"18" липня 2007 р.
Справа № 34/209-07-4122А
.07.2007р. о 12год.25хв. господарський суд Одеської області
у складі судді Фаєр Ю.Г.
при секретарі судового засідання Кулаковській С.А.,
за участю представників від позивача: Ніронка Ю.М. -представника, діючого на підставі довіреності №16 від 20.07.06р.; від відповідача: Каравайцевої О.В. -головного державного податкового інспектора відділу супроводження актуальних та резонансних справ у судах юридичного управління ДПІ у Приморському районі м. Одеси, діючої на підставі довіреності від 17.04.2007р. №16629/К/10-0117;
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області №6 в м. Одесі адміністративну справу №34/209-07-4122А
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕВАДА"
до відповідача Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси
про скасування рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕВАДА" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.02.2007р. №0000962360, прийняте Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси, посилаючись на проведення перевірки з грубими порушеннями Закону України «Про державну податкову службу в Україні», на його невідповідність вимогам Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.1 ст.17 названого Закону України загальну суму 34327,50грн.
Державна податкова інспекція проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив:
За результатами проведеної ДПІ в м.Суми перевірки господарської одиниці -гральні автомати, що розташовані за адресою: м.Суми, бул.Прокоф'єва, 12/1 та належать Сумській філії Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕВАДА", відповідачем складений акт перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності №234/234/26532740/181900682304 від 24.01.2007р., в якому вказано про порушення позивачем п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» внаслідок проведення розрахункових операцій без застосування РРО (КОРО, РК) та видачі розрахункового документа на загальну суму 6865,5грн. за період 01.01.07р. по 24.01.07р.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте оспорюване рішення №0000962360 від 12.02.2007р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 34327,5грн. на підставі п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Здійснене відповідачем застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 34327,5грн. на підставі п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є неправомірним з наступних підстав.
Відповідно до ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг»від 06.07.1995р. (із змінами та доп.) -реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Згідно ліцензії Міністерства фінансів України Серії АВ №082901, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «НЕВАДА» 05.06.2006р., останньому надано право організації діяльності з проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах).
Отже, за суб'єктним складом суб'єкт підприємницької діяльності, що організує діяльність з проведення азартних ігор, не входить до переліку суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, і як наслідок на нього не розповсюджуються норми Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Крім того, Національний класифікатор України “Класифікація видів економічної діяльності», затверджений наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375, який згідно ст.11 Закону України «Про стандартизацію» є нормативним документом із стандартизації та згідно ст.15 Господарського кодексу України застосовується у сфері господарювання, не відносить діяльність з організації азартних ігор (код за КВЕД 92.71.0) до сфери послуг, у зв'язку з чим порушення вимог п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 01.06.2000р. (зі змінами та доповненнями) позивачем не допущено.
Відповідно до ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу, що передбачає підстави для звільнення від доказування. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За викладених обставин, суд доходить висновку, що відповідач не довів належним чином законності і обґрунтованості застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 34327,5грн. на підставі п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. (із змінами та доп.), а також, що прийняте рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 12.02.2007р. №0000962360 та підстави його прийняття не відповідають вимогам, викладеним в п.п.1,3-8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України. З урахуванням викладеного, позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір на суму 3,4грн.
Керуючись ст.ст.71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВАДА» задовольнити повністю.
2.Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси від 12.02.07р. №0000962360 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. (із змінами та доп.) на загальну суму 34327,5грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВАДА» (р/р26001313969 в АБ «Південний», МФО 328209, код 31309716, м. Одеса, вул.Пантелеймонівська, б.3) судовий збір на суму 3(три)грн.40коп.
4. Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.
Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано, якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя