Справа № 758/14847/18
Категорія 29
26 лютого 2020 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Гальчинській А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (попередня назва - Приватне акціонерне товариство «Страхова компаніяАХА Страхування») про стягнення суми, -
Позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представлені адвокатом Чіп Я.М., звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача ПрАТ «СК «АХА Страхування» на її користь пеню за весь час прострочки виконання зобов'язання в розмірі 10368,38 грн., інфляційні збитки в розмірі 4395,44 грн., 3% річних в розмірі 1082,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3500,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог представник позивачки посилався на те, що 30.09.2016 року о 08-30 год., при з'їзді з вул. Донецьке Шосе в м. Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода за участю, транспортного засобу «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та транспортного засобу «КІА», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивачки. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачу, як власнику пошкодженого транспортного засобу «КІА», д.н.з. НОМЕР_2 була спричинена матеріальна шкода. Вказує, що учасники події, дійшл згоди щодо обставин, причин та умов скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а також вини водія ОСОБА_2 в спричиненні збитку, то учасниками на підставі ч. 2 ст. 32 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було використано право складання спільного повідомлення (Європротоколу) про дорожньо-транспортну пригоду без виклику співробітників ДАІ, яке 10.10.2016 року почивачем було надано до страхової компанії. Листом від 06.01.2017 року відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування з причин того, що за наслідками детального страхового розслідування було встановлено відсутність порушень ПДР України з боку страхувальника водія ОСОБА_2 , та як наслідок відсутність у страховика обов'язку нести цивільно-правову відповідальність за шкоду, що настала в результаті ДТП. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2017 року, яке було частково змінено постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.07.2018 року в частині розподілу судових витрат, позовні вимоги позивачки задоволені та стягнуто з ПрАТ «СК «АХА Страхування» недоплачене страхове відшкодування в розмірі 23588,91 грн. Вважає, що ПрАТ «СК «АХА Страхування» здійснило прострочення зобов'язання з виплати страхового відшкодування позивачу (оскільки саме 06.01.2017р. ПрАТ «СК «АХА Страхування» було повідомлено у виплаті страхового відшкодування) по 18.70.2018р. (день фактичного відшкодування), просить стягнути пеню на підставі п.36.5 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» за 558 днів у розмірі 10368,38 грн., а також на підставі ст.625 ЦК України - 3% річних в сумі 1082,00 грн. та інфляційні витрати в сумі 4395,44 грн., а всього - у розмірі 23588,91 грн.
Провадження у справі відкрито ухвалою від 19.11.2018 р. з призначенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Представником відповідача поданий відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що спір щодо виплати позивачу страхового відшкодування розглядався в судовому порядку та 16.07.2018 року відповідачем було перераховано кошти в розмірі 25228,91 грн. на виконання рішення Амур-Ніжньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11.12.2017 р., яке набрало законної сили 10.07.2018 року. Стверджує, що оскільки спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку, то порушення строків його не було, в зв'язку з чим нема підстав для стягнення пені. Зазначає, що 24.07.2018 року до АТ «СК «АХА Страхування» від представника позивачки надійшла заява про сплату пені за весь час прострочки страхового відшкодування в розмірі 11089,27 грн., на яке листом від 23.08.2018 р. заявникові була надана відповідь. Вважає, що вимоги про стчянення інфляційних збитків та 3% річних є подвійною мірою відповідальності страховика, оскільки відповідальність страховика передбачена п.36.5ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів». Щодо пред'явлення вимог про стягнення з АТ «СК «АХА Страхування» заявлає про сплив строку позовної давності.Вказує, що відносии між АТ «СК «АХА Страхування» та позивачем виникли із зобов'язань по відшкодуванню шкоди, спричиненої забезпеченим транспортним засобом «ВАЗ 21093», д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до умов полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/5009656 від 30.09.2016 року, укладеного з ТОВ «Агроплаза». Оскільки заяву про страхове відшкодування представником позивача було надано до АТ «СК «АХА Страхування» 11.10.2016 року, то строк для прийняття рішення страховиком та виплату страхового відшкодування позивачу за полісом №АК/5009656 від 30.09.2016 року настав 09.01.2017 року, строк позовної давності для стягнення пені - 09.01.2018 року.
