ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
27 липня 2007 р.
Справа № П-16/121
Перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави - в особі
Позивача: Служба автомобільних доріг в Івано-Франківській області.
вул.Петрушевича,1, м.Івано-Франківськ, 76004.
До відповідача: ТзОВ "РІА".
вул. Хоткевича, 65, м.Івано-Франківськ, 76000.
Cуддя Калашник Володимир Олександрович
При секретарі Мисак Руслан Зіновійович
Представники:
Від позивача: Мицько Н. Т. - юрисконсульт, (довіреність №01-ю/267 від 30.05.2007р.)
Від відповідача: Черепюк Н. М. - директор, (паспорт серія СС - №003478 від 13.12.95 р.).
Ярицький Л.І. - юрисконсульт, (довіреність № б/н від 20.07.07р.).
Учасник судового засідання: Коновалюк О.В. - прокурор.
СУТЬ СПРАВИ: заявлено позов про визнання угоди недійсною.
Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи, з»ясувавши її фактичні обставини, суд -
Встановив:
Першим заступником прокурора Івано-Франківської області подана до господарського суду позовна заява в інтересах держави в особі Позивача, Служба автомобільних доріг в Івано-Франківській області до Відповідача, ТзОВ "РІА", про визнання недійсним договору оренди державного майна за № 12 від 01.02.2001р., відповідно до якого, Адміністрацією автомобільних доріг в Івано-Франківській області надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "РІА" нежитлові приміщення корисною площою 254 кв.м, які знаходяться в будинку № 1 по вул.Петрушевича в м.Івано-Франківську.
В позовній заяві прокурор вказує, що зазначений договір був укладений з порушенням норм чинного законодавства України, зокрема, ст.10 Закону України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", ст.8 Закону України "Про цивільну оборону", та положення Декрету Кабінету Міністрів України № 26-92 від 31.12.1992р.
Адміністративний будинок № 1 по вул.Петрушевича в м.Івано-Франківську є власністю служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області.
Згідно з проектною документацією, підвальне приміщення цього будинку відноситься до об"єкту захисної споруди цивільної оборони, що призначалось для укриття працівників вказаної установи від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха, зброї масового пораження, та перебуває на балансі служби автомобільних доріг.
Вказане підвальне приміщення зареєстровано в управлінні з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення в м.Івано-Франківську, як об"єкт укриття за реєстраційним номером 32102.
Однак, 01.02.2001р., начальник адміністрації автомобільних доріг в Івано-Франківській області, діючи всупереч інтересам служби, неналежно виконуючи свої обов"язки, уклав з Відповідачем, ТзОВ "РІА" договір оренди підвального приміщення по вул.Петрушевича, 1 в м.Івано-Франківську, вартістю об"єкта 71 270,00 грн., терміном на 15 років та використанням його під кафе.
Своїми діями, посадова особа служби автомобільних доріг порушила вимоги ст. 8 Закону України "Про цивільну оборону", ст.10 Закону України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", не забезпечивши при цьому працівників установи засобами індивідуального та колективного захисту, до яких відноситься укриття в захисних спорудах.
Положенням Декрету Кабінету Міністрів України № 26-92 від 31.12.1992р., категорично забороняють передачу в оренду об"єктів цивільної оборони, до яких саме відноситься зазначене підвальне приміщення, загальною площою 254 кв.м, яке знаходиться по вул.Петрушевича, 1 в м.Івано-Франківську.
Колишній начальник адміністрації служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області, за укладення оспорюваного договору, був притягнутий до кримінальної відповідальності за неналежне виконання ним своїх посадових обов"язків через несумлінне ставлення до них, що призвело до втрати об"єктом свого призначення через демонтаж спеціального обладнання.
Оскільки, кримінальна справа стосовно посадової особи служби автомобільних доріг була розглянута місцевим судом загальної юрисдикції, прокурор вважає, що рішення у справі має силу преюдиції, а встанолені під час судового засідання факти не потребують повторного дослідження та встановлення.
Оскільки, відповідно до положень ст. 215 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а оспорюваний договір суперечить вимогам чинного законодавства, то відповідно до ст. 215 ЦК України є всі підстави для визнання його недійсним, враховуючи дослідженні обставини у кримінальній справі.
В зв"язку з цим, прокурор та позивач просять суд визнати недійсним договір оренди підвального приміщення, розташованого за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Петрушевича, 1, укладеного 01.02.2001р. між Службою автомобільних доріг в Івано-Франківській області та ТзОВ "РІА".
Представник Позивача та прокурор в судовому засіданні підтримали свої вимоги та просять суд позов задоволити.
Відповідач позовні вимоги не визнав, свої доводи в їх заперечення виклав у відзиві.
Представник Відповідача в судовому засіданні пояснив, що договір оренди державного майна за № 12 був укладений між ТзОВ "РІА" та адміністрацією автомобільних доріг в Івано-Франківській області, 01.02.2001р., та відповідав вимогам чинного на той час законодавства.
Твердження Позивача що те, що підвальне приміщення в будинку №1 по вул.Петрушевича в м.Івано-Франківську, згідно проектної документації є об"єктом цивільної оборони і зареєстроване в управлінні з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення мІвано-Франківська, як об"єкт укриття, не може прийматись судом, оскільки ні прокурором, ні позивачем не подано жодного документа на підтвердження даних обставин.
Крім цього, Відповідач вважає, що прокурором не вірно застосовані норми діючого Цивільного кодексу України, що стосуються визнання правочину недійсним до правовідносин, які виникли до набрання цим кодексом чинності.
Однак, оскаржувані правовідносини виникли 01.02.2001р., на підставі норм передбачених Цивільни кодексом Української РСР (1963р.), а тому при визнанні договору оренди недійсним, потрібно застосовувати підстави та наслідки, передбачені саме цим кодексом.
