Справа №463/4055/20
Провадження №1-кс/463/2343/20
12 травня 2020 року Личаківський районний суд м. Львова
Слідчий суддя - ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові скаргу адвоката ОСОБА_3 подану в інтересах ОСОБА_4 на постанову про відмову у визнанні потерпілим, -
адвокат ОСОБА_3 звернувся в інтересах ОСОБА_4 до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова зі скаргою на постанову слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_5 від 27 квітня 2020 року, якою було відмовлено у визнанні потерпілим ОСОБА_4 в кримінальному провадженні № 62019140000000774 від 30 липня 2019 року. Просить скасувати вказану постанову.
Скаргу мотивує тим, що Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові, здійснює досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019140000000774 від 30 липня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 382 КК України. Слідчим неодноразово виносились постанови аналогічні оскаржуваній, які були скасовані ухвалами Личаківського районного суду м. Львова. Не зважаючи на наведені обставини, слідчим повторно 27 квітня 2020 року винесено постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка на думку скаржника є незаконною та такою, що прийнята передчасно, без всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження та наявних в матеріалах кримінального провадження доказів заподіяння ОСОБА_4 шкоди. Копію оскаржуваної постанови скаржником отримано 30 квітня 2020 року.
В судове засідання скаржник не з'явився, адвокат ОСОБА_3 , який діяв на підставі ордера серії ВС № 1023023 від 7 травня 2020 року подав клопотання, відповідно до якого скаргу підтримує та її розгляд просив проводити у його відсутності.
Слідчий ОСОБА_5 або інший представник органу досудового розслідування в судове засідання, будучи належним чином повідомленим про час і місце його проведення, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
За таких обставин, враховуючи обмежені строки розгляду скарги, слідчий суддя вважає за можливе розглянути таку у відсутності скаржника та представника органу досудового розслідування.
Дослідивши матеріали скарги вважаю, що скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
З матеріалів скарги вбачається, що постановою від 27 квітня 2020 року слідчий Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_5 відмовив у визнанні ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні № 62019140000000774 від 30 липня 2019 року.
Судовим розглядом встановлено, що ухвалами слідчих суддів Личаківського районного суду м. Львова від 30 січня 2020 року, 3 березня 2020 року, 9 квітня 2020 року аналогічні за змістом постанови слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові від 2 грудня 2019 року,13 лютого 2020 року та 18 березня 2020 року відповідно були скасовані, та в ухвалах встановлено, що слідчим належним чином не надано оцінки обставинам вчинення кримінального правопорушення, які належним чином не дослідженні та таким не надано оцінки, в тому числі обставинам можливого спричинення заявнику шкоди, при винесені постанов не враховано висновки слідчих суддів, викладених в ухвалах про скасування попередніх постанов про відмову у визнанні потерпілим.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
У частині 2 статті 55 КПК України визначається момент виникнення в особи статусу потерпілого як учасника кримінального провадження: права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Таким чином, слідчий виносячи оскаржувану постанову повинен був надати аналіз та вказати мотиви прийняття оскаржуваної постанови виходячи з дослідження всіх наявних в матеріалах кримінального провадження даних щодо можливого спричинення ОСОБА_4 шкоди, в тому числі як моральної так і матеріальної, що в свою чергу сприяло б прийняттю обґрунтованого та законного рішення.
Частина 5 ст. 55 КПК України передбачає, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною нормою мають бути належним чином мотивовані.
З оскаржуваної постанови вбачається, що слідчим не надано належної оцінки обставинам можливого заподіяння ОСОБА_4 моральної та матеріальної шкоди, проігноровано висновки слідчих суддів, викладених в ухвалах про скасування попередніх постанов про відмову у визнанні потерпілим.
А тому вказану постанову не можна вважати належним чином мотивованою, оскільки пункт 2 ч. 5 ст. 110 КПК України визначає, що мотивувальна частина постанови слідчого повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, а слідчим не надано оцінки всім обставинам при прийнятті оскаржуваної постанови.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що процесуальними умовами появи потерпілого як учасника кримінального провадження є необхідність подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення або подання заяви про залучення до провадження як потерпілого, однак чинна норма ст. 55 КПК України не наділяє слідчого правом, а не обов'язком, визнання особи потерпілою. Слідчий у відповідності до положень ч. 5 ст. 55 КПК України тільки за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що особі не заподіяно шкоду може відмовити у визнанні особи потерпілою. Однак оскаржувана постанова не містить будь-яких відомостей, які б свідчили на підставі яких конкретно очевидних та достатніх підстав слідчий прийшов до висновку про не заподіяння скаржнику шкоди.
Відповідно до ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
В слідчого судді на день розгляду скарги відсутні відомості про закриття кримінального провадження в якому подано скаргу, що є предметом розгляду.
Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до переконання, що постанову слідчого від 27 квітня 2020 року слід скасувати.
Керуючись вимогами ст.ст. 214, 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, -
скаргу адвоката ОСОБА_3 подану в інтересах ОСОБА_4 на постанову про відмову у визнанні потерпілим - задовольнити.
Скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_5 від 27 квітня 2020 року про відмову у визнанні потерпілим в кримінальному провадженні № 62019140000000774 від 30 липня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 382 КК України.
Ухвали набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1