Справа № 559/2682/19
2/559/442/2020
08 травня 2020 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
в складі головуючого судді Ралець Р.В.
секретаря судового засідання Протас Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дубно справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки в натурі у спільному майні,
Позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки в натурі у спільному майні.
В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що 03 вересня 2009 року ОСОБА_4 подарувала їй 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Дубенського міського нотаріального округу 03.09.2009 за реєстром № 2447. Згідно довідки Дубенської міської ради від 22 серпня 2016 року адресу будинку АДРЕСА_2 змінено на нову адресу: АДРЕСА_3 ». 21 вересня 2011 року уклала шлюб із ОСОБА_5 , у зв'язку з чим змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». За адресою: АДРЕСА_4 зареєстрована вона, донька ОСОБА_8 , донька ОСОБА_9 . Її чоловік ОСОБА_5 проживає за вищевказаною адресою без реєстрації з 2011 року. 21 травня 2019 року чоловік ОСОБА_5 звернувся до відділу «Центр надання адміністративних послуг» Дубенської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання разом із своєю сім'єю по АДРЕСА_3 . Проте цього ж дня у реєстрації його місця проживання було відмовлено на підставі пп.1 п. 11 постанови КМУ від 02.03.2016 № 207. Згідно відповіді Дубенської міської ради №2116/05-02-29/19 від 31.05.2019 на адвокатський запит зазначено, що при зверненні ОСОБА_5 до відділу «ЦНАП» Дубенської міської ради 21.05.2019 для реєстрації свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 було надано право власності на 1/2 частку даного будинку і згоду співвласника житла ОСОБА_1 . Згоду інших співвласників будинку АДРЕСА_3 надано не було та, відповідно, не надано документів про право власності на іншу частину житлового будинку. Відповідно до відповіді КП «Архітектор» №572 від 14.11.2019 на адвокатський запит зазначено, що згідно реєстрової книги №32-233-7046 право власності до 01 січня 2013 року на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано за:
1/4 - ОСОБА_3 - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 25.07.1990 р. за р.№2284 Першою Дубенською державною нотаріальною конторою;
1/4 - ОСОБА_2 - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 06.07.2001 р. за р.№1648 Першою Дубенською державною нотаріальною конторою;
1/2 - ОСОБА_10 - на підставі до горову дарування, посвідченого 03.09.2009 р. за р. №2447 приватним нотаріусом Фенюком В.П.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №188251624 та №188253281 від 11.11.2019 відсутня інформація про зміну власників житлового будинку як за старою адресою АДРЕСА_2 і за новою адресою АДРЕСА_3 .
Відповідно до акту про не проживання №50 від 05.06.2019 вказано, що ОСОБА_3 не про проживає за адресою АДРЕСА_3 .
Отримати згоду всіх співвласників житлового будинку для реєстрації місця проживання чоловіка разом із ними за адресою АДРЕСА_3 є просто не можливим, так як ОСОБА_3 не проживає за вказаною адресою та місце її перебування їй точно не відомо. Протягом тривалого часу вона не з'являється за вказаною адресою і можливо проживає в м. Горлівка Донецької області.
На теперішній час її частка будинку не виділена в натурі, що завдає значні незручності стосовно розпорядження своїм майном. Вона не може оформити належним чином документи для субсидії, а також без дозволу всіх співвласників житлового будинку не може зареєструвати свого чоловіка. Про місце перебування відповідачки ОСОБА_3 не відоме, будь-якого зв'язку з нею немає, тому вони не можуть всі разом з'явитись до нотаріуса щоб в добровільному порядку поділити належний їм житловий будинок, у зв'язку з цим змушена звернутись до суду із вказаним позовом. Коли в 2009 році їй було подаровано частину житлового будинку, то вказана частина житлового будинку вже фактично була виділена в окремий об'єкт, так як будинок було поділено на дві частини і в кожного був окремий вхід. Однією частиною користувались відповідачі, а іншою ОСОБА_4 . Також між власниками житлового будинку було фактично поділено господарські будівлі та споруди і будь-який спір з даного питання був відсутній.
Просить виділити їй в натурі із спільної часткової власності в окремий об'єкт нерухомого майна належну їй 1/2 частку житлового будинку та господарських будівель і споруд, який розташований по АДРЕСА_3 , наступні приміщення: 2-1 Кухня площею 9,9 кв.м; 2-2 Житлова площею 7,9 кв.м; 2-3 Житлова площею 17,9 кв.м; ІІ Коридор площею 4,4 кв.м; загальною площею 40,1 кв.м, житловою площею 25,8 кв.м; Літня кухня (Б), Сарай (Б1), Погріб (Пг/Б1), Вбиральня (У1), 50% Огорожі (№1), 50 % Огорожі (№2).
