Справа № 564/3557/18
28 квітня 2020 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючої судді Грипіч Л. А.
з участю секретаря Федас І. О.
за участі: позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Жилінської Т.П. та представника відповідача - адвоката Рудики С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації, поділ майна та витребування майна із чужого незаконного володіння
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації, поділ майна та витребування майна із чужого незаконного володіння.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що з серпня 2010 по листопад 2016 року проживав разом із відповідачкою однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство. Під час спільного проживання він працював у ПП «Абрис» та ПП ОСОБА_3 , отримані грошові кошти спрямовував на утримання відповідачки і її дитини, яку виховував як батько, та на задоволення побутових потреб усіх членів сім'ї. Також зробив ремонт у квартирі, в якій вони проживали та яка належить відповідачці, придбав меблі, побутову техніку та інші речі побутового вжитку, необхідні для нормального проживання сім'ї.
Оскільки, подальше спільне життя у них з листопада 2016 року не склалося, а дійти згоди з відповідачкою про мирне вирішення питання розподілу спільного майна не вдається, відповідачка відмовляється віддавати в добровільному порядку придбані ним предмети побуту, меблі та техніку, просив встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з серпня 2010 по листопад 2016 року, поділити спільне майно, визнавши за ним право власності на речі, які не підлягають розподілу, оскільки вони є його особистими речами та стягнути з відповідачки витрати, понесені на оплату судового збору.
Ухвалою судді Костопільського районного суду від 03 січня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу в порядку загального позовного провадження, про що повідомлено сторони.
05 квітня 2019 року представник позивача - ОСОБА_4 подала до суду клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просить: встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з серпня 2010 по листопад 2016 року та визнати майно, набуте під час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу спільною сумісною власністю. Заява про уточнення позовних вимог не прийнята судом, оскільки подана з порушенням сроків визначених п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача - адвокат Рудика С.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти задоволення позову. У поданих до суду письмових поясненнях вказала, що проживати однією сім'єю позивач з відповідачкою з серпня 2010 року не могли, так як в цей час відповідачка з дочкою та своїми батьками проживали за адресою: АДРЕСА_1 , які негативно відносились до позивача і були категорично проти будь-яких її відносин з позивачем. В кінці 2012 року ОСОБА_2 з дочкою переселилися за адресою: АДРЕСА_2 , однак і там сторони не проживали як сім'я. Між ними час від часу були певні відносини, але вони не носили характер сімейних. Спільного бюджету та домовленостей, про використання спільних коштів на ті чи інші потреби, у них не було. Також зазначає, що між позивачем та відповідачкою і по даних час дуже неприязні відносини і позивач, аби помститися відповідачу, роздрукував із мережі інтернет цілий ряд предметів, які можуть бути в будь-якій квартирі. Однак ніяких підтверджуючих документів, що саме ці предмети належали йому не надав, а тому це все свідчить про безпідставність позовних вимог.
Свідок зі сторони позивача - ОСОБА_6 , яка є матір'ю позивача, в судовому засіданні показала, що знає відповідачку з 2008 року, між сторонами були гарні відносини, проживали як одна сім'я. Її син старався забезпечити відповідачку та її доньку всіма необхідними побутовими речами, брав кредити для купівлі побутової техніки, меблів та самостійно їх виплачував.
Свідок зі сторони позивача - ОСОБА_7 , в судовому засіданні показала, що позивач з відповідачкою з 2010 року проживали як чоловік з жінкою, ходили разом у гості. Позивач протягом всього цього часу працював та заробляв кошти. На протязі останніх двох років ОСОБА_8 та ОСОБА_2 разом уже не проживали.
Свідок зі сторони позивача - ОСОБА_9 , в судовому засіданні показав, що сторони з 2010 року проживали як одна сім'я, між ними були добрі відносини. ОСОБА_8 за період спільного проживання зробив ремонт у квартирі, якій вони мешкали, встановив котел, купив газову плиту, холодильник та іншу побутову техніку. З 2016 року позивач разом з відповідачкою разом не проживали.
Свідок зі сторони позивача - ОСОБА_10 , в судовому засіданні показав, шо позивач та відповідачка проживали разом по АДРЕСА_3 в родині батьків відповідачки. ОСОБА_8 зробив опалення та ремонт у квартирі, за що розраховувався самостійно.
Свідок зі сторони відповідача - ОСОБА_11 , яка є донькою відповідачки, в судовому засіданні показала, що проживає разом з матір'ю, відповідачем по стправі. Позивач - ОСОБА_1 періодично приходив до них у гості, іноді вони всі разом їздили до бабусі, святкували дні народження та інші свята. Як одна сім'я позивач разом з її матір'ю - ОСОБА_11 не проживали. З 2012 року речей позивача у них в квартирі не було.
Свідок зі сторони відповідача - ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що знає відповідачку вже більше 10-ти років, також знає і позивача - ОСОБА_1 . Вказала, що сторони часто зустрічались та проводили час разом.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, пояснення представника відповідача, покази свідків, беручи до уваги письмові пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За правилами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них взаємних прав та обов'язків.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Допитана в судовому засіданні на правах свідка та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і за відмову від давання показань ОСОБА_6 , яка є матір'ю позивача, показала, що знає відповідачку з 2008 року, між сторонами були гарні відносини, проживали як одна сім'я. Її син - ОСОБА_1 старався забезпечити відповідачку та її доньку всіма необхідними побутовими речами, брав кредити для купівлі побутової техніки, меблів та самостійно їх виплачував.
Допитана в судовому засіданні у якості свідка та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і за відмову від давання показань ОСОБА_7 , в судовому засіданні показала, що позивач з відповідачкою з 2010 року проживали як чоловік з жінкою, ходили разом у гості. Позивач протягом всього цього часу працював та заробляв кошти. На протязі останніх двох років ОСОБА_8 та ОСОБА_2 разом уже не проживали.
Допитаний в судовому засіданні у якості свідка та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і за відмову від давання показань ОСОБА_9 , в судовому засіданні показав, що сторони з 2010 року проживали як одна сім'я, між ними були добрі відносини. ОСОБА_8 за період спільного проживання зробив ремонт у квартирі, якій вони мешкали, встановив котел, купив газову плиту, холодильник та іншу побутову техніку. З 2016 року позивач разом з відповідачкою разом не проживали.
Допитаний в судовому засіданні у якості свідка та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і за відмову від давання показань ОСОБА_10 , в судовому засіданні показав, що позивач та відповідачка проживали разом по АДРЕСА_3 в родині батьків відповідачки. ОСОБА_8 зробив опалення та ремонт у квартирі, за що розраховувався самостійно.
Допитана в судовому засіданні у якості свідка та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і за відмову від давання показань ОСОБА_11 , яка є донькою відповідачки, в судовому засіданні показала, що проживає разом з матір'ю. Позивач - ОСОБА_1 періодично приходив до них у гості, іноді вони всі разом їздили до бабусі, святкували дні народження чи свята. Як одна сім'я позивач разом з її матір'ю - ОСОБА_11 не проживали. З 2012 року речей позивача у них в квартирі не було.
Допитана в судовому засіданні у якості свідка та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і за відмову від давання показань ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що знає відповідачку вже більше 10-ти років, також знає і позивача - ОСОБА_1 . Вказала, що сторони часто зустрічались та проводили час разом.
Таким чином, з показів свідків слідує, що позивач ОСОБА_1 дійсно був знайомий з відповідачкою ОСОБА_2 , періодично разом проводили час, святкували певні події, але жодним чином не підтвердили факт наявності між ними відносин притаманних сім'ї. Теж саме вбачається і з фотографій, наданих позивачем суду, на яких зафіксовані позивач та відповідачка на святкуванні урочистих подій.
Окрім того, факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святах, пересилання коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю. Відповідне положення міститься у Постанові КЦС ВС від 28 серпня 2019 року №588/350/15-ц.
