ун. № 759/7022/16-ц
пр. № 2/759/57/20
22 квітня 2020 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Гродського П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тимонов Євгеній Ігорович про визнання заповітів недійсними,
у травні 2016 р. позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання недійсним заповіту від 13.12.2012 за реєстраційний №6194, посвідчений державним нотаріусом Двадцять першою Київською державною нотаріальною конторою Зубченко Л.С. та заповіт від 13.04.2015 за реєстраційним №4118, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тимоновим Є.І.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, після смерті якого залишилось спадкове майно, а саме, Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 , квартира АДРЕСА_2 . На момент смерті батько перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який був зареєстрований 10.09.2010. На момент укладення шлюбу батько було 80 років. У позивача з відповідачем склались неприязні відносини, остання ізолювала батька від сина, який вже на той час хворів, переніс інфаркт, операцію на серці, хворів на кардіосклероз. Про смерть батька позивач дізнався у лютому 2016 р. від знайомих, відповідач не повідомила про смерть батька. При зверненні до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, позивачу стало відомо про наявність двох заповітів на користь відповідача. Вказані документи позивач вважає такими, що не відповідали волі батька, оскільки напис і підпис на них значно відрізняються від дійсного підпису спадкодавця, що свідчить про їх підробку, заповіти складені за місцем проживання останнього. Батько неодноразово зазначав про бажання залишити сину квартиру АДРЕСА_1 . У момент вчинення правочину порушено вимоги ч. 3 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання їх недійсними на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Ухвалою судді Морозова М.О. від 14.06.2016 відкрито провадження у справі (т. 1 а.с. 20).
07.07.2016, 05.012017 відповідач подала заперечення, зазначила про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. Твердження позивача про створення нею перешкод у спілкуванні з батьком, не відповідають дійсності. Відносини між батьком та сином мали неприязний характер ще задовго до знайомства з відповідачем, син не надавав батькові матеріальної допомоги, не підтримував його під час хвороби, застосовував до батька фізичну силу, через що останній звертався до суду. Після розлучення батьків, позивач неодноразово вживав заходів позбавлення батька права користування житловою площею, а саме, квартирою №69 . Крім того, між сином та батьком існував судовий спір щодо усунення перешкод у користуванні власністю, вселення у квартиру №69 , стягнення моральної шкоди. Вселившись у вказану квартиру, позивач не брав участі у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території, через що рішенням суду з нього стягнуто на користь батька кошти. Твердження позивача про намір спадкодавця залишити йому Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , є безпідставними та надуманими. Спірні заповіти відповідають волевиявленню ОСОБА_3 , підстави для їх визнання недійсними, відсутні. Особиста неявка заповідача до нотаріуса не свідчить про відсутність волі на укладення правочину. При посвідченні заповіту нотаріусом перевірялась дієздатність ОСОБА_3 , крім того, 16.10.2015 він пройшов психіатричний огляд, протипоказань щодо укладення правочинів, не виявлено. При укладенні заповітів, дотримані вимоги щодо форми їх укладення та посвідчення (т. 1 а.с.58-61, 185-187).
Розпорядженням керівника апарату від 30.09.2016 №381, у зв'язку із закінченням повноважень судді Морозова М.О., по справі призначено повторний автоматизований розподіл судової справи (т. 1 а.с. 171).
Ухвалою суду від 05.10.2016 справу прийнято до провадження судді Ул'яновської О.В. (т. 1 а.с. 173).
Ухвалою суду від 28.09.2019 по справі призначено посмертну судово-почеркознавчу експертизу (т. 1 а.с. 226).
22.01.2018 провадження по справі поновлено для необхідності витребування доказів для проведення експертизи (т. 2 а.с. 108).
Ухвалою суду від 27.02.2018 витребувано медичну документацію ОСОБА_3 , матеріали справи направлено для продовження проведення експертизи, провадження по справі зупинено (т. 2 а.с. 130).
Ухвалою суду від 03.09.2018 провадження по справі поновлено та витребувано оригінали документів (т. 2 а.с. 171).
Ухвалою суду від 04.12.2018 витребувано оригінали документів (т. 2 а.с.187).
28.01.2019 від експертної установи надійшло повідомлення про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи (т. 2 а.с. 194-195).
Ухвалою суду від 25.04.2019 по справі призначено посмертну судово-почеркознавчу експертизу, провадження по справі зупинено (т. 2 а.с. 200-201).
Ухвалою суду від 28.08.2019 провадження по справі поновлено (т. 2 а.с. 232).
Позивач, представник позивача у попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач та представник відповідача у попередньому судовому засіданні проти позовних вимог заперечували з підстав їх необґрунтованості та безпідставності.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тимонов Є.І. в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, 01.09.2016, 02.09.2016 подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, рішення просив прийняти відповідно до вимог чинного законодавства (т. 1 а.с. 151, 158).
Представник третьої особи Головне територіальне управління юстиції у м. Києві у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, 15.02.2017 подав клопотання, просив проводити розгляд справи за їхньої відсутності, рішення ухвалити відповідно до вимог діючого законодавства (т. 1 а.с. 208-209).
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 5).
Відповідно до довідки від 14.12.2015 ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 з 17.03.1962 по день смерті (т. 1 а.с. 41).
За вказаною адресою значиться зареєстрованим також і ОСОБА_1 з 1975 р. (т. 1 а.с. 41).
