12 травня 2020 року № 320/5055/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у письмовому провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якій просить суд:
-визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України Київської області, від 11.07.2019 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дати досягнення 50 річного віку, а саме з 21.08.2014;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Київської області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дати досягнення 50 річного віку, а саме з 21.08.2014;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Київської області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на день подачі позову, пенсія, як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, позивачу не нарахована та не виплачена, незважаючи на скасування рішення комісії №187 від 29.09.2016 в частині, визнання безпідставною видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 позивачу, що саме стало підставою для відмови у призначенні пенсії та підтвердження мені статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 робота у зоні відчуження у 1 половині 1986 року. Відповідач протягом уже п'яти років порушує конституційні гарантовані державою права позивача.
Ухвалою суду від 23 вересня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що управління діяло відповідно до норм чинного законодавства та роз'яснило позивачу норми права щодо реалізації ним можливостей для призначення пенсії. Зазначає, що позивачем не вжито жодних дій з метою реалізації свого права. Стверджує, що рішення про відмову у призначенні пенсії не виносилось дана позовна не підлягає задоволенню. Також стверджує, що позивач щодо виконання рішення суду повинен був звернутися до органів виконавчої служби з відповідним виконавчим листом.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив в якій останній зазначив, що всі заперечення відповідача зводяться до маніпулювання фактами та формальних відписок, без жодної конкретизації правомірності їхніх дій. Підстави обраного способу захисту викладені позивачем у позовній заяві і ще раз підтверджуються самим відповідачем, який знову зазначає про необхідність повторного звернення, а також можливості отримання рішення про відмову у призначенні пенсії.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії і маю право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 10 років.
По досягненню 50 років, а саме 08.10.2014, позивач звернувся до Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області, із заявою, в якій просив призначити йому пенсію зі зниженням пенсійного віку на 10 років як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, додавши до заяви документи, необхідні для призначення пенсії, на підставі ст. 55 Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом УПФУ в м. Василькові та Васильківському районі Київської області від 09.01.2015 № 101/04 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з посиланням на те, що йому не надано довідки за формою 122 та первинних документів, які підтверджують участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження. Позивачу було відмовлено, оскільки, на думку працівників ПФУ, документи, що підтверджують цей факт є підробленими і такими, що не підтверджують факту виконання ним робіт по ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а відповідно і статусу ліквідатора.
Не погодившись з даною відмовою, позивач звернувся до суду з позовом, де просив визнати протиправними дії щодо винесення рішення від 09.01.2015 N9101/04 про відмову в призначенні йому пенсії згідно вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; визнати протиправним та скасувати рішення від 09.01.2015 N9101/04 про відмову в призначенні пенсії згідно вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; визнати протиправною бездіяльність щодо не призначення мені, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, пенсії згідно вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати вжити невідкладних заходів та прийняти рішення щодо призначення та виплати йому пенсії згідно вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Дані позовні вимоги були предметом розгляду справи N9362/5769/15-8.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення від 09.01.2015 за № 101/04 управління Пенсійного фонду України в м. Василькові та Васильківському районі Київської області про відмову у призначенні позивачу пенсії згідно вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язано Васильківське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву від 08.10.2014 № 316/3680 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду. При розгляді даної справи судом встановлено наступні факти:
Так, «З 26.04.1986 по 05.05.1986 позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та був зайнятий на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії, що підтверджується довідкою №18 від 05.05.1986. виданої директором Чорнобильського районного міжколгоспного Виробничого Інкубаторно-птахівничого підприємства та довідкою №25 від 15.10.1992, виданою МП «Вікторія». Зазначені документи належним чином підтверджують період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та підтверджують право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
