Справа № 450/2740/19 Провадження № 2/450/458/20
12 травня 2020 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Мусієвського В.Є.
при секретарі Гук О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 . Свої позовні вимоги мотивує тим, що він є власником зазначеного майна. Зазначає, що у будинку зареєстроване місце проживання відповідача, який є колишнім чоловіком його доньки ОСОБА_3 . В березні 2010 року шлюб між ними розірвано, відповідач припинив проживання у згаданому будинку, а тому втратив право користування вказаним майном. Враховуючи наведене, просить суд позов задовольнити.
Ухвалою від 03 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Протокольною ухвалою від 05 грудня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак 30 березня 2020 року подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча про дату, час та місце розгляду справи він повідомлялася належним чином як шляхом направлення поштової кореспонденції, так і шляхом поміщення оголошення на веб-сайті суду про його виклик у судове засідання.
Зважаючи на відсутність згоди позивача, у відповідності із ст. 280 ЦПК України, суд вважає за доцільне не проводити судового розгляду при заочному розгляді справи.
Оскільки в судове засідання не явилися всі особи, які беруть участь у справі, суд у відповідності зі ст. 247 ЦПК України, розглядає справу без фіксування судового засідання технічними засобами.
Розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 176495161 від 06 серпня 2019 року.
З будинкової книги згаданого будинку, а також з відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ДМС України у Львівській області вбачається, що місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою АДРЕСА_1 .
Актом обстеження житлово-побутових умов від 02 серпня 2019 року стверджується, що ОСОБА_2 не проживає за вищезгаданою адресою понад вісім років.
У відповідності до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
В силу вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як зазначив позивач, він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , відповідач не проживає без поважних причин у такому.
Відповідач в судове засідання не з'явився та жодних доказів щодо спростування викладених позивачем фактів на адресу суду не надав.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивач є власником житлового будинку та має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування і розпоряджання таким, непроживання відповідача тривалий час за місцем реєстрації, що підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає до задоволення. А тому відповідача слід визнати таким, що втратив право користування вищезгаданим житловим будинком.
В силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 383, 391 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Роз'яснити, що відповідно до п. 3 розділ ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_1 .
Суддя Мусієвський В.Є.