"17" липня 2007 р.
Справа № 30/153-07-4540А
Позивач: Державне підприємство Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр
Відповідач: Управління з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області
Про скасування припису
Суддя Рога Н.В.
Секретар Герасименко Н.П.
Представники:
Від позивача: Волкова А.В..- довіреність №347\1 від 07.06.2007р.
Від відповідача: не з'явився;
Суть спору: Позивач, Державне підприємство Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр (далі - ООРТПЦ), звернувся до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом до Управління з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області про скасування припису відповідача №001171 від 25.04.2007р.
Представник позивача позовну заяву підтримує , наполягає на її задоволенні.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у запереченнях на позов.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
25 квітня 2007р. Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області, відповідно до вимог прокуратури Одеської області від 23.04.2007р. №1102 вих.-07 та ст.ст.6 і 10 закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель», було проведено перевірку з питання дотримання вимог чинного земельного законодавства України ООРТПЦ, в результаті якої було встановлено, що ООРТПЦ здійснює свою господарську діяльність за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога ,55 на території радіостанції, площею приблизно 8 га, на якій розташовані технічні нежилі будівлі та споруди, антенні вежі і антенні поля, два житлових будинка. Частина території, площею приблизно 1,5 га використовується під садівництво та городництво.
Крім того, в Акту, складеному за результатами перевірки зазначено, що ООРТПЦ займає земельну ділянку загальною площею приблизно 8 га на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської Ради депутатів трудящих від 28.09.1944р. №1110, без право встановлювальних документів, які визначені ст.126 земельного кодексу України , що є порушенням ч.3 ст.125 Земельного кодексу України.
За результатами перевірки Управлінням 25.04.2007р. був складений Припис №001171, яким приписано припинити виявлене порушення чинного земельного законодавства України, та встановлено термін для виконання - 30 днів. Припис надано до канцелярії ООРТПЦ.
Позивач по справі вважає, що відповідачем при складенні припису порушено ч.2 ст.19 Конституції України, що є підставою для його скасування.
Крім того, позивач зауважив, що рішенням виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 28.09.1944р. №1110 «О закреплении за приемно-передающим радиоцентром бывшей территории передающей радиостанции РВ-13»вирішено закріпити за приємно-передающим радіоцентром територію колишньої радіостанціїї РВ-13 в с.Дмитрівка по Люстдорфській дорозі розмаром 17,5 га та доручити міському земельному відділу для розміщення всіх мачт на антенному полі додатково прирізати до радіостанції ділянку відчуженої землі, що знаходиться між територією радіостанції та артскладами, розміром 8,7 га. Загальна площа , що закріплюється за радіостанцією , складає 26,2 га.
Наказом народного комісаріата звязку СРСР №586 від 31.12.1945р. «О вводе в постоянную експлуатацию Одесского радиоцентра»затверджено Акт комісії по прийманню в експлуатацію Одеського приємно-передаючого радіоцентру та переведно Одеський радіоцентр до числа діючих підприємств.
Позивач по справі зазначив, що відповідно до ст.116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Статтею 125 Земельного кодексу України визначено підстави виникнення права користування земельною ділянкою, а саме: одержання її користувачем документа , що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Відповідно до ч.1 ст.126 цього Кодексу документом, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою є державний акт.
Для оформлення державного акту на право постійного користування землею необхідно здійснити певні дії, передбачені чиним законодавством.
Позивач зазначив, що відповідно до ноом чинного земельного законодавства юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки, має право ініціювати одержання земельної ділянки у користування , а розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобовязаний відповідний повноважений державний орган. Оскільки рішення виконкому одеської міської ради депутатів трудящих №1110 було прийнято 28.09.1944р., отже, до введення в дію Земельного кодексу України, то позивач по справі вважає, що згідно п.1 розділу Х «Перехідні положення «Земельного кодексу України воно повинно бути виконано відповідно до діючого Земельного кодексу України без обмеження терміну.
Управління з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області у своєму приписі №001171 від 25.04.2007р. встановило для позивача строк для належного оформлення правовстановлюючих документів на землю у 30 діб, що позивач вважає порушенням ч.2 ст.19 Конституції України , адже, відповідно до цієї норми органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи мають діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У приписі ж Управління не посталося на норму закону, яка передбачала б встановлення саме такого терміну для оформлення право встановлювальних документів на право постійного користування земельною ділянкою.