Представником позивача подана відповідь на відзив, в якій сторона позивача зазначала, що позовна заява про стягнення страхового відшкодування позивачем була подана до суду 18.05.2017 року, а остаточне рішення в цій справі було ухвалене 10.07.2018 року, тому перебіг позовної давності був перерваний та з набранням рішенням законної сили почав відраховуватись спочатку. Крім того, самостійне виконання відповідачем 16.07.2018 року рішення суду також свідчить про переривання позовної давност вчиненням особою дії, що свідчить про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку.Тому відсутність судового рішення, яким було визнано вимоги позивача обгрунтованими щодо стягнення на його користь страхового відшкодування, унеможливлювали пред'явлення позовних вимог до відповідача про стягнення пені та інфляційних збитків, оскільки ці вимоги є похідними від встановлення факту порушення прав позивача у зв'язку із безпідставною відмовою у виплаті такого страхового відшкодування.
Представником відповідача подані заперечення, в яких посилається на те, що виконання основного зобов'язання не є вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею додаткових вимог щодо стягнення неустойки, пені штрафів тощо.
В червні 2019 р. змінено найменування відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компаніяАХА Страхування» на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» )скорочене найменування - АТ «СК «АРКС»).
Позивач та його представник, будучи у належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилис, представником позивача засобами поштового зв'язку через канцелярію суду подана заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, в якій просив позов задовольнити та ухвалити відповідне рішення.
Представник відповідача до початку судового засідання подав заяву, в якій просив провести судове засідання бе його участі, в позові відмовити в повному обсязі.
Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що30.09.2016 року о 08-30 год. при з'їзді з вул. Донецьке Шосе в м. Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «КІА», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_1 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачу, як власнику пошкодженого транспортного засобу «КІА», д.н.з. НОМЕР_2 , була спричинена матеріальна шкода.
Учасники події, дійшл згоди щодо обставин, причин та умов скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а також вини водія ОСОБА_2 в спричиненні збитку, то учасниками на підставі ч. 2 ст. 32 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було використано право складання спільного повідомлення (Європротоколу) про дорожньо-транспортну пригоду без виклику співробітників ДАІ.
10.10.2016 року представник позивача звернувся до АТ «СК «АХА Страхування» з заявою про виплату страхового відшкодування.
Листом АТ «СК «АХА Страхування» від 06.01.2017р. ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що за наслідками детального страхового розслідування було встановлено відсутність порушень ПДР України з боку водія ОСОБА_2 .
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2017 року у цивільній справі № 199/3367/17за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», третя особа ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування стягнуто з АТ «СК «АХА Страхування» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 23588,91 грн., витрати на проведення експертного дослідження 1000,00 грн., понесені судові витрати по оплаті судового збору 640,00 грн.,а всього - 28228,91 грн.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.07.2018 р. вищевказане рішення суду скасоване частково, а саме: в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн. та відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» витрат на правову допомогу, і загальну суму, стягнуту з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на користь ОСОБА_1 змінити, зменшивши її з 28 228 грн. 91 коп. до 25 228 грн. 91 коп., в іншій частині рішення суду залишити без змін.
18.07.2018р. Страховою компанією «АХА Страхування» на виконання вищевказаного судового рішення було здійснено ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування в розмірі 25 228,91 грн.
Вказані обставини підтверджені письмовими доказами та визнаються обома сторонами.
Позивач просить стягнути пеню на підставі п.36.5 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» та 3% річних і інфляційні втрати - на підставі ст.625 ЦК України, зазначаючи про те, що строк позовної давності для стягнення даних сум стороною позивача не пропущений, оскільки такий строк перервався остаточним судовим рішенням апеляційного суду від 10.07.2018 року. Сторона відповідача зазначає про відсутність правових підстав для стягнення заявлених позивачем сум та, крім цього, що для стягнення сум пені рсплинув строк позовної давності.
Перевіряючи твердження сторін у справі, слід зазначити про таке.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентуються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Так, у статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Наведені норми матеріального закону встановлюють загальні вимоги та правила щодо підстав та порядку здійснення страхових виплат, а так само підстав для відмови або припинення виплати.
