КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
12 травня 2020 року м.Київ №П/320/1260/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Рокитнянського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправною відмову у видачі паспорта та зобов'язання вчинити певні дії,
до Київського окружного адміністративного суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулась ОСОБА_1 з позовом до Рокитнянського РВ ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області, у якому просила суд визнати протиправною відмову відповідача у видачі її сину ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ від 26.06.1992 та зобов'язати оформити та видати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України.
В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що по досягненню 14-ти річного віку її неповнолітнім сином ОСОБА_2 , вона звернулась до Рокитнянського РВ ЦМУДМС в м.Києві та Київській області із заявою щодо оформлення та видачі йому паспорта громадянина України у формі книжечки. Листом від 16.09.2019 №33/1387 відповідач відмовив у видачі такого документу з посиланням на норми чинного законодавства, які не передбачають видачу паспорта громадянину України за відсутності безконтактного електронного носія. Позивачка, вважаючи таку відмову протиправною, оскаржила її у судовому порядку.
Ухвалою суду від 23.03.2020 було відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі без проведення судового засідання та виклику учасників справи для участі у ньому.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення заявлених вимог та пояснив, що положеннями частини четвертої статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302, паспорт громадянина України виготовляється виключно у вигляді картки, що містить безконтактний електронний носій. Крім того, відповідач звернув увагу суду, що позивачка у своїй зазначає, що її син мав би отримати паспорт у 2019 році по досягненню 14 років, проте обставини викладені у зразковій справі № 806/3265/17, на яку вона посилається, не стосується випадку відмови у видачі паспорту громадянина України у формі книжечки особі до досягнення нею 16 річного віку.
Відповідно до п. 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, паспорт громадянина України видається особі лише після досягнення нею 16-річного віку. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що позов є передчасним та не підлягає задоволенню.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне:
судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 від 27.04.2005, виданого 27.04.2005 відділом РАЦС Рокитнянського районного управління юстиції Київської області (а.с. 28).
25.06.2019, ОСОБА_1 в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернулась до Рокитнянського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області із заявою про видачу ОСОБА_2 , у зв'язку з досягненням ним 14-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки згідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (52-54).
Листом від 16.07.2019 за №33/1387, відповідач повідомив ОСОБА_1 , що підстави для оформлення та видачі її сину ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки на підставі Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, відсутні, оскільки на даний час згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України" від 25.03.2015 № 302 паспорт виготовляється лише у формі пластикової картки, що містить безконтактний електронний носій (а.с. 55-56).
З листа відповідача від 22.04.2020 за вих.№ 80.3242-141/80.3242.1-20 судом встановлено, що позивачка, яка діє в інтересах свого неповнолітнього сина, зверталася до відповідача з заявою про видачу йому паспорту у формі книжечки лише один раз- 25.06.2019, а відповідь надавалась їй за вих.№ 33/1387 від 16.07.2019.
Тому, суд не приймає у якості доказу копію відповіді відповідача за № 33/1387 від дані про існування такого документу відсутні, а поданий лист має ознаки підробки.
Не погоджуючись з відповіддю реєстраційного органу, позивачка звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:
з матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулася до суду з даним позовом, вважаючи, що відповідач порушив право її неповнолітнього сина на оформлення паспорта громадянина України у паперовому вигляді, з приводу чого суд зазначає наступне:
статтею 5 Закону України від 18.01.2001 № 2235-III "Про громадянство України" встановлено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Законом України від 20.11.2012 № 5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5, 6 статті 14 Закону 5492-VI, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.
Приписами ч. 1 ст. 13 Закону №5492-VI визначено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення зокрема, поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься паспорт громадянина України.
Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Водночас, в ч. 4 ст. 13 Закону №5492-VI особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб'єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Таким чином, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Частинами 2 - 4 ст. 21 Закону №5492-VI закріплено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб'єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону (ч. 5 ст. 21 Закону №5492-VI).
При цьому, згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 21 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" було затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII.
Згідно з п. 2-3 Порядку №302 паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
За приписами п. 7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються, зокрема, особі, яка досягла 14-річного віку на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Водночас, ОСОБА_1 , звертаючись до відповідача із заявою, просила видати її неповнолітньому ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Оскільки позивачка наполягала видати її неповнолітній дитині паспорт лише паперовому вигляді, суд застосовує норми постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон".
