Іменем України
13 травня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/983/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом виконувача обов'язків керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області до Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки,
05 березня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява виконувача обов'язків керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області (далі - позивач) до Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області від 17 жовтня 2019 року №50/14 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) власнику сертифікату гр. ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва яка за даними державного земельного кадастру враховується в Петрівській сільській раді Сватівського району Луганської області (ділянка № НОМЕР_1 )».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17 жовтня 2019 року Петрівською сільською радою Сватівського району Луганської області на п'ятдесятій сесії сьомого скликання прийнято рішення № 50/14 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) власнику сертифікату ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва яка за даними державного земельного кадастру враховується в Петрівській сільській раді Сватівського району Луганської області (ділянка № НОМЕР_1 )».
Пунктом 1 вказаного рішення затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) власнику сертифікату ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області (ділянка НОМЕР_1).
Пунктом 2 рішення № 50/14 від 17 жовтня 2019 року передано у власність земельну ділянку, площа якої уточнена при геодезичній зйомці, ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,3133 га (рілля) кадастровий номер 4424085500:03:003:0047.
ОСОБА_1 запропоновано звернутись до органів державної реєстрації для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
Підставою для винесення зазначеного рішення стала заява ОСОБА_2 , громадянки України, якій громадянином РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано довіреність 23 АА8355954 представляти його інтереси.
На підставі рішенням відповідача № 50/14 від 17.10.2019 ОСОБА_2 , діючи в інтересах громадянина РФ ОСОБА_1 , звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.
Рішенням державного реєстратора від 26 грудня 2019 року № 50481872 відмовлено в державній реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4424085500:03:003:0047 за суб'єктом ОСОБА_1 , в зв'язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та частини 5 статті 22 Земельного кодексу України.
З посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельного кодексу України, представник позивача вважає рішення відповідача № 50/14 від 17 жовтня 2019 року незаконним та таким що підлягає скасуванню.
02 квітня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) надійшла заява відповідача про визнання позову, в якій зазначено, що відповідно до ч. 4 ст. 47, ч. 1 ст. 189 КАС України Петрівська сільська рада Сватівського району Луганської області визнає позов в повному обсязі (арк. спр. 98, 113).
Ухвалою суду від 23 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, поновлено строк звернення до суду, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 57-59).
Ухвалою суду від 09 квітня 2020 року залучено до участі у справі № 360/983/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) учасників справи (арк. спр. 100-101).
Представник позивача Ахтирська Л.О. до суду прибула та подала заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження (арк. спр. 115).
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, просив суд розглянути справу без його участі (арк. спр. 112) у заяві про визнання позову також просив розглянути справу без його участі (арк. спр. 113 зв.б.).
Третя особа у судове засідання не прибула, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином (арк. спр. 112).
Згідно з частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки сторони про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛГ № 0021990 від 11 листопада 1996 року, на підставі рішення Сватівської районної державної адміністрації від 25 жовтня 1996 року № 834/2 ОСОБА_1 надано право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства «Петрівське» розміром 6,68 га (арк. спр. 77).
Зі змісту сертифікату встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі - продажу, дарування, міни, успадкування, застави.
ОСОБА_2 на підставі довіреності № 23АА8355954 від 26 жовтня 2018 року, засвідченої 26 жовтня 2018 року нотаріусом Кущевського нотаріального округу Краснодарського краю РФ ОСОБА_3 , звернулась до Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області із заявою від 10 жовтня 2019 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) власнику сертифікату для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Петрівській сільській раді Сватівського району Луганської області (ділянка № НОМЕР_1 ) (арк. спр. 14, 82).
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26 вересня 2019 року земельна ділянка площею 6,3133 га, кадастровий номер 4424085500:03:003:0047 розташована: Луганська область, Сватівський район, Петрівська сільська рада, ділянка № НОМЕР_1 , цільове призначення: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі товарного сільськогосподарського призначення є приватною власністю (арк. спр. 20, 79).
Згідно даних Публічної кадастрової карти України земельна ділянка кадастровий номер 4424085500:03:003:0047 перебуває у приватній власності, цільове призначення «01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» (https://map.land.gov. ua/?cc=4272343.53599429,6355898.95624129&z=16&l=kadastr&bl=ortho10k_all).
17 жовтня 2019 року Петрівською сільською радою Сватівського району Луганської області на п'ятдесятій черговій сесії сьомого скликання прийнято рішення № 50/14 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) власнику сертифікату ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Петрівській сільській раді Сватівського району Луганської області (ділянка № НОМЕР_1 )» (арк. спр. 13, 66).
Пунктом 1 вказаного рішення затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) власнику сертифікату гр. ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області (ділянка НОМЕР_1).
Пунктом 2 рішення передано у власність земельну ділянку, площа якої уточнена при геодезичній зйомці гр. ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,3133 га (рілля) кадастровий номер 4424085500:03:003:0047.
На підставі заяви ОСОБА_2 від 18 грудня 2019 року державний реєстратор прав на нерухоме майно прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на підставі пункту 3 частини першої статті 24, пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», частини п'ятої статті 22 Земельного кодексу України відмовив у державній реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4424085500:03:003:0047 (арк. спр. 23).
Відповідно до листа Управління Державної міграційної служби України в Луганській області № 4401.3.2-1078/44.1-20 від 22 січня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Російської Федерації, з питань оформлення набуття громадянства України, документування паспортом громадянина України не звертався (арк. спр. 26).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 143 Конституції України та статті 1 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі - ЗК України) встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», від 05 червня 2003 року №899-IV (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 899-IV), визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).
За приписами статті 1 Закону № 899-IV право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Відповідно до статті 2 Закону № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до пункту 2, 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам, і організаціям», право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними. Установити, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.
Судом встановлено, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 має право на земельну ділянку, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Петрівське» на підставі сертифікату.
Згідно статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності.
Відповідно до частини першої та третьої статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийняті у межах їхньої компетенції.
Згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належить до виключної компетенції місцевих рад.
Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад в галузі земельних відносин віднесено розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок у власність та надання їх у користування.
До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (статті 18 ЗК України).
Згідно з статтею 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Відповідно до статті 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням її місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.
Частиною першою статті 78 ЗК України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Враховуючи вимоги частини третьої статті 374 Цивільного кодексу України (далі ЦК), іноземці можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) у випадках, встановлених законом.
Згідно з підпунктами «б» та «д» частини першої статті 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право, зокрема: самостійно господарювати на землі.
Водночас, частини першої та другої статті 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов'язані: а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки власників земельних ділянок.
Стаття 81 ЗК України встановлює вичерпні підстави набуття права власності не землю.
Так, згідно з пунктом «ґ» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Частиною другою статті 81 ЗК України встановлено, що іноземні громадяни можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належить їм на праві приватної власності.
У відповідності до частини четвертої статті 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Відповідно до п. «а» та «б» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування лише громадянам та сільськогосподарським підприємствам.
Відповідно до частини п'ятої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність лише іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
З аналізу наведених норм слідує, що ЗК України не виключає, а обмежує право власності іноземців на землі сільськогосподарського призначення в Україні шляхом надання можливості отримання їх в порядку спадкування та необхідності їх відчуження протягом року.
Враховуючи викладене та той факт, що оскільки ОСОБА_1 на час звернення ОСОБА_2 (10 жовтня 2019 року) в його інтересах з заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) мав іноземне громадянство, Петрівською сільською радою Сватівського району Луганської області протиправно, в порушення норм Земельного кодексу України, прийнято рішення від 17 жовтня 2019 року №50/14 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) власнику сертифікату гр. ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва яка за даними державного земельного кадастру враховується в Петрівській сільській раді Сватівського району Луганської області (ділянка № НОМЕР_1 )».
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову та визнання протиправним та скасування рішення Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області від 17 жовтня 2019 року №50/14 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) власнику сертифікату гр. ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва яка за даними державного земельного кадастру враховується в Петрівській сільській раді Сватівського району Луганської області (ділянка № НОМЕР_1 )».
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
З викладеного слідує, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору відносяться на рахунок суб'єкта владних повноважень. Такий вид судових витрат, як судовий збір, поверненню позивачу - суб'єкту владних повноважень, не підлягає.
Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою.
Оскільки виконувач обов'язків керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області у вказаній справі є суб'єктом владних повноважень, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 205, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов виконувача обов'язків керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області до Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області від 17 жовтня 2019 року № 50/14 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) власнику сертифікату гр. ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва яка за даними державного земельного кадастру враховується в Петрівській сільській раді Сватівського району Луганської області (ділянка № НОМЕР_1 )».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, але не менше строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щодо запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя Т.В. Смішлива