09.12.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Глушко Л.В. здійснено реєстрацію спадкової справи, спадкодавцем за яким є ОСОБА_3 , номер у спадковому реєстрі 58337632 (т. 1 а.с. 36).
З матеріалів спадкової справи №14/2015 після померлого (т. 1 а.с. 27-56) вбачається, що із заявою про прийняття спадщини звернулись: ОСОБА_2 (заява від 09.12.2015), ОСОБА_1 (заява від 04.02.2016).
ОСОБА_2 є дружиною померлого, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 10.09.2010 (т. 1 а.с. 33). ОСОБА_1 є сином спадкодавця (т. 1 а.с. 53).
До спадкового майна ОСОБА_3 , у тому числі, відноситься квартира АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на спадщину від 12.11.2008 (т. 1 а.с. 42) та Ѕ частини квартири по АДРЕСА_4 , що належала померлому на підставі свідоцтва про право власності (т. 1 а.с. 7).
За життя ОСОБА_3 склав заповіт від 13.12.2012 о 12 год. 50 хв., яким заповів своїй дружині ОСОБА_2 належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_2 . Заповіт посвідчено державним нотаріусом Двадцять першої київської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за №6194. Заповіт підписано ОСОБА_3 та зроблено відмітку, що ним прочитано в голос та підписано (т. 1 а.с. 117-118).
Також 13.03.2015 ОСОБА_4 склав заповіт, яким призначив спадкоємцем належної йому на праві власності Ѕ частини квартири за АДРЕСА_1 ОСОБА_2 Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тімоновим Є.І., зареєстровано в реєстрі за №418. Заповіт підписано ОСОБА_3 та зроблено відмітку, що ним прочитано в голос та підписано о 17год. 30 хв. У зв'язку з похилим віком та хворобою заповідача, заповіт посвідчено за адресою: АДРЕСА_5 (т. 1 а.с. 135, 137).
Відповідно до довідки від 16.10.2015 про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів, протипоказань у ОСОБА_3 не виявлено (т. 1 а.с. 65).
Згідно зі ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі ст.ст. 1233-1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним з визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені ст. 1247 ЦК України, згідно з якою загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.
Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у ч. 3 ст. 203 ЦК України.
Отже, заповіт, як односторонній правочин, підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
Відповідно до змісту наведених норм, дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону, є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.
Вирішуючи вказаний спір та для вирішення питання щодо справжності підпису ОСОБА_3 на оспорюваних заповітах, судом призначено судово-почеркознавчу експертизу.
Відповідно до висновку за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 16.08.2019 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 у графі «підпис» у заповіті від 13.12.2013, 13.04.2015 виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів. Рукописні записи: «цей заповіт прочитаний в голос і особисто підписаний о 12-50», « ОСОБА_3 » у заповіті від 13.12.2012; « ОСОБА_4 » у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій у графі «Підписи осіб (їх представників), у рядку за №6194 виконані ОСОБА_3
Рукописні записи « Заповіт прочитаний мною у голос та підписаний мною особисто о 17-30», « ОСОБА_1 » біля підпису у заповіті від 13.04.2015; « ОСОБА_4 » в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій у графі «Підписи осіб (їх представників), у рядку за №418 виконані ОСОБА_3 під впливом збиваючих факторів природного характеру (до яких могли відноситись старечний вік, хвороби, пов'язані з порушенням письмово-рухових функцій).
Будь-які діагностичні ознаки, які б свідчили про виконання цих підписів у незвичних умовах, відсутні. Збиваючі фактори сильного ступеню природного характеру (зокрема, тяжкий хвороблий стан ОСОБА_3 , стрес, обумовлений психологічним тиском, тощо), на процес письма не впливали (т. 2 а.с. 220-227).
З наведеного вище вбачається, що оспорювані заповіти від 13.12.2013, 13.04.2015 складені з дотримання вимог закону, підписані, прочитані особисто заповідачем ОСОБА_3 , волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі, а тому відсутні правові підстави для визнання правочинів недійсними.
Цивільним законодавством гарантовано власнику на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Посилання позивача на те, що батько мав намір залишити йому свою частину квартири за АДРЕСА_1 , не підтверджується матеріалами справи.
Навпаки, судом встановлено, що відносин між сином та батьком мали напружений, негативний характер досить тривалий період часу, про що свідчать судові рішення, сторонами у яких є останні.
Зокрема, рішенням Української радянської соціалістичної республіки від 22.05.1979 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визнання втратившим право користування житловою площею - кв. АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову щодо поділу житлової площі (т. 1 а.с. 66-70). 06.08.1979 ОСОБА_3 звертався до суду щодо порушення кримінальної справи відносно своїх синів, в тому числі ОСОБА_1 , через неоднарозові побиття, знущання синами над батька, пошкодження його майна (т. 1 а.с. 74-76). Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22.01.2010 зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 82-83). Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13.07.2010 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3 780,72 грн. в якості сплачених останнім витрат на утримання будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 ( т. 1 а.с. 87).
Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, та те, що позивачі не надали достатніх доказів, які б підтвердили позовні вимоги, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним заповіту, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
Згідно ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з повною відмовою в задоволенні позову витрати позивачів по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають і покладаються на них.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 16, 203, 215, 1217-1223, 1233-1235, 1247, 1257 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 353 ЦПК України,-
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тимонов Євгеній Ігорович про визнання заповітів недійсними відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.В Ул'яновська
Повний текст судового рішення складено 04.05.2020.