Згідно з ч.4 статті 82 обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Судовими рішеннями у цивільній справі № 199/3367/17 встановлено, що в жовтні 2016 р. позивач звернувся до відповідача із необхідними документами про виплату страхового відшкодування, та вказаними рішеннями суд визнав неправомірними дії СК «АХА Страхування», як страховика, з невиплати ОСОБА_1 страхового відшкодування.
Крім того, у пункті 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що позивач має право на отримання з відповідача пені за порушення строків виплати страхового відшкодування за період з 06.01.2017 р. (дата відмови відповідача у виплаті) по 18.07.2018 р. (дата виплати страхового відшкодування).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Отже, грошовим необхідно вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-282цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).
Правилами ч.2 ст. 625 ЦК України визначено, що в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
А відтак, суд не погоджується із запереченнями відповідача про безпідставність вимог позивача про стягнення заявлених ним у позові сум.
Надаючи оцінку наданому позивачем розрахунку заборгованості, судом враховано, що рішення у справі № 199/3367/17, положення пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого граничний строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплати складає 90 днів, суд (взявши до уваги визначені позивачем вимоги до страховика) погоджується з тим, що починаючи здня відмови у виплаті після звернення позивача з необхідними документами про виплату страхового відшкодування у страховика виникло прострочення виконання грошового зобов'язання. Відповідно, суд погоджується з розрахунком періоду, наданим позивачем для обрахунку часу прострочення, починаючи з 01.06.2017 р. по 18.07.2018 р.
Під час оцінки наданого розрахунку суд також врахував, що відповідач не подавав заперечень саме щодо його обґрунтованості та розміру.
Перевіряючи твердження відповідача про сплив строку позовної давності для стягнення пені та подану заяву про застосування позовної давності, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а на підставі ст.258 ч.2 п.1 ЦК України для стягнення пені встановлена спеціальна позовна давність в один рік.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику стане відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що рішенням Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2017 р. у справі № 199/3367/17, яке набрало законної сили 10.07.2018 р. та яким стягнуто страхове відшкодування на користь ОСОБА_1 , перервався строк позовної давності для вимог позивача про стягнення пені за порушення відповідачем строків виплати страхового відшкодування.
Відповідно до ст.264 ЦК України, якою врегульовані питання переривання пербігу позовної давності, визначено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Як вбачається з матеріалів справи, з вищевказаним позов позивач звернулась до суду 12.11.2018 р., а тому суд вважає, що позивачем не пропущений строк для звернення до суду з вимогами про стягнення пені. З вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних збитків позивач звернувся у встановлений законом 3-річний строк.
Суд, перевіривши правильність розрахунку, з урахуванням визначених позивачем позовних вимог, викладених у позовній заяві, вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону, а саме: пеня за період з 06.01.2017 року по 18.07.2018 року (558 днів), що складає 10 368,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 4395,44 грн., 3% річних у розмірі 1082,00 грн. за прострочення виплати страхового відшкодування за період прострочення з 06.01.2017 року по 18.07.2018 року.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов про задоволення позову, оскільки вимоги засновані на законі, є обґрунтованими та доведені в судовому засіданні.
Крім того, позивач просила стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.
Відповідно до ч.1,2 ст 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.1, 2 ст 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до квитанції № 0.0.1103810010.1 від 09.08.2018р. адвокатом Чіп Я.М . прийнято від ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги у розмірі 3500,00 грн..
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 704,80 грн. та понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн., а загалом - 4 204,8 грн.
На підставі викладеного, ст.ст.11, 15, 16, 509, 526, 611, 625 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів», керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 133, 141, 209, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» про стягнення суми - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (адреса місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська,буд. 8; код ЄДРПОУ 20474912) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 ) пеню у розмірі 10 368,38 грн., 3% річних у розмірі 1 082,0 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 395,44 грн., а всього - 15 845,82 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот сорок п'ять грн. 82 коп.).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (адреса місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська,буд. 8; код ЄДРПОУ 20474912) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 4 204,8 грн. (чотири тисячі двісті чотири грн. 80 коп.).
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н. М. Ларіонова