12 травня 2020 року Справа № 280/893/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в особі Управління обслуговування громадян Шевченківського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісний центр) (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25А, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі- позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в особі Управління обслуговування громадян Шевченківського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісний центр) (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в особі Управління обслуговування громадян Шевченківського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісний центр) про відмову у призначенні пенсії в порядку ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» неправомірними та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в особі Управління обслуговування громадян Шевченківського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісний центр) призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня подання заяви про призначення пенсії за віком, з 16.12.2019.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в грудні 2019 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, у січні 2020 року позивача було повідомлено про неможливість призначення пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідно страхового стажу (25 років 10місяців 25 днів). При цьому до страхового стажу не враховано період роботи з 15.03.1982 по 20.04.1982 на копальні Дамбуки об'єднання «Амурзолото», оскільки в наказі про звільнення міститься виправлення. Зазначає, що надати підтверджуючі документи за вказаний період позивач можливості не має, оскільки запити, які були ним направлені залишилися без відповіді. Вважає, що на працівника не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач позов не визнав, надавши свій письмовий відзив від 10 березня 2020 року вх. № 11282. Зазначає, що у відповідача відсутні правові підстави зарахувати до страхового стажу період роботи з 15.03.1982 по 20.04.1982 на копальні Дамбуки об'єднання «Амурзолото», оскільки в наказі на звільнення міститься виправлення. Згідно наданих позивачем документів та заяви від 16.12.2019 страховий стаж складає 25 років 10 місяців 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім того зауважує, що позивачу призначено пенсію за віком з 28.02.2020 та враховано спірний період на підставі довідки №14-10 від 03.02.2020. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у позові.
Ухвалою суду від 17.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 12.03.2020 без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
16.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в особі Управління обслуговування громадян Шевченківського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісний центр) із заявою про призначення пенсії за віком.
Повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в особі Управління обслуговування громадян Шевченківського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісний центр) від 23.01.2020 за вих.№ 179/02.8 поінформовано ОСОБА_1 проте, що прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком. Зазначено, що згідно наданих позивачем документів та заяви від 16.12.2019 страховий стаж ОСОБА_1 складає 25 років 10 місяців 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До страхового стажу не враховано період роботи з 15.03.1982 по 20.04.1982 на копальні Дамбуки об'єднання «Амурзолото», оскільки в наказі на звільнення міститься виправлення.
Не погоджуючись з такими діями відповідача та з вимогою вчинити певні дії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, регулюється Законом України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Статтею 5 Закону № 1058 передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до абз.1, 2 ст. 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Суд зауважує, що згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч. 4 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" до страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (до 01.01.2001 року), а також періоди, починаючи з 1 січня 2016 року, протягом яких особа не підлягала страхуванню за цим Законом, але нею або роботодавцем за неї сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.
Частиною першою статті 48 Кодексу законів про працю України визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За правилами п.п.1.1 п.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (чинної на момент заведення трудової книжки на позивача) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Крім того, у п.3 Порядку зазначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Відмовляючи у призначенні пенсії відповідач послався на наявність виправлень у наказі на звільнення.
Дослідивши трудову книжку позивача судом встановлено, що згідно запису № 11 від 15.03.1982 ОСОБА_1 прийнятий машиністом бульдозера в старательну артель «Восток-1» (наказ № 19 від 29.03.1982).
Згідно запису № 12 від 20.04.1982 позивач звільнений за ст. 38 КЗпП РСФСР (за власним бажанням) (наказ 29 від 13.05.1982). При цьому, перед номером наказу 29 стоїть 13 закреслене двома рисками.
Тобто, у реквізитах наказу про звільнення ОСОБА_1 зроблене виправлення номера такого наказу.
В той же час, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року по справі № 490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
У постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Також, у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 вказано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права.
Така правова позиція Верховного Суду відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
При цьому суд відхиляє покликання відповідача на необхідність надання позивачем уточнюючих довідок, оскільки така виникає лише при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Враховуючи проаналізовані норми законодавства та висновки Верховного Суду, суд доходить висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в особі Управління обслуговування громадян Шевченківського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісний центр) щодо призначення позивачу пенсії за віком, передбаченої ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» викладену у повідомленні від 23.01.2020 вих. № 179/02.8 та зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
За правилами ч.ч.1-3 ст.44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Щодо дати призначення пенсії,то суд виходить з положень ч. 1 ст. 45 Закону№ 1058,відповідно до якої пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Відтак, позивачу пенсія за віком має бути призначена з 16.12.2019 (дати звернення із заявою).
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на пункт 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком діяв необгрунтовано.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із викладеним, судові витрати на оплату судового збору в розмір 840,80 грн. підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в особі Управління обслуговування громадян Шевченківського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісний центр).
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в особі Управління обслуговування громадян Шевченківського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісний центр) (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25А, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в особі Управління обслуговування громадян Шевченківського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісний центр) у призначенні ОСОБА_1 пенсії в порядку ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», викладену у повідомленні від 23.01.2020 вих. № 179/02.8.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в особі Управління обслуговування громадян Шевченківського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісний центр) призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 16.12.2019.
Стягнути на користь ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в особі Управління обслуговування громадян Шевченківського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісний центр).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 12 травня 2020 року.
Суддя Л.Я. Максименко