Справа № 560/2006/20
іменем України
12 травня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 22.02.2020 №220750000846 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 28.03.1984 по 31.03.1991 та з 01.05.1997 по 09.10.2000 на посаді фармацевта медичної частини установи МХ - 324/58 УМВС України в Хмельницькій області, з 06.10.2014 по 01.11.2015 на посаді провізора медичної частини Ізяславської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області (№31) до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, та призначити пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 13.02.2020.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що нею було надано достатньо доказів, підтверджуючих право на призначення пенсії за вислугу років, а тому рішення відповідача про відмову в призначення такої пенсії є протиправним. Вимога про надання додаткових документів для підтвердження стажу роботи може мати місце лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Тому пропозиція відповідача про надання довідок про структурні підрозділи, в яких вона працювала на посадах фармацевта та провізора, і відмова у зарахуванні до спеціального трудового стажу вказаних вище періодів роботи є такими, що не ґрунтуються на законі.
Ухвалою суду від 13.04.2020 відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач в задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що відповідно до пункту 2 Переліку № 909, пенсія за вислугу років призначається провізорам, фармацевтам, які працювали в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах. У зв'язку з відсутністю відомостей про структурний підрозділ, в якому працювала позивач, до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, не враховано періоди роботи:
- з 28.03.1984 по 31.03.1991 та з 01.05.1997 по 09.10.2000 - фармацевтом медичної частини установи МХ-324/58 УМВС України;
- з 06.10.2014 по 01.11.2015 - провізором медичної частини Ізяславської виправної колонії №31.
Позивачем не було надано довідок про структурні підрозділи, в яких вона працювала на посаді фармацевта (аптека, аптечний пункт в складі аптеки, аптечний кіоск). В разі надання таких довідок зазначені періоди будуть враховані до спеціального стажу роботи позивачки, який дає право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я.
Ухвалою суду від 12.05.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
13.02.2020 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я відповідно до п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Рішенням відповідача від 22.02.2020 №220750000846 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи - 26 років 6 місяців. Цим рішенням встановлено наявність у позивача загального страхового стажу 38 років 2 місяці 28 днів, в тому числі стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років 20 років 11 місяців 2 дні.
Листом від 04.03.2020 №2200-0301-8/8016 позивача повідомлено, що через відсутність відомостей про структурний підрозділ до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, не враховано наступні періоди роботи:
- з 28.03.1984 по 31.03.1991 та з 01.05.1997 по 09.10.2000 - фармацевтом медичної частини установи МХ-324/58 УМВС України;
- з 06.10.2014 по 01.11.2015 - провізором медичної частини Ізяславської виправної колонії №31.
Відповідач також зазначив, що згідно Переліку робота на посадах фармацевта та провізора зараховується до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років в разі, якщо вона проходила в аптеках, аптечних пунктах в складі аптек, аптечних кіосках. Запропоновано позивачу надати довідки про структурні підрозділи, в яких вона працювала на посадах фармацевта і провізора, внаслідок чого право на призначення пенсії буде переглянуто та прийнято відповідне рішення.
Судом також встановлено, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , 28.03.1984 позивача призначено на посаду фармацевта медичної частини установи МХ 324/58.
Наказом начальника установи МХ-324/58 УВД від 14.03.1991 №48, внесено з 01.04.1991 зміни в штат установи, згідно яких скорочено посаду фармацевта та введено посаду завідувача аптекою, у зв'язку з чим позивача переведено 01.04.1991 на посаду завідувача аптекою.
З 01.05.1997 позивача переведено з посади заваптекою на посаду фармацевта медичної частини. На вказаній посаді позивач працювала до 09.10.2000.
Згідно довідки Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" від 06.04.2020 №41, штатні розписи установи МХ-324/58 УМВС України в Хмельницькій області та Замкової виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій області (№58) за 1984 - 2000 роки відсутні. Однак зазначено, що під час перебування на посадах фармацевта медичної частини та зав. аптекою згідно з типовими посадовими обов'язками ОСОБА_1 здійснювала процес по забезпеченню отримання, зберігання та видачу лікарських засобів у відповідності до вимог законодавства, прийом лікарських засобів в аптеку медичної частини, забезпечення належного їх обліку, наявності та відповідність з обліковою документацією, перевірку терміну та умов їх зберігання.
Відповідно до наказу по Ізяславській виправній колонії (№31) від 03.10.2014 №61 о/с позивач прийнята з 06.10.2014 на посаду провізора медичної частини, що підтверджується трудовою книжкою.
Наказом від 30.10.2015 №54 о/с позивач призначена за суміщенням на посаду лаборанта клініко-діагностичної лабораторії медичної частини з 02.11.2015, що також підтверджується трудовою книжкою.
Наявність у штатному розписі Ізяславської виправної колонії (№31) у період 2014 - 2015 років посади провізора (фармацевта) у медичній частині підтверджується наказом Державної пенітенціарної служби України від 25.06.2012 №448 та додатком 1 до цього наказу.
Згідно з відомостями суб'єкта господарювання про стан матеріально - технічної бази, необхідної для провадження медичної практики від 22.04.2013 №1, медична частина Ізяславської виправної колонії (№31) містить аптечний склад (п.4.2 - структура закладу охорони здоров'я).
16.09.2019 позивач звільнена з посади фармацевта та лаборанта за сумісництвом, що підтверджується записами трудової книжки.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ визначено, що пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на них.
Їх особливістю є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю.
Пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788 (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
У подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213), зокрема, підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (абзаци перший - одинадцятий пункту "е" статті 55 Закону № 1788), а Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII (далі - Закон №911) встановлено як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті "е" статті 55 Закону № 1788.
Відповідно до пункту 2-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII набрав чинності 11.10.2017.
Відповідно до пункту "е" частини 1 статті 55 Закону №1788-ХІІ (в редакції на 11.10.2017) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 не менше 25 років та після цієї дати з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців.
Рішенням від 04.06.2019 №2-р/2019 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України положення статті 55 Закону №1788-ХІІ із змінами, внесеними законами України від 02.03.2019 №213-VІІ та від 24.12.2015 №911-VIII щодо збільшення тривалості необхідного спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років та встановлення віку виходу на пенсію окремим категоріям працівників.
Таким чином, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213 та Законом № 911.
Отже, на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909).
У розділі 2 "Охорона здоров'я" Переліку №909 визначено, що робота в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів дає право на пенсію за вислугу років. Крім того, у примітці 2 до Переліку №909 установлено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Таким чином, для набуття особою, яка працювала у сфері охорони здоров'я, права на пенсію за вислугу років необхідною є наявність сукупності умов, а саме: факту роботи на відповідних посадах та у закладах, віднесених до закладів охорони здоров'я, та залишення роботи, яка дає право на таку пенсію.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2019 року по справі №645/692/17.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я "Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я" від 28.10.2002р. №385 аптека - це заклад охорони здоров'я, основним завданням якого є забезпечення населення, закладів охорони здоров'я, підприємств, установ і організацій лікарськими засобами і виробами медичного призначення.
Однак в трудовій книжці позивача відсутні відомості про роботу у спірні періоди в аптеці, аптечному пункті в складі аптеки чи аптечному кіоску.
Проте підставою для призначення пільгової пенсії є не тільки запис у трудовій книжці щодо роботи на посаді фармацевта (провізора) в установі, а і відомості про структурний підрозділ, в якому працювала особа (а саме: аптека, аптечний пункт в складі аптеки, аптечний кіоск).
Отже, надані позивачем пенсійному органу документи не підтверджували пільговий характер праці у спірні періоди. Стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, обчислено відповідачем у розмірі 20 років 11 місяців 2 дні, що недостатньо для призначення пенсії.
Таким чином, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області є правомірним та не підлягає скасуванню. Як наслідок, не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги - про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати спірні періоди до пільгового стажу та призначити пенсію за віком на пільгових умовах.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до відомостей Ізяславської виправної колонії (№31) про стан матеріально - технічної бази, необхідної для провадження медичної практики від 22.04.2013 №1, медична частина містить аптечний склад.
Однак подані позивачем разом із заявою документи не містили інформації про структурний підрозділ, в якому працювала позивач. Доводи позивача про те, що на посаді провізора медичної частини Ізяславської виправної колонії (№31) її робота була пов'язана з прийомом, зберіганням та видачею медикаментів на аптечному складі установи не підтверджені жодним доказом.
Крім цього, згідно довідки Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" від 06.04.2020 №41, під час перебування на посадах фармацевта медичної частини та зав. аптекою згідно з типовими посадовими обов'язками ОСОБА_1 здійснювала процес по забезпеченню отримання, зберігання та видачу лікарських засобів у відповідності до вимог законодавства, прийом лікарських засобів в аптеку медичної частини, забезпечення належного їх обліку, наявності та відповідність з обліковою документацією, перевірку терміну та умов їх зберігання.
Проте такий документ не був поданий до пенсійного органу, і отриманий позивачем після прийняття оскаржуваного рішення.
Суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідність його рішень критеріям правомірності, які закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
Таким чином, оцінку такому доказу має надати відповідач при вирішенні питання щодо призначення пенсії. При прийнятті оскаржуваного рішення такий документ наданий пенсійному органу не був, а тому він і не міг бути врахований.
Водночас, у позивача наявне право повторно звернутися до відповідача з метою реалізації права на пенсію. При цьому позивач має надати уточнюючу інформацію до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 12 травня 2020 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м.Хмельницький, Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя Д.А. Божук