«Посилання Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області на лист директора МП «Вікторія» від 25.12.2014 №2778/4 про те, що довідка від 15.10.1992 №25 була видана помилково так як МП «Вікторія» не є правонаступником або зберігачем архіву Чорнобильського районного міжколгоспного Виробничо інкубаторно-птахівничого підприємства колегією суддів не приймаються з огляду на те, що згідно п.3 наказу №20 від 20.10.1986 Київського обласного виробничого об'єднання з птахівництва «Про припинення діяльності Чорнобильського районного міжколгоспного Виробничо інкубаторно-птахівничого підприємства» наказано директору Бородянської міжколгоспної інкубаторної станції прийняти на тимчасове зберігання опечатаний шкаф з архівними документами від Чорнобильського районного міжколгоспного Виробничо інкубаторно-птахівничого підприємства. Відповідно до рішення від 27.12.1990 №165 виконавчого комітету Бородянської районної ради народних депутатів, було розглянуто та задоволено клопотання Бородянської міжколгоспної інкубаторної станції про створення на її базі МП «Вікторія». З огляду на викладене, на момент видачі довідки від 15.10.1992 №25 архів Чорнобильського районного міжколгоспного Виробничо інкубаторно-птахівничого підприємства перебував на зберіганні МП «Вікторія», а відповідно і видача довідки є правомірною»;
«Крім того, з тексту листа директора МП «Вікторія» від 25.12.2014 N92778/4 вбачається, що підприємство мало на зберіганні документи щодо діяльності Чорнобильського районного міжколгоспного Виробничо інкубаторно-птахівничого підприємства та які були повернуті його керівництву»;
«Дійсність посвідчення позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії не спростована відповідачем та воно не визнавалось недійсним в судовому порядку».
Суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно положень ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і визнав протиправним та скасував рішення управління Пенсійного фонду України в м. Василькові та Васильківському районі Київської області від 09.01.2015 за № 101/04 про відмову у призначенні позивачу пенсії згідно вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У той же час, Васильківське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Київській області замість виконання рішення суду і призначення пенсії, направило позивача документи до Київської обласної державної адміністрації для підтвердження статусу позивача в якості учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки довідка від 15.10.1992 про роботу в зоні відчуження, яка видана МП «Вікторія», управлінням пенсійного фонду не приймається до уваги з огляду на те, що згідно трудової книжки позивач в останньому не працював та відсутні документи про те, що МП «Вікторія» є правонаступником або зберігачем архіву Чорнобильського районного міжколгоспного Виробничо інкубаторно-птахівничого підприємства, де позивач працював на посаді водія в період з 27.02.1986 по 09.07.1986 згідно трудової книжки.
Київська обласна державна адміністрація передала документи позивача на розгляд Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986.
29.09.2016 комісія своїм протоколом №187 від 29.09.2016 відмовила позивачу у підтверджені статусу ліквідатора.
Дізнавшись у листопаді 2017 про прийняте рішення позивач звернувся з позовною заявою до Окружного адміністративного суду м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом №187 від 29.09.2016.
Рішенням суду у справі №826/7543/18 від 21.12.2018, яке набрало законної сили 21.01.2019, адміністративний позов до Комісії по вирішенню спірних питань що до визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження в 1986 році Київської обласної державної адміністрації про вигнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом №187 від 29 вересня 2016 року в частині, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження в 1986 році Київської обласної державної адміністрації, оформлене протоколом № 187 від 29 вересня 2016 року в частині відмови у підтвердженні ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та визнання безпідставною видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 серії НОМЕР_1 від 29 грудня 1998 року; зобов'язано Комісію по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження в 1986 році Київської обласної державної адміністрації повторно розглянути питання підтвердження, позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та поновлення посвідчення категорії 2 від 29 грудня 1998 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
Після отримання повного тексту рішення у справі №826/7543/18, позивач звернувся з листом до Комісії Київської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, та щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї з вимогою виконати рішення суду та скликати засіданнях Комісії.
На засіданні комісії 24.05.2019 було прийнято рішення про підтвердження позивачу статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2.
В подальшому позивач 18.06.2019 знову звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Київської області, з заявою про призначення пенсії з 21.08.2014, а саме з дати досягнення 50 річного віку.
