Справа № 753/6412/18
Провадження № 2/565/238/20
07 травня 2020 року м.Вараш
Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням судді Малкова В.В.
при секретарі судового засідання Панчук Г.І.
з участю: представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача - матері малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання малолітнього ОСОБА_4 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира). В обґрунтування позову вказує, що відповідно до рішення Кузнецовського міського суду від 27.02.2012р. шлюб між сторонами розірвано, а малолітнього сина ОСОБА_4 передано його матері для спільного проживання до досягнення дитиною чотирнадцятирічного віку, власником спірної квартири є позивач, зареєстрованим у спірній квартирі є також малолітній син ОСОБА_4 , хоча відповідач разом із сином не проживає у спірній квартирі більше семи років, місцем їх проживання є м.Київ. Факт реєстрації сина ОСОБА_5 у спірній квартирі обтяжує відповідача додатковими витратами по сплаті житлово-комунальних послуг, а також створює обмеження у праві розпорядження квартирою, оскільки у разі продажу квартири, де зареєстрована малолітня дитина, необхідна згода органу опіки та піклування. У зв'язку із цим позивач просить суд визнати малолітнього сина ОСОБА_4 таким, що втратив право користування спірною квартиро. Правовими підставами зазначає ст.ст.316,317,319, 321 ЦК України.
Відповідач подала відзив, згідно якого просила відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначила, що позивач у 2005 році уклав кредитний договір, згідно якого він отримав у кредит кошти з цільовим призначення для купівлі спірної квартири, термін погашення кредиту - до 09.11.2025р., протягом шести років шлюбу з 2006 року відповідач, як дружина, брала участь в погашенні такого кредиту. Також вказала, що на даний час вона разом із сином ОСОБА_5 проживає у м.Києві, де син навчається у гімназії. Власного житла відповідач не має, квартира, в якій на даний час вони проживають належить батькам відповідача. Правовими підставами відмови у задоволенні позовних вимог вказує ч.6 ст.29 ЦК України, ч.1 ст.3, ч.8 ст.7 СК України та ч.2 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства».
27.02.2020 року до суду надійшло повідомлення Виконавчого комітету Вараської міської ради, згідно якого орган опіки та піклування з об'єктивних причин (відмова від співпраці позивача, ненадання відповіді на запитувану інформацію Службою у справах дітей Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації) не може надати висновок щодо розв'язання даного спору.
Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про відкладення справи не клопотав.
Представник позивача під час судового засідання просила задоволити позовні вимоги та пояснила, що відповідач разом із сином ОСОБА_5 проживають у м.Київ, в спірній квартирі вони не проживають більше семи років без поважних причин, речей та предметів сина ОСОБА_5 у спірній квартирі не має. Представник позивача також вказала, що позивач має намір продати зазначене житло, проте не може здійснити відчуження через те, що у спірній квартирі зареєстрований малолітній син ОСОБА_5 .
Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи відповідач та представник органу опіки та піклування в судове засідання не з'явились. Згідно відзиву відповідач просила розглянути справу без її участі. Відповідно до повідомлення від 27.02.2020 року орган опіки та піклування просив розглянути справу без участі представника.
Заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши у сукупності наявні в справі докази, керуючись законом, суд прийшов до наступного висновку.
Позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 09.11.2005 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
З 03 листопада 2006 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 прізвище сина ОСОБА_5 « ОСОБА_6 » змінено на прізвище матері « ОСОБА_7 ». Вказані обставини підтверджуються відповідно свідоцтвом про шлюб та свідоцтвами про народження дитини.
У вказаній квартирі, крім позивача, зареєстрований також малолітній син ОСОБА_8 , що підтверджується довідкою відділу реєстрації виконавчого комітету Вараської міської ради №1454/03 від 04.04.2018 року.