В судове засідання позивачка не з'явилась, згідно поданої заяви, просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання також не з'явилась, попередньо подавши до суду заяву, у якій просить розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги визнає повністю.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, будучи належно повідомленою про день, час та місце розгляду справи. Ухвалу про прийняття справи до розгляду та відкриття провадження, якою визначено строк подачі відзиву на позовну заяву та копію позовної заяви з додатками відповідачу було направлено на адресу зареєстрованого місця проживання. До суду повернулися конверти з поштовою відміткою «не проживає», тому відповідачка була повідомлена шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. Відзиву на позову заяву, заяв та клопотань від відповідачки не надходило.
Керуючись ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим провести судове засідання без участі сторін на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 4 ст. 248 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно роз'яснень, що містяться в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», … у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.
Перевіривши фактичні обставини справи, наявні докази в їх сукупності та взаємозв'язку суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожній особі гарантується право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права або застосування інших способів захисту, встановлених законом, зокрема поділу (виділу) в натурі майна, що є у спільній частковій власності.
Судом встановлено, що згідно договору дарування житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Дубенського міського нотаріального округу 03.09.2009 за реєстром № 2447, ОСОБА_4 подарувала позивачці 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 8, 9, 10-11).
Після укладення шлюбу 21 вересня 2011 року, позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 7).
У довідці Дубенської міської ради від 22 серпня 2016 року зазначено, що згідно рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради від 20 серпня 2015 року №357 «Про впорядкування нумерації будинків на АДРЕСА_6 адресу АДРЕСА_7 АДРЕСА_2 змінено на нову адресу: АДРЕСА_3 (а.с. 12).
Відповідно до довідки КП «Житловик» №3324 від 05.07.2018 зазначено, що за адресою АДРЕСА_4 зареєстровані ОСОБА_1 , донька ОСОБА_8 , донька ОСОБА_9 (а.с. 13).
Згідно акту про проживання без реєстрації від 05.07.2018 виданого КП «Житловик» зазначено, що ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_3 без реєстрації з 2011 року (а.с. 14).
21 травня 2019 року ОСОБА_5 звернувся до відділу «Центр надання адміністративних послуг» Дубенської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання разом із своєю сім'єю по АДРЕСА_3 . У реєстрації місця проживання ОСОБА_5 було відмовлено на підставі пп.1 п. 11 постанови КМУ від 02.03.2016 № 207 (а.с. 15).
Згідно відповіді Дубенської міської ради №2116/05-02-29/19 від 31.05.2019 на адвокатський запит зазначено, що при зверненні ОСОБА_5 до відділу «ЦНАП» Дубенської міської ради 21.05.2019 для реєстрації свого місця проживання за адресою АДРЕСА_3 було надано право власності на 1/2 частку даного будинку і згоду співвласника житла ОСОБА_1 . Згоду інших співвласників будинку АДРЕСА_3 надано не було та, відповідно, не надано документів про право власності на іншу частину житлового будинку (а.с. 16).
Відповідно до відповіді КП «Архітектор» №572 від 14.11.2019 на адвокатський запит зазначено, що згідно реєстрової книги №32-233-7046 право власності до 01 січня 2013 року на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано за:
1/4 - ОСОБА_3 - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 25.07.1990 р. за р.№2284 Першою Дубенською державною нотаріальною конторою;
1/4 - ОСОБА_2 - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 06.07.2001 р. за р.№1648 Першою Дубенською державною нотаріальною конторою;
1/2 - ОСОБА_10 - на підставі до горову дарування, посвідченого 03.09.2009 р. за р. №2447 приватним нотаріусом Фенюком В.П. (а.с. 19).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №188251624 та №188253281 від 11.11.2019 відсутня інформація про зміну власників житлового будинку як за старою адресою АДРЕСА_2 і за новою адресою АДРЕСА_3 (а.с. 17-18).
Відповідно до акту про не проживання №50 від 05.06.2019 вказано, що ОСОБА_3 не проживає за адресою АДРЕСА_3 (а.с. 20).