Позивач отримав лист від 11.07.2019 №52/102-11, де йому запропоновано подати до управління нову заяву та пакет документів для винесення рішення про призначення пенсії (відмову у призначенні пенсії), серед яких: паспорт, ідентифікаційний код, трудова книжка, довідка про заробітну плату за 5 років підряд до 01.07.2000 (за бажанням), довідка про перейменування організації, якщо таке мало місце, військовий квиток, довідка за формою 122 про періоди участі в ліквідації на Чорнобильській АЕС, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, диплом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за: пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з Чорнобильською катастрофою; матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім'ї у зв'язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.
Стаття 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшення пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення, зокрема, чоловіками 60 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
Відповідно до абз. 1 частини першої статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали па територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсійний вік зменшується на 10 років.
Зазначеній категорії осіб, згідно зі ст. 65 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» за поданням районних державних адміністрацій Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС України, Радою Міністрів АРК, державними адміністраціями областей, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями видаються посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».
Дані посвідчення є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими зазначеним Законом.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймав рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (Стаття 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»)
З матеріалів справи встановлено, що позивач має посвідчення ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 2 категорії осіб постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в 1986 року брав участь в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Суд бере до уваги, що Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 та Рішенням суду у справі №826/7543/18 від 21.12.2018, встановлено факти, що: «з 26.04.1986 по 05.05.1986 позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та був зайнятий на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії, що підтверджується довідкою №18 від 05.05.1986. виданої директором Чорнобильського районного міжколгоспного Виробничого Інкубаторно-птахівничого підприємства та довідкою №25 від 15.10.1992, виданою МП «Вікторія». Зазначені документи належним чином підтверджують період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та підтверджують право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
«дійсність посвідчення позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії не спростована відповідачем та воно не визнавалось недійсним в судовому порядку»;
«суди дійшли висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно положень ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і визнав протиправним та скасував рішення управління Пенсійного фонду України в м. Василькові та Васильківському районі Київської області від 09.01.2015 за № 101/04 про відмову у призначенні мені пенсії згідно вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»».
Таким чином рішення Головного управління Пенсійного фонду України Київської області, від 11.07.2019 про відмову позивачу у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є протиправним.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України Київської області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дати досягнення 50 річного віку, а саме з 21.08.2014, то суд зазначає наступне.
Позивач просить суд призначити пенсію із зниженням пенсійного віку з дати досягнення 50 річного віку, а саме з 21.08.2014.
Статтею 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Судом досліджено заяву позивача, з якої вбачається, що датою досягнення пенсійного віку зазначено 21.08.2014. Даний факт відповідачем не заперечується.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта,
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Враховуючи дії відповідача та оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним рішення, яке передбачено законодавством, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дати досягнення 50 річного віку, а саме з 21.08.2014.
Суд не погоджується з твердження відповідача, що рішення про відмову у призначенні пенсії не виносилось, а позивач щодо виконання рішення суду повинен був звернутися до органів виконавчої служби з відповідним виконавчим листом, оскільки в оскаржуваному листі-рішенні від 11.07.2019 №52/102-11 відповідачем спочатку запропоновано позивачу подати до пенсійного фонду нову заяву та пакет документів для винесення рішення про признання пенсії та зазначено, що підстав для прийняття рішення про призначення позивачу пенсії відсутні.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв'язку з чим позов слід задовольнити.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З наведеного слідує, що повноваження адміністративного суду накладати на суб'єкта владних повноважень зобов'язання подати звіт про виконання рішення суду є правом суду, а не його обов'язком, реалізація якого можлива у випадку доведення позивачем або встановлення судом під час розгляду справи, що за відсутності такого контролю рішення суду залишиться не виконаним, чи для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Будь-яких пояснень на обґрунтування необхідності покладення на відповідача додаткового обов'язку під час виконання судового рішення позивач у позовній заяві не зазначив. У свою чергу судом під час розгляду справи обставин, які б вимагали встановлення судового контролю, не встановлено.
З урахуванням викладеного вимоги позивача про встановлення судового контролю задоволенню не підлягають.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 10 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України Київської області, від 11.07.2019 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Київської області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дати досягнення 50 річного віку, а саме з 21.08.2014.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені цим рішенням, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя Лиска І.Г.