Згідно з п. 1 Положення №2503-ХІІ паспорт громадянина України є документом, посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Відповідно до п. 3 Положення №2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта (п. 5 Положення №2503-XII).
Пунктом 2 Положення №2503-ХІІ визначено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства після досягнення 16-річного віку.
Крім того, відповідно до п. 13 Положенням №2503-ХІІ для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що право на оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ виникає у особи після досягнення нею 16-річного віку, за умови її особистого звернення з відповідною заявою за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України.
Разом з тим судом безспірно встановлено та підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про народження неповнолітнього ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 27.04.2005 (а.с.28), що станом як на день звернення до відповідача із заявою про видачу йому паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ, так і на день звернення з даним позовом до суду, йому виповнилось лише 14 років.
Положенням №2503-ХІІ визначено, що паспорт громадянина України у формі книжечки видається кожному громадянинові України після досягнення 16-річного віку.
З огляду на зазначене, суд вважає, що звернення до відповідача щодо видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ є передчасним, а тому у відповідача в даному випадку відсутні законні підстави для видачі такого паспорта.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що незважаючи на бажання особи оформити паспорт громадянина України у вигляді книжечки чи у вигляді картки, порядок оформлення паспорта та подачі документів являється єдиним: 1) особа звертається до територіального органу ДМС самостійно; 2) подає особисто заяву-анкету за встановленою формою; 3) надає необхідний повний пакет документів.
Дослідивши під час розгляду справи копію заяви від 25.06.2019 про видачу ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ суд встановив, що зазначена заява складена у довільній формі та не відповідає формі, визначеній законом.
Крім того, заява подана позивачкою ОСОБА_1 , а не особисто неповнолітнім ОСОБА_2 ; до заяви не були додані документи, передбачені Положенням №2503-ХІІ.
Все вищезазначене свідчить на користь висновку, що при зверненні до Рокитнянського РВ ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області із заявою про видачу ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки вимоги Положення № 2503-ХІІ дотриманні не були.
Оскільки ОСОБА_2 особисто не звертався та не подав усіх встановлених законом документів, необхідних для оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі книжечки та, ураховуючи, що на момент подачі ОСОБА_1 заяви про видачу ОСОБА_2 паспорта громадянина України у паперовому вигляді таке звернення було передчасним, бо останній не досяг 16-річного віку, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо відмови у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянин України у формі книжечки.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає, що положення певного акту впливають на його правове становище.
Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи дійсно щодо особи має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем.
При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2,6 КАС України.
Тобто, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси позивача.
Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі №800/134/15 та постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №820/3327/16.
Враховуючи те, що неповнолітній ОСОБА_2 не досяг 16-річного віку та особисто не звертався до Рокитнянського РВ ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області із заявою про отримання паспорта громадянина України у формі книжечки, суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог та відсутність порушеного права неповнолітнього з боку відповідача.
Щодо посилання позивачки на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, суд зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 за позовом ОСОБА_4 до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID -картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду також зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон України від 14 липня 2016 року №1474-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України, яким внесено зміни до Закону №5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. Наразі діє два нормативних акти: Положення про паспорт №2503-XII і Постанова №302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов'язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов'язані отримувати новий паспорт у формі ID -картки, який має обмежувальний термін 10 років (частина третя статті 21 Закону №5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві.
Суд наголошує на тому, що обставини справи у даній справі та у зразковій справі №806/3265/17 не є ідентичними, оскільки у зразковій справі вони не стосувалися випадку відмови територіального органу Державної міграційної служби у видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки до досягнення особою 16-річного віку.
У зв'язку з цим, суд не приймає до уваги посилання законних представників позивача на вказане судове рішення.
Згідно з приписами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено правомірність відмови позивачу у видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, а тому, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки задоволенню не підлягають.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач, з урахуванням висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17, не позбавлений права отримати паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII. Однак, реалізувати таке право позивач може тільки після досягнення 16-річного віку та за умови дотримання вимог Постанови № 2503-ХІІ, а саме звернувшись до органу міграційної служби з відповідною заявою та долучивши до неї всі необхідні документи.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП - відсутній, паспорт серії НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - відсутній, АДРЕСА_1 ) до Рокитнянського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м.Києві та Київській області (ЄДРПОУ - 42552598, смт.Рокитне, Київської області, вул.Заводська, 3) про визнання відмову протиправною та зобов'язання оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Брагіна О.Є.