Крім того, позивач звернув увагу суду на те, що обов'язок щодо оформлення правовстановлювальних документів на користування земельною ділянкою, згідно вимог чинного законодавства України, лежить на відповідному повноваженому державному органі. Особа, зацікавлена в оформленні правовстановлювальних документів на користування земельною ділянкою , має звернутися з відповідною заявою до компетентного органу, що і було зроблено позивачем 12.04.2007р., отже, до перевірки, що проводилася Управлінням. За таких обставин, позивач вважає, що він зі свого боку здійснив всі необхідні дії щодо отримання правовстановлювальних документів на земельну ділянку, тому просить суд скасувати припис №001171 від 25.04.2007р.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що при проведенні перевірки та складанні припису інспектором Управління не було допущено порушень чинного законодавства, а тим більше ч.2 ст.19 Конституції України.
При складанні припису державний інспектор діяв у відповідності до п.1 ст.144 Земельного кодексу України та п.6.2. Наказу Держкомзему України від 12.12.2003р. №312 «Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель», відповідно до яких у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення. Термін усунення наслідків правопорушення встановлюється державним інспектором, але не більше 30-денного строку.
Зразок припису затверджено Наказом Держкомзему України від 12.12.2003р. №312 «Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель» .
Крім того, відповідач зазначив, що у даному приписі позивача зобов'язано усунути виявлене правопорушення чинного земельного законодавства, а не оформити право встановлювальні документи на право користування земельною ділянкою. На момент проведення перевірки у позивача були відсутні встановлені ст.126 Земельного кодексу документи, які б підтвердили право позивача на землекористування, адже, приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації цього документа, забороняється.
Відповідач також зауважив, що на момент проведення перевірки позивач не надав державному інспектору доказів звернення з заявою про оформлення право встановлювальних документів на використання земельної ділянки.
Розглянув матеріали справи суд доходить до такого висновку:
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, засобом захисту цивільних прав та інтересів, крім іншого, є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч. 3 ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження у даній справі є припис №001171, складений 25 квітня 2007р. Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області стосовно ООРТПЦ. Позивач по справі вважає, що даний припис був складний з порушенням вимог ч.2 ст.19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Наказу Держкомзему України від 12.12.2003р. №312 «Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель», зареєстрованого в Мінюсті України 25.12.2003р. за №1223\8544 , державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється шляхом, зокрема, проведення перевірок, що відповідає вимогам ст.9 Закону України «Про здійснення державного контролю за використанням та охороною земель». Перевірки проводять Держземінспекція та її територіальні органи. При проведенні перевірки державний інспектор перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою. Адже, у відповідності до ч.3 ст.125 Земельного кодексу України, приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації цього документа, забороняється.
При проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, а у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення.
З метою усунення наслідків виявленого порушення державний інспектор видає особі, яка скоїла правопорушення , припис про їх усунення . Термін усунення наслідків правопорушення встановлюється державним інспектором, але не більше 30-денного строку.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки , яка проводилася державним інспектором 25.04.2007р., ним було встановлено, що ООРТПЦ здійснює свою господарську діяльність за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога ,55 на території радіостанції, площею приблизно 8 га, на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської Ради депутатів трудящих від 28.09.1944р. №1110. Будь-які інші документи, які б підтвердили право користування позивачем даною земельною ділянкою, відсутні.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону. Позивачем по справі ані державному інспектору, ані до суду не надано встановлених ст.126 Земельного кодексу України документів, які б підтвердили його право користування зазначеною земельною ділянкою. За таких обставин, позивач дійсно припустив порушення земельного законодавства, адже, користується земельною ділянкою без право встановлювального документу, що є порушенням ст.125 Земельного кодексу України. За таких обставин, відповідач правомірно склав припис №001171 від 25.04.2007р., а також встановив максимально можливий строк для усунення наслідків правопорушення.
При цьому, слід зауважити, що на момент проведення перевірки державному інспектору не було надано лист ООРТПЦ від 12.04.2007р. на адресу голови Одеської облдержадміністрації.
Слід також звернути увагу на те, що відповідно до ч.4 ст.123 Земельного кодексу України до клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені ч.15 ст.151 Земельного кодексу України, документи , що обґрунтовують її розмір, призначення та розташування. До даного листа на адресу Одеської облдержадміністрації позивачем не було додано документів, встановлених ч.4 ст.123 Земельного кодексу України.
У зв'язку з викладеним вище, суд вважає хибною думку позивача , згідно якої обов'язок щодо оформлення правовстановлювальних документів на користування земельною ділянкою, згідно вимог чинного законодавства України, лежить на відповідному повноваженому державному органі, а особа, зацікавлена в оформленні правовстановлювальних документів на користування земельною ділянкою, має лише звернутися з відповідною заявою до компетентного органу
За таких обставин, вимоги позивача є необґрунтованими, не підтверджені матеріалами справи, тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили у порядку ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова підписана 23 липня 2007р.
Суддя