У пункті 20 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №11 зазначено «При застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю».
Доказами спільного проживання можуть бути довідки з ЖКП про реєстрацію спільного місця проживання, народження дітей в період спільного проживання. Однак ці докази в даному випадку відсутні.
У постанові ВСУ від 14.02.2018 року у справі №129/2115/15-ц зазначено «Для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявність у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї. Вказані обставини судом не встановлені, а покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення вказаного факту».
Позивач ставить питання про поділ спільного майна, однак суду не надано належних і допустимих доказів на підтвердження придбання майна в період спільного проживання сторін як сім'ї за спільні кошти і що таке майно існувало, а також яким чином визначено його вартість.
Окрім того, позивач у позовні заяві зазначає, що за час спільного проживання ним було зроблено ремонт в квартирі, яка належить відповідачці, але будь-якого документального підтвердження про належність квартири відповідачу, де здійснювався ремонт до матеріалів справи не додано.
З досліджених судом роздруківок з мережі інтернет про середню ринкову вартість меблів та побутової техніки, копії гарантійного талону на котел, фотокопій чеків на придбання будівельних матеріалів, копії видаткової накладної на газову плиту, копій квитанції про сплату кредиту, наданих позивачем в якості доказів, які на його думку підтверджують факт спільної сумісної власності, то суд їх оцінює критично, оскільки вони жодним чином не можуть підтвердити обставини факту придбання їх за спільні кошти.
Також, позивачем ставиться вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння. В даному випадку позивач повинен довести належність йому майна на праві власності чи іншому речовому праві. Необхідно відмітити, що за віндикаційним позовом може бути витребувана лише індивідуально визначена річ, оскільки призначення такого позову є повернення лише того майна, яке було у власності особи.
Позивач ніяким чином не довів належність йому всіх перелічених предметів в позовній заяві та не зазначив будь-які марки та ознаки цих предметів, за якими можна ідентифікувати будь-яку річ.
Крім свідчень свідків, які теж ніяким чином не довели факт проживання позивача та відповідачки сім'єю, у справі відсутні будь-які докази.
Таким чином, виходячи з наявних матеріалів справи, слід зазначити, що доказів проживання однією сім'єю, спрямованих на довготривалі відносини в спірний період, крім своїх пояснень, ОСОБА_1 не надав. Пояснення свідків, на які посилається позивач, не можуть бути єдиною підставою для встановлення такого факту.
Доводи позивача про те, що він проживав разом із відповідачкою ОСОБА_2 , не можуть бути достатніми для встановлення факту проживання однією сім'єю в розумінні ст. 3 СК України.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оскільки судом не встановлено факту спільного проживання позивача ОСОБА_1 з відповідачкою ОСОБА_2 , спільного побуту, наявність взаємних прав і обов'язків, шлюбу, що вимагає поняття "сім'я", у задоволенні позовних вимог про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу необхідно відмовити.
За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені 74 СК України вважати майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди мають встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
В частині заявлених вимог про визнання права власності на майно за позивачем, суд вважає, що в їх задоволенні необхідно також відмовити, оскільки вони є похідними від вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю, у задоволенні якої відмовлено.
Крім того, позивач не надав належних доказів на підтвердження належності йому майна, переліченого в позовній заяві.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Тому, після встановлення указаних обставин, враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та підстав, на які посилався позивач на їх обґрунтування, суд приходить до висновку про необгрунтованість та безпідставність позовних вимог, що є підставою для відмови в їх задоволенні.
Оскільки в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, то судові витрати у вигляді судового збору понесеного позивачем при пред'явленні позову суд відносить за рахунок позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 18, 76-81, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації, поділ майна та витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач:
ОСОБА_1 (житель АДРЕСА_4 ), ІПН: НОМЕР_1 .
Відповідач:
ОСОБА_2 , (жителька АДРЕСА_5 ), ІПН: НОМЕР_2 .
Повне рішення складено
08 травня 2020 року.
СуддяЛ. А. Грипіч