Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/9440/19
30.04.2020 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.,
при секретарі Осадчій А.Ю.,
за участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача
адвоката Крушельницької М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом (в подальшому уточнений в редакції від 09.04.2020р.) до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 12.07.2016 між нею та відповідачем розірвано шлюб, що підтверджується рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси. Від цього шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ), які проживають разом з нею і перебувають на її утриманні.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.08.2016 року з відповідача вирішено стягувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 765 гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з 23.05.2016 року до досягнення кожною дитиною повноліття.
Вказує, що відповідач надавав ці кошти на утримання дітей за рішенням суду, проте їх катастрофічно не вистачало. Фактично спільні діти перебували на повному утриманні позивача, коли діти підросли, розміри витрат на їх утримання значно зросли, в зв'язку із чим матеріальне становище позивача погіршилось.
При цьому, зазначено, що відповідач відмовляється добровільно збільшити допомогу на дітей, посилаючись на рішення суду та відсутність стабільної роботи та стабільного заробітку.
Крім того, зазначає, що останнім часом матеріальне становище відповідача покращилось, оскільки він працює у м. Києві та займається підробітками, за що отримує певний дохід. До того ж на даний час розмір аліментів, який був визначений рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси 04.08.2016 року, значно менший ніж прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.
Аліменти, які стягуються з відповідача, в умовах збільшення рівня цін та прожиткового мінімуму на дитину, недостатньо для матеріального утримання їхніх дітей, що ставить її у скрутне матеріальне становище.
Так як на момент звернення до суду з цим позовом, між нею та відповідачем не досягнуто згоди з приводу способу виконання та розміру щодо свого обов'язку утримувати неповнолітніх дітей, вона змушена звернутися до суду та просить суд змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.08.2016 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з твердої грошової суми 765 гривень на кожну дитину щомісячно на аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, з врахуванням індексу інфляції, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою суду від 02.01.2020 року прийнято, відкрито провадження по справі і призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Проти такого порядку розгляду справи сторони не заперечували.
На виконання вимог ст. 178 ЦПК України відповідачем подано відзив на позов, який прийнятий судом, та за яким просить відмовити у його задоволенні. Зазначено, що судове рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання двох дітей, ним виконується, заборгованість відсутня. Крім того, він, як батько, у добровільному порядку приймає участь у вихованні, спілкуванні з дітьми, утримує їх. Після припинення шлюбних відносин, він погасив заборгованість по кредитному договору на будівництво житла, а також між сторонами поділено майно, яке залишене у домоволодінні, де проживає позивач із дітьми. На даний час він перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Строй Індустрія» та протягом часу з 07.05.2019р. по 31.03.2020р. отримав дохід у розмірі 51468грн. 95коп., в той час, як позивач за 2019 рік отримала дохід у розмірі 140524грн., що більше ніж удвічі перевищує дохід відповідача. Крім того, з серпня 2017р. відповідач перебуває у іншому шлюбі та має нести обов'язки щодо утримання сім'ї. Також, він допомагає своєму батькові, який є особою похилого віку і отримує мінімальну пенсію. Вважає, що позивачем всупереч вимогам чинного законодавства - ст. 192 СК України не доведені обставини щодо зміни майнового чи сімейного стану її та дітей, поліпшення стану платника аліментів, щоб слугувало підставою змінити спосіб стягнення аліментів.
Позивачем відповідь на відзив не подана.
В судовому засіданні позивач повністю підтримала уточнені позовні вимоги та просила їх задовольнити. Зазначила, що діти проживають разом із нею і знаходяться на її утриманні. На сьогодні витрати на них значно збільшились, порівняно із судовим рішенням, яке постановлене у 2016 році. Крім того, одна із дочок ОСОБА_3 хворіє і на неї слід витрачати більше коштів (замовляє ліки, обстеження тощо), на що відповідач допомоги не надає. Зазначила, що у відповідача покращився матеріальний стан (зміг погасити заборгованість по аліментах, працює і його середній заробіток близько 20тис.грн., хоча у довідці вказана мінімальна зарплата). Він має коштовний автомобіль та дорогий мобільний телефон. Їй не відомо, чи придбав після розірвання шлюбу відповідач нерухоме майно чи транспортні засоби. Вважає доводи відповідача щодо утримання його батька, безпідставними. Крім того, вона повністю оплачує комунальні послуги за квартиру, в якій проживає із дітьми, де відповідач не проживає, але квартира у власності сторін. Вважає, що розмір аліментів по 765грн. на кожну дитину є малим, враховуючи витрати на одяг, харчування, навчання, здоров'я тощо. Підтвердила факт того, що заборгованості по аліментах не має і не було. Доказів, що відповідач має більші доходи, ніж у документах, вона не має. У позивача щомісячний дохід становить близько 10 тисяч грн.