Позивач також безпідставно посилається, як на доведений факт винних дій колишнього начальника Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області Притулінського С.П., який підписав оспорюваний договір зі сторони орендодавця.
При цьому вказує, що останній діяв всупереч інтересам служби та неналежно виконуючи свої посадові обов"язки.
Відповідач вважає таке твердження Позивача необгрунтованим, оскільки, відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається не винуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Оскільки, Постановою Івано-Франківського міського суду від 22.01.2007р., Притулінський С.П. був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п.4 ст. 6 КПК України, вина у скоєнні ним протиправних дій не доведена вироком суду, а тому рішенням місцевого суду загальної юрисдикції не має сили преюдиції.
В зв"язку з цим, обставини справи, які досліджуються господарським судом в процесі розгляду господарського спору потребують доказування на загальних підставах з наданням відповідних доказів.
Оскільки, з моменту підписання договору оренди державного майна № 12 від 01.02.2001р. минуло понад 6 років, Відповідач просить суд застосувати в даній справі позовну давність та відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки і позивачу і прокурору були відомий факт укладення договору, а тому, якби вони вважали, що їхнє право цим договором порушено, могли звернутись до суду про захист порушеного права у визначений законом строк.
Враховуючи викладені обставини, представник Відповідача просить суд в позові відмовити.
Заслухавши в судовому засіданні доводи представників сторін та думку прокурора, дослідивши обставини у справі і подані ними докази, суд прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову.
При цьому суд керується наступним:
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Договір оренди державного майна № 12, укладений сторонами 01.02.2001р., тобто в період дії Цивільного кодексу УРСР(1963р.), а тору, при розгляді даного спору, суд керується нормами цього Кодексу.
Позивач вважає вказаний договір таким, що не відповідав вимогам чинного законодавства на момент його укладення, а тому просить суд визнати його недійсним.
Статтею 48 ЦК УРСР (1963р.) встановлено, що недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону.
При цьому, Позивач, як на підставу про визнання договору недійсним, посилається на Положення Декрету Кабінету Міністрів України за № 26-92 від 31.12.1999р., яким затверджено перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається.
Згідно п.7 цього переліку, станом на 07.07.1999р., до таких об"єктів належали протирадіаційні споруди.
Прокурор, в позовній заяві посилається на вказаний пункт переліку, який зазнав змін, на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження захисних споруд цивільної оборони", за № 1413-IV від 03.02.2004р.
Відповідно до вказаного закону, пункт 7 Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається (додаток № 2), затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.1992р. № 26-92, викладені у наступній редакції "7. Захисні споруди цивільної оборони.".
Таким чином, на момент укладення спірного договору діяла норма, якою заборонялось надання в оренду приміщень, які відносяться до протирадіаційних споруд.
Позивачем не подано суду належних доказів того, що підвальне приміщення корисною площою 254 кв.м в будинку №1 по вул.Петрушевича в м.Івано-Франківську, відносилось до вказаної категорії споруд.
Долучені до матеріалів справи листи в підтвердження належності зазначеного підвального приміщення до об"єктів цивільної оборони є міжвідомчою перепискою, а тому не може бути прийнята судом в якості доказів в обгрунтування позовних вимог.
Статтею 33 ГПК України визначено, що обов"язок доказування і подання доказів покладається на сторони та інших учасників судового процесу.
Інших доказів в підтвердження позовних вимог, Позивачем не надано.
Що стосується фактичних обставин, досліджених Івано-Франківським міським судом у кримінальній справі по обвинуваченню колишнього начальника адміністрації автомобільних доріг в Івано-Франківській області Притулінського С.П., який в порушення вимог ст.8 Закону України "Про цивільну оборону" і ст. 10 Закону України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", підписав спірний договір оренди, суд вважає, що вони не можуть прийматись судом без належного дослідження, оскільки, відповідно до ст. 35 ГПК України, підставою для визнання цих обставин такими, що не потребують доказування є вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили.
Однак, обвинувального вироку суду у кримінальній справі по обвинуваченню гр.Притулінського С.П. суд не виносив, оскільки постановою Івано-Франківського міського суду у справі № 1-31, провадження у справі закрито на підставі п.4 ст.6 КПК України.
Зазначена постанова суду сили приюдиції не має.
В зв"язку з цим, суд не вважає доведеним факт наявності вини в діях посадової особи служби автомобільних доріг.
Крім цього, позивачем не подано суду належних доказів в підтвердження порушення бувшим начальником служби автомобільних доріг вимог ст. 8 Закону України "Про цивільну оборону" і ст. 10 Закону України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", при підписанні договору оренди державного майна № 12 від 01.02.2001р.
Суд погоджується також з доводами Відповідача в частині застосування позовної давності, оскільки від моменту укладення спірного договору минуло більше 6 років, а тому у Позивача була можливість звернутись до суду за захистом своїх прав, в тому разі якщо б він вважав, що його право або інтереси порушені. Порушення кримінальної справи та розгляд її судом не зупиняє перебіг строку позовної давності.
Таким чином, на момент укладення договору оренди державного майна № 12 від 01.02.2001р., суд не вбачає підстав для визнання її недійсною, на підставі ст. 48 ЦК УРСР (1963р.), а тому, з огляду на викладене вважає, що в позові слід відмовити.
На підставі викладеного, у відповідності до ст. 62, 124 Конституції України, ст. 48 ЦК УРСР (1963р.), ст. 256, 257, 267 та п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, керуючись ст. 33, 34, 35, 49, 82-84 ГПК України, суд-
В позові відмовити.
Суддя Калашник В.О.
Рішення підписано: 27.07.07р.
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
________________ Мисак Руслан Зіновійович