Дата документу 28.04.2020 Справа № 554/3568/20
Провадження № 3/554/965/2020
Іменем України
28 квітня 2020 року суддя Октябрського районного суду м. Полтави Савченко А. Г., за участю секретаря судового засідання Гречка Є. В., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві у залі суду протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) і матеріали справи додані до нього щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, водія ПП «НОРД-ОСТ», РНОКПП та інші відомості ініціатором складення протоколу не надані,
1.Опис обставин, установлених під час розгляду справи
Відповідно до протоколу Серія АА №300656 складеного інспектором роти №1 БУПП в Полтавській області ДПП лейтенантом поліції Сергієнко А. В., встановлено, що 16 квітня 2020 року, о 15 год. 42 хв. по вул. Степового Фронту, 39 в м. Полтаві, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом РУТА 25 д.н.з. НОМЕР_1 , здійснюючи регулярні перевезення на міському маршруті №38, перевозив двох пасажирів, які не є працівниками зазначеними в підпункті 9 пункту 2 Постанови КМУ №211 від 11.03.2020р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», що, на думку ініціатора складення протоколу, є вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
2. Нормативний акт, що передбачає відповідальність за інкриміноване особі адміністративне правопорушення
Відповідно до статті 44-3 КУпАП відповідальність за нею наступає за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
3. Ставлення особи, що притягається до адміністративної відповідальності до вчинення інкримінованого йому правопорушення
Після роз'яснення відповідно до ст. 268 КУпАП прав особі, що притягується до адміністративної відповідальності, в тому числі права на захист, тобто користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, в судовому засіданні ОСОБА_1 вини у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнав, зазначив, що працює водієм в ПП «НОРД-ОСТ» та 16 квітня 2020 року, о 15 год. 42 хв. здійснював регулярні перевезення на міському маршруті №38, автобусом РУТА 25 д.н.з. НОМЕР_1 , який належить роботодавцю. В салоні автобуса було чотири особи, із яких нібито двоє без пропусків. Кондуктора в автобусі не було, а він, як водій не має права перевіряти пасажирів. Крім цього, він є лише найманим працівником ПП «НОРД-ОСТ», тобто він не є суб'єктом господарювання-перевізником відповідно не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП. У зв'язку з чим, просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
4. Мотиви суду та оцінка наданих сторонами доказів
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали, додані до протоколу, суд приходить до наступного висновку.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до статті 245 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі статті 280 КУпАП постає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та відповідно до вимог статті 279 КУпАП дослідити докази, якими згідно статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів.
Так, стаття 44-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність громадян та посадових осіб за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Враховуючи, що ст. 44-3 КУпАП є бланкетною, при розгляді такої категорії справ, необхідно ретельно з'ясовувати і зазначати, у чому саме полягали порушення; норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано.
До суду направлений протокол серії АА № 300656 від 16 квітня 2020 року,в якому ОСОБА_1 ставиться в провину порушення вимог підпункту 9 пункту 2 Постанови КМУ №211 від 11.03.2020р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Відповідно до підпункту 9 пункту 2 Постанови КМУ №211 від 11.03.2020р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, (в редакції чинній на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення) заборонені регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, крім перевезення: легковими автомобілями; службовими та/або орендованими автомобільними транспортними засобами працівників підприємств, закладів та установ незалежно від форми власності, які забезпечують охорону здоров'я, продовольче забезпечення, урядування та надання найважливіших державних послуг, енергозабезпечення, водозабезпечення, зв'язок та комунікації, фінансові та банківські послуги, функціонування інфраструктури транспортного забезпечення, сфери оборони, правопорядку та цивільного захисту, об'єктів критичної інфраструктури, які мають безперервний промисловий цикл, за умови забезпечення водіїв та пасажирів під час таких перевезень засобами індивідуального захисту в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб і виключно за маршрутами руху, погодженими з органами Національної поліції, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів.
Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно приписівст. 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v.Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Суд зауважує, що рішення у справі «Карелін проти Росії» набрало законної сили.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються свідки із вказанням прізвища, ім"я, по батькові, місця проживання. Однак, ці вимоги в фабулі протоколу про адміністративне правопорушення не дотримані, а саме в протоколі вказано, що водій перевозив двох пасажирів, які не є працівниками зазначеними в п. 9 ч. 2 Постанови КМУ № 211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» однак не надано їх пояснення та не вказано їхні адреси місця проживання, також в матеріалах справи відсутні відомості щодо надання повноважень водієві ОСОБА_1 перевіряти довідки осіб, що є пасажирами маршруту.
Крім цього, до протоколу на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП не було долучено доказів того, що саме він, як суб'єкт господарювання, здійснював діяльність, на яку встановлена заборона постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. №211.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є найманим працівником ПП «НОРД-ОСТ», тобто він не являється суб'єктом господарювання, а тому в розумінні ст. 44-3 КУпАП не є суб'єктом вказаного правопорушення.
В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено дані про свідків правопорушення, якими об'єктивно мали б бути особи, які були пасажирами даного транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , та/або інші особи, які є очевидцями правопорушення, з зазначенням прізвищ, імен, по батькові та місця проживання таких осіб, що є прямим порушенням вимог ст. 256 КУпАП.
Крім, протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейським не зібрано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Отже, приймаючи наведені обставини, а також беручи до уваги, що ОСОБА_1 не є суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, суд приходить до висновку, що в діях останнього відсутній склад вказаного адміністративного правопорушення, а тому провадження у справі слід закрити.
Відповідно до положень ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 44-3, 247, 283, 284, 285 КУпАП, суд,
Закрити справу щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя А. Г. Савченко