В судовому засіданні відповідач та його представник заперечували проти позову та просили відмовити у його задоволенні, враховуючи доводи, викладені у відзиві. Крім того, додали, що заборгованість по кредиту за придбане нерухоме майно, в якому проживає позивач із співмешканцем та їхніми дітьми, сплачена ним повністю за рахунок коштів його батька. Батько відповідача проживає із його сестрою, яка є безробітною, а тому він допомагає батькові, який отримує невелику пенсію. Зазначили, що відсутні докази про те, що змінився матеріальний стан відповідача та, що його цей стан є кращим, ніж позивача. Щодо додаткових витрат на дітей, позивач до суду не зверталася. Після розірвання шлюбу із позивачем він нерухоме майно та транспортні засоби не придбавав, не є особою з інвалідністю і працює лише на одному підприємстві, де отримує заробітну плату.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що уточнені позовні вимоги не підлягають до задоволення за таких підстав:
встановлено, що сторони по справі перебували у шлюбі з 07.08.2004 (актовий запис №945), який відповідно до рішення Придніпровського райсуду м. Черкаси від 12.07.2016 року (справа №711/4748/16-ц) розірваний.
Від вказаного шлюбу сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району м.Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області 11.06.2006, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції 03.11.2009 року, які проживають разом з матір'ю. Проти зазначених обставин відповідач не заперечує.
Крім того, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.08.2016 року (справа №711/4774/16-ц) з відповідача вирішено стягувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 765 гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з 23.05.2016 року до досягнення кожною дитиною повноліття. На виконання вказаного рішення видано виконавчі листи, які виконуються через органи державної виконавчої служби та відповідач сплачує аліменти, визначені цим рішенням суду. Сторони погодились із тим фактом, що заборгованості по аліментним платежам не існує.
За даними довідки, виданої керівником ТОВ «Строй Індустрія» від 17.04.2020р., ОСОБА_2 працює на підприємстві на посаді виконавця робіт та його дохід за період часу з 07.05.2019р. по 31.03.2020р. становить 51468грн. 95коп. Позивачем до суду не надано підтверджуючих даних про її доходи, але враховуючи відомості з декларації за 2019 рік, вона займає посаду старшого інспектора Соснівського районного відділу філії ДУ Центр пробації в Черкаській області і отримала заробітну плату 140084грн. За поясненнями позивача, що надані під час розгляду справи, станом на січень 2020 року її місячний дохід становить близько 10000грн.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту для даних правовідносин визначені Сімейним Кодексом України.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року,- держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Аліменти - це обов'язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім'ї інших, які потребують цього.
За положеннями ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За приписами ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).
Як передбачено статтею 184 СК України (в ред. ЗУ від 03.07.2018 року і діє з 28.08.2018 року) суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
При визначенні розміру аліментів враховуються такі доходи платника аліментів як: основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до заробітної плати, премії та винагороди, пенсії, стипендії, допомоги по безробіттю, дивіденди та інші доходи, що передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб».
Як передбачено частинами 1 та 2 статті 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 01 січня пo 30 червня 2020 року - 2218 грн., с 01 липня пo 30 листопада 2020 року - 2318 грн., з 01 грудня 2020 року - 2395 грн.
Також, слід зазначити, що Сімейний кодекс передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК). Стаття 192 СК тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду в частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК, а й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд вважає, що вказані позивачем обставини не дають підстав для зміни способу стягнення аліментів, які сплачуються відповідачем на виконання судового рішення 04.08.2016р. на утримання двох дітей з тим, що фактично збільшити розмір аліментних платежів. Так, жодними належними, допустимими та переконливими доказами позивачем не доведено обставин щодо поліпшення матеріального стану відповідача, погіршення матеріального чи сімейного стану самого позивача. Не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що відповідач отримує більші заробітки, ніж зазначені у довідці, виданої за місцем його роботи. Навпаки, за дослідженими доказами, які не спростовані позивачем, і за поясненнями останньої, - її місячний дохід є значно більшим за дохід відповідача. Крім того, обставини про наявність на праві власності у відповідача певного майна були предметом перевірки під час розгляду справи №711/4774/16-ц і враховані при прийнятті судового рішення про стягнення аліментів. Також, під час розгляду справи сторони погодились із тим, що ряд майна нерухомого та рухомого був об'єктом поділу між ними при розгляді відповідної судової справи. Даних, які б свідчили про те, що після розірвання шлюбу та поділу майна, відповідачем було придбане інше цінне, коштовне майно, не встановлено.
Слід зазначити, що обставини про погіршення стану здоров'я дітей, зокрема дочки ОСОБА_3 , про що вказувала під час розгляду справи позивач, теж не знайшли свого підтвердження. Не надано до суду будь-яких доказів, які б свідчили про те, що зросли витрати на харчування, одяг, навчання та розвиток дітей. На думку суду, не є обставинами, які б давали суду підстави для задоволення позову й ті, на які вказує позивач - оплата комунальних послуг за квартиру, яка належать сторонам на праві власності і, в якій проживає позивач із дітьми, оскільки позивачем не доведено, що саме вона несе такі витрати.
Отже, з'ясувавши всі обставини та перевіривши їх наявними доказами, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вони не є обґрунтованими та доведеними.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати (судовий збір за подачу до суду позову) необхідно компенсувати за рахунок держави.
На підставі викладеного та, керуючись Конституцією України, СК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268, 274 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст судового рішення складений 07.05.2020 року.
Головуючий: С. М. Позарецька