Згідно висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи №191010/11/с від 31.10.2019 зазначено, що існує технічна можливість виділити частку ОСОБА_1 в натурі, як окремий об'єкт нерухомості, з відхиленням у 0,6 % від ідеальної частки. Згідно запропонованого варіанту ОСОБА_1 виділяється 506/1000 частка житлового будинку з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_8 ) виділяються приміщення: 2-1 Кухня площею 9,9 кв.м; 2-2 Житлова площею 7,9 кв.м; 2-3 Житлова площею 17,9 кв.м; ІІ Коридор площею 4,4 кв.м; загальною площею 40,1 кв.м. З господарських будівель і споруд виділяються: Літня кухня (Б), Сарай (Б1), Погріб (Пг/Б1), Вбиральня (У1), 50% Огорожі (№1), 50 % Огорожі (№2). Після виділу у власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишається 494/1000 частка житлового будинку з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_8 ) залишаються приміщення: 1-1 Житлова площею 10,8 кв.м; 1-2 Житлова площею 18,0 кв.м; 1-3 Житлова площею 8,3 кв.м; І Веранда площею 4,6 кв.м; загальною площею 41,7 кв.м; З господарських будівель і споруд залишаються: Сарай (В), Вбиральня (У), 50% Огорожі (№1), 50 % Огорожі (№2). Відхилення від ідеальної частки становить 0,6% на користь ОСОБА_1 (а.с. 21-46).
Положеннями ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений власності. Право приватної власності є непорушним.
Виходячи зі змісту загальних засад регулювання права власності, що встановлені ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно положень ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
На теперішній час частка будинку позивачці не виділена в натурі, що завдає їй значні незручності стосовно розпорядження своїм майном, оскільки вона не може оформити належним чином документи для субсидії, а також без дозволу всіх співвласників житлового будинку не може зареєструвати свого чоловіка.
Згідно ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України).
Таким чином, з моменту набуття права спільної часткової власності на житловий будинок, вона з відповідачами мають право лише за взаємною згодою володіти та користуються спільним майном.
Актами цивільного законодавства України, зокрема, надано право співвласникам на поділ та виділ майна, що є у їх спільній частковій власності.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно викладеного у ст. 367 ЦК України поділ в натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути здійснено за домовленістю між співвласниками, шляхом укладання договору про поділ нерухомого майна, який повинен бути вчинений у письмовій формі з обов'язковим його нотаріальним посвідченням учасниками правочину. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Проте, наведені вище норми гарантують кожному із співвласників право на поділ (виділ) в натурі того майна, яке знаходиться у їх спільній частковій власності і після здійснення якого, право спільної власності припиняється, кожен із співвласників набуває право особистої приватної власності на майно, що утворюється в результаті його поділу (виділу), і зміст якого проявляється, перш за все, у здійсненні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження майном за своєю волею, на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб.
В тому випадку, якщо один із співвласників виявив бажання, не залежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.
У пунктах 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз'яснено, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
Відповідно до висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи №191010/11/с від 31.10.2019, існує технічна можливість виділити частку ОСОБА_1 в натурі, як окремий об'єкт нерухомості, з відхиленням у 0,6 % від ідеальної частки.
За таких обставин, суд вважає позов підставним та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись: ст. ст. 15, 16, 317, 319, 355, 356, 358, 364, 367 ЦК України ст.ст. 4, 5, 76, 81, 258, 259, 263-165 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 ) про виділ частки в натурі у спільному майні - задовольнити.
Виділити ОСОБА_1 в натурі із спільної часткової власності в окремий об'єкт нерухомого майна належну їй 1/2 частку житлового будинку та господарських будівель і споруд, який розташований по АДРЕСА_3 , наступні приміщення: 2-1 Кухня площею 9,9 кв.м; 2-2 Житлова площею 7,9 кв.м; 2-3 Житлова площею 17,9 кв.м; ІІ Коридор площею 4,4 кв.м; загальною площею 40,1 кв.м, житловою площею 25,8 кв.м;Літня кухня (Б), Сарай (Б1), Погріб (Пг/Б1), Вбиральня (У1), 50% Огорожі (№1), 50 % Огорожі (№2).
Припинити право спільної часткової власності на 1/2 частку житлового будинку та господарських будівель і споруд, розташованих по АДРЕСА_3 , яка виділяється ОСОБА_1 як окремий об'єкт нерухомого майна.
Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не булу вручену у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, але не раніше закінчення строку карантину, та якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Р.В. Ралець