Рішенням Кузнецовського міського суду від 27 лютого 2012 року шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 було розірвано, малолітню дитину сторін - ОСОБА_8 до досягнення ним повноліття залишено на вихованні його матері - ОСОБА_3 , визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_8 за місцем проживання його матері - ОСОБА_3 та передано його матері для спільного проживання до досягнення дитиною чотирнадцятирічного віку.
Згідно з актами обстеження умов проживання від 01.12.2016 року та від 24.04.2017 року, що затверджені начальником служби у справах дітей виконавчого комітету Вараської міської ради А. Ільїною , ОСОБА_8 не проживає у спірній квартирі, вибув до м.Києва навчатися у гімназії №237 Дарницького району м.Києва, у спірній квартирі наявні особисті речі, невелика кількість дитячого одягу, книги та іграшки ОСОБА_8
Довідкою Департаменту з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації №074106/2-2 від 02.01.2020 року підтверджується, що відповідач зареєстрована з адресою: АДРЕСА_2 . Вказана квартира належить на праві спільної власності батькам відповідача - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.
З характеристики на малолітнього ОСОБА_8 слідує, що з 21.11.2016 року він навчається в гімназії №237 м.Київа.
На думку суду, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Відповідно до статті 405 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Частиною 4 ст. 29 ЦК визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу охорони здоров'я в якому вона проживає.
Фізична особа може мати кілька місць проживання ( ч. 6 ст. 29 ЦК ). При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 29 ЦК правом вільно обирати собі місце проживання, наділена фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (ч.2 ст. 3 СК України).
Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Стаття 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» встановлює неприпустимість зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень, право користування або володіння якими мають діти.
Отже через свій малолітній вік син ОСОБА_8 не може самостійно обирати місце свого проживання, тому факт його не проживання у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення його права користування цим житлом.
В підтвердження цього судом було встановлено, що місце проживання ОСОБА_8 до досягнення ним чотирнадцяти років визначено рішення Кузнецовського міського суду від 27.02.2012 року - за місцем проживання його матері ОСОБА_3 , з якою він на даний час і проживає у м.Києві. Крім зазначеного, суд вважає поважною причиною не проживання малолітнього ОСОБА_8 в спірній квартирі також те, що ОСОБА_8 з 2016 року навчається у гімназії №237 м.Києва.
Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що малолітній ОСОБА_8 набув право власності або право постійного користування іншим житлом, позивачем не надано.
Таким чином, не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що оскільки більше семи років малолітній ОСОБА_8 не проживає в належній позивачу квартирі та зареєстрований у ній лише формально, то він вважається таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.
Понесення відповідачем додаткових витрат по сплаті житлово-комунальних послуг у зв'язку із реєстрацією у спірній квартирі ОСОБА_4 також не може бути підставою для визнання його таким, що втратив право користування спірним жилим приміщенням, оскільки позивач (за доведеності понесення ним таких витрат одноособово) не позбавлений можливості ставити питання про їх відшкодування до матері малолітньої дитини.
Доводи позивача про те, що факт реєстрації сина ОСОБА_4 у спірній квартирі створює обмеження у праві розпорядження квартирою суд вважає безпідставними. Оскільки доказів про те, що позивач звертався до органу опіки та піклування за дозволом про відчуження спірної квартири суду не надано. Крім того, право позивача розпоряджатись житлом фактом реєстрації малолітнього сина у ньому не порушується, оскільки відчуження такого житла можливе із дозволу органу опіки і піклування згідно із ч.3 ст.17 Закону України «Про охорону дитинства».
Враховуючи наведене, слід відмовити у задоволенні вимог позивача про визнання малолітнього сина ОСОБА_8 втратившим право користування житловим приміщенням.
Про понесення відповідачем судових витрат відомості відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.29,405 ЦК України, ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, ч.2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», суд, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ідент. № НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідент. № НОМЕР_2 ) про визнання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , втратившим право користування житловим приміщенням за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду.
Головуючий
Повне рішення суду складене і підписане головуючим суддею 12.05.2020 року.