Іменем України
13 травня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1041/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про зарахування трудового стажу для призначення пенсії,
10 березня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування до стажу роботи позивачу, який дає право на пенсію за віком, періоду роботи з 10.11.1980 по 22.01.1988 в Ворошиловградському АТП-10928, та з 29.01.1988 по 20.12.1993 у філії Луганського обласного відділення «Луганськтурист» АТ «Укрпрофтур» - АТП «Турист».
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу, до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком період роботи з 10.11.1980 по 22.01.1988 в Ворошиловградському АТП-10928 та з 29.01.1988 по 20.12.1993 у філії Луганського обласного відділення «Луганськтурист» АТ «Укрпрофтур» - АТП «Турист».
Ухвалою від 12.03.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Запропонувати позивачу протягом п'яти календарних днів з дня отримання даної ухвали надати до суду належним чином оформлений адміністративний позов, відповідно до пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України, в якому конкретизувати позовні вимоги шляхом визначення належних позивача та відповідача у справі.
На виконання вимог ухвали суду 19.03.2020 позивачем надано уточнений позов
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 12.12.2019 звернувся до Відповідача з заявою про призначення пенсії.
Згідно рішення Відповідача від 27.12.2019 № 10762/03-23 в призначенні пенсії відмовлено у зв'язку з тим, що Відповідачем не враховано до загального стажу періоди роботи Позивача з 10.11.1980 по 22.01.1988 в Ворощиловградському АТП-10928 та з 29.01.1988 по 20.12.1993, в філії Луганського обласного відділення «Луганськтурист» АТ «Укрпрофтур» - АТП «Турист», у зв'язку з тим, що печатки, якими завірені записи в трудовій книжці про звільнення з роботи, не відповідають назвам при останньому перейменуванні підприємств.
На цей час підприємства де працював Позивач знаходяться на тимчасово окупованій території України, тому для підтвердження стажу роботи позивач був вимушений отримати уточнюючі довідки в державних органах так званої «ЛНР», які надав Відповідачу.
Відповідно до листа Відповідача від 26.02.2020 № 29\С-5, вказані довідки не прийняті до уваги для зарахування трудового стажу для нарахування пенсії.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо відмови в зарахуванні до загального стажу вказаних періодів протиправною.
Ухвалою суду від 24.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (арк. спр. 36-37).
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що подав відзив на позовну заяву (арк. спр. 47-49), в якому зазначив, що позивач 12.12.2019 звернувся за призначенням пенсії за віком згідно ст. 26-28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно наданих документів позивач має загальний стаж 16 років 4 місяці 1 день, що недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону. Не враховано до загального стажу періоди роботи: з 10.11.1980 по 22.01.1988, та з 29.01.1988 по 20.12.1993 у зв'язку з тим, що печатки, якими завірені записи в трудовій книжці про звільнення з роботи, не відповідають назвам при останньому перейменуванні підприємств. Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу в призначенні пенсії позивачу станом на 12.12.2019 було відмовлено.
Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними.
Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглянути справу без його участі (а.с. 2).
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 45), причини неприбуття суду не повідомив.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
З копії паспорта громадянина України, картки фізичної особи-платника податків та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (арк. спр. 4-5, 6, 7).
Позивач 12.12.2019 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, що підтверджено копією цієї заяви (арк. спр. 54).
До заяви були додані наступні документи: паспорт НОМЕР_2 від 02.02.2000; трудова книжка б/н від 20.07.1976; вкладиш до трудової книжки НОМЕР_3 від 03.10.2000; картка платника податків від 06.12.2019; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11.12.2019 № 905-5000244579; атестат № НОМЕР_5 від 19.07.1976; військовий квиток НОМЕР_4 від 14.11.1977; заява про виплату пенсії або грошової допомоги від 11.12.2019 (а.с. 55).
Згідно із записами у трудовій книжці (а. с. 14-25) позивач, зокрема, за спірний період:
- з 10.11.1980 - прийнятий водієм 3-го класу до Ворошиловградського ПТП-12125;
- з 01.08.1981 - присвоєна кваліфікація водія 2го класу;
- з 21.05.1986 - АТП-12125 перейменовано в АТП-30928;
- з 01.09.1986 - присвоєна я кваліфікація водія 1го класу;
- з 12.01.1988 - Ворошиловградське АТП-30928 перейменоване в АТП-10928;
- з 22.01.1988 - звільнений з роботи за власним бажанням;
- з 29.01.1988 - прийнятий водієм 1го класу до Ворошиловградської автобази «Турист»;
- з 20.12.1991 - автобаза «Турист» ТЕВО «Луганськтурист» реорганізована в філіал Луганського обласного відділення «Луганськтурист» АТ «Укрпрофтур» - АТП «Турист»;
- з 20.12.1993 - звільнений за власним бажанням.
Рішенням відповідача від 27.12.2019 № 10762/03-23 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.ст. 26-28 Закону № 1058-ІУ. Прийняте рішення обґрунтовано відсутністю необхідного страхового стажу в призначенні пенсії позивачу станом на 12.12.2019, оскільки не враховано до загального стажу періоди роботи: з 10.11.1980 по 22.01.1988, та з 29.01.1988 по 20.12.1993 у зв'язку з тим, що печатки, якими завірені записи в трудовій книжці про звільнення з роботи, не відповідають назвам при останньому перейменуванні підприємств. (а.с. 8).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.
Стаття 46 Конституції України проголошує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій (далі - Закон № 1788).
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положенням частини першої статті 9 Закону № 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 4 Закону № 1058 зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частинами першою, другою та четвертою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.
При цьому даний порядок підтвердження трудового стажу є обов'язковим в разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу, але в трудовій книжці позивача є необхідні записи за спірний період, які завірені печаткою підприємства. Даний порядок не вимагає будь-який інших підтверджень.
Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 надання уточнюючих довідок передбачено лише у випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу.
Копія трудової книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах. Вищенаведені записи трудової книжки про роботу позивача за вищевказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день.
Головним документом, який підтверджує стаж та характер роботи є трудова книжка, з якої можливо встановити, що позивач має необхідний стаж.
Щодо посилань відповідача на те, що, печатки, якими завірені записи в трудовій книжці про звільнення з роботи, не відповідають назвам при останньому перейменуванні підприємств , судом відхиляються з огляду на наступне.
Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом Міністерства праці України N 58 від 29.07.1993, передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, обов'язок з належного оформлення трудової книжки законом покладено на страхувальника.
Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періодів роботи до страхового стажу за порушення, вчинені підприємствами, на яких він працював.
Суд зазначає, що внаслідок неналежного виконання обов'язку з оформлення трудової книжки позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи періоди з 10.11.1980 по 22.01.1988 в Ворошиловградському АТП-10928, та з 29.01.1988 по 20.12.1993 у філії Луганського обласного відділення «Луганськтурист» АТ «Укрпрофтур» - АТП «Турист», що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Таким чином, Управлінням Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області не доведено правомірність прийняття свого рішення щодо відмови в зарахуванні до трудового стажу деяких періодів роботи, у зв'язку з чим, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та необхідністю задоволення позову.
Таким чином, відповідачем необгрунтовано відмовив в зараховуванні до стажу періоди роботи позивача з 10.11.1980 по 22.01.1988 в Ворошиловградському АТП-10928, та з 29.01.1988 по 20.12.1993 у філії Луганського обласного відділення «Луганськтурист» АТ «Укрпрофтур» - АТП «Турист».
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок винесення відповідачем протиправного рішення, тому ефективним та достатнім способом захисту є визнання протиправним та скасувати рішення відповідача від 20.12.2019 про відмову позивачу в призначенні пенсії згідно ст. 26 - 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком, період роботи з 10.11.1980 по 22.01.1988 в Ворошиловградському АТП-10928 та з 29.01.1988 по 20.12.1993 у філії Луганського обласного відділення «Луганськтурист» АТ «Укрпрофтур» - АТП «Турист», а також зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 12.12.2019 про призначення пенсії за віком.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, суд вважає за судовий збір у розмірі 840,80 грн стягнути на користь позивача з УПФУ в Станично-Луганському районі за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 2, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (код за ЄДРПОУ 21792637, 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця 1 травня, будинок 20) про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 20.12.2019 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно ст. 26 - 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком, період роботи з 10.11.1980 по 22.01.1988 в Ворошиловградському АТП-10928 та з 29.01.1988 по 20.12.1993 у філії Луганського обласного відділення «Луганськтурист» АТ «Укрпрофтур» - АТП «Турист».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.12.2019 про призначення пенсії за віком.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Тихонов