбавають житло вперше", що міститься у п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Аналізуючи наведені норми, суд констатує, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Як вбачається з матеріалів справи, доказами придбання ОСОБА_1 житла вперше є Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта про реєстрацію права власності за ним квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 26.07.2019 (номер запису про право власності: 32573907).
Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б спростовували факт придбання ОСОБА_1 26.07.2019 житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності в наслідок укладання договору купівлі-продажу за ним будь-якого іншого нерухомого майна до 26.07.2019 та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, судом не здобуто.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 дійсно вперше придбав житло (за договором купівлі-продажу квартири від 26.07.2020 №3741) та при укладенні договору купівлі-продажу помилково сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості, а саме 9983,92 грн.
Таким чином, виходячи із встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості придбаного нерухомого майна ОСОБА_1 сплачено помилково, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж, у зв'язку з чим кошти в сумі 9983,92 грн. сплачені при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню ОСОБА_1 .
Щодо процедури повернення помилково сплачених коштів у цьому спорі.
Частиною 2 ст.45 Бюджетного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182, з змінами і доповненнями.
Згідно з абз.абз.5, 8 п.5 Порядку №787, подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.
Згідно з п.10 Порядку №787 заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.
Отже, з аналізу наведених норм слідує, що умовою повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів є воля самого платника, яка виражається у подачі заяви про таке повернення.
Відповідно до п.п.2 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в ч.2 ст. 2 КАС України. Суд зазначає, що ГУПФУ у Львівській області не є розпорядником вказаних коштів та до його повноважень не входить їх повернення.
Проте, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на ГУПФУ у Львівській області покладено обов'язок щодо формування подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. А тому відповідач протиправно відмовив у листі від 26.02.2020 № 1300-0503-8/8130 ОСОБА_1 у задоволенні його заяви.
При цьому, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Таким чином, на переконання суду, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є зобов'язання ГУПФУ у Львівській області сформувати до УДКСУ у Франківському районі м. Львова подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 % з операції купівлі продажу нерухомості у сумі 9983 грн. 92 коп. відповідно до чеку №(код проведення операції) 3033452 від 26.07.2019 AT «Укрбудінвестбанк»..
Дані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка наведена у його постановах від 20.03.2018 (справа №819/1249/17, від 30.01.2018 (справа №819/1498/17) та 31.01.2018 (справа №819/1667/17).
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому, суд наголошує, що відповідно до положень п.5 глави I Порядку № 787 відповідач видає заявнику подання, а вже він особисто звертається до місцевого органу Державної казначейської служби України та надає йому подання разом із заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа, який підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень вказаного Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262, п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладену у листі від 26.02.2020 № 1300-0503-8/8130 щодо формування та надання подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати та надати ОСОБА_1 подання до Управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 % з операції купівлі продажу нерухомості у сумі 9983 грн. 92 коп. (дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят три тривні дев'яносто дві копійки) відповідно до чеку №(код проведеної операції) 3033452 від 26.07.2019 AT «Укрбудінвестбанк».